РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
Київ
справа №800/162/16
адміністративне провадження № П/9901/403/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Юрченко В.П., Шишова О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.,
учасники судового процесу:
представник позивача - Кучерук Н. С.
представник відповідача - Мовіле О. С.
представник третьої особи (СБУ) - Осипов Д. О.
представник третьої особи (КМУ) - Шокун О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 800/162/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Президента України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Служби Безпеки України про визнання незаконним та нечинним указу в частині,
ВСТАНОВИВ:
11 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (далі - ТОВ "М.С.Л.", позивач) (адреса: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, 50а, код ЄДРПОУ 30109292) звернулося до суду з позовом до Президента України (далі - відповідач) (адреса: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11), в якому просило: визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття Указ Президента України від 16 вересня 2015 року №549/2015 (далі - Указ №549/2015) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію рядка 98 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року (далі - рішення РНБО), яким до ТОВ "М.С.Л." застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) (т. 1 а. с. 3-11).
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що не вчиняв жодних дій, які б створювали реальні або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, інакше, це потягло б відкриття кримінальних проваджень. Однак, ані вироків, ані кримінальних проваджень відносно позивача не існує. Єдиною іноземною особою, під контролем якої перебуває позивач, є громадянин Кіпру (кінцевий бенефіціар власник (контролер) ОСОБА_1 ), до якого персональні санкції оскарженим Указом №549/2015 не застосовано. Тобто, його дії не були підставою для застосування санкцій до позивача. Крім того, на переконання позивача, рішення про застосування до нього санкцій не ґрунтується на встановлених Законом України від 14 серпня 2014 року №1644-VIІ "Про санкції" (далі - Закон №1644-VIІ) підставах, прийняте поза законодавчою процедурою, а в його основі - свавільне застосування закону, що суперечить рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Прийняте рішення суперечить статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та не містить умов для застосування санкцій. Позивач переконаний, що застосування санкцій саме до нього законом не передбачено, не обумовлено інтересами суспільства, не є співмірними вчиненому порушенню, яке при цьому позивач не допускав.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 березня 2016 року відкрив провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Президента України, треті особи - РНБО, ОСОБА_1, про визнання незаконним та нечинним указу в частині (т. 1 а. с. 1).
Ухвалою від 24 березня 2016 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 квітня 2016 року (т. 1 а.с.82).
13 квітня 2016 року від Президента України надійшли заперечення проти адміністративного позову (т. 1 а. с. 89-91). Відповідач зазначає, що РНБО розглянуло і підтримало пропозиції Служби безпеки України (далі - СБУ). У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім`я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту Указу та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації приписів законодавства видав Указ № 549/2015, яким увів в дію рішення РНБО. Відповідач вважає, що Указ №549/2015 видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.
До заперечень додано копії: Указу №549/2015 (т. 1 а. с. 93), Рішення РНБО від 2 вересня 2021 року (т. 1 а. с. 94), проєктів зазначених актів (т. 1 а. с. 96, 100, 101-102), пояснювальної записки до проєкту Указу №549/2015, відповідно до якої реалізація заходів, передбачених рішенням РНБО, надасть змогу забезпечити реагування на наявні потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (т. 1 а. с. 98-99).
Ухвалою від 14 квітня 2016 року Вищий адміністративний суд постановив продовжити строк розгляду справи на один місяць (т. 1 а. с. 108).
28 квітня 2016 року ТОВ "М.С.Л." на виконання вимог протокольної ухвали суду надало копію Статуту ТОВ "М.С.Л.".
12 травня 2016 року від ТОВ "М.С.Л." надійшли письмові пояснення у справі (т. 1 а. с. 136-138). Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у запереченнях на позов, зазначає, що наявність у Президента України повноважень на введення в дію рішення РНБО не може бути достатньою підставою для визнання Указу № 549/2015 правомірним, оскільки будь-який акт суб`єкта владних повноважень, окрім іншого, повинен бути обґрунтованим, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладає саме на суб`єкта владних повноважень, який таке рішення прийняв. Ввівши в дію рішення РНБО, відповідач заблокував діяльність позивача, що призвело до порушення його законних прав та інтересів, у тому числі гарантованого Конвенцією та статтею 41 Конституції України права власності.
У судовому засіданні 12 травня 2016 року суд оголосив перерву до 26 травня 2016 року для надання суду документів представником відповідача (т. 1 а. с. 142-145).
25 травня 2016 року від СБУ надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 1 а. с. 147-148). СБУ зазначає, що оскільки рішення РНБО прийнято за пропозицією саме СБУ щодо застосування санкції до ТОВ "М.С.Л", предмет розгляду цієї справи безпосередньо стосується визначеної законом компетенції СБУ, а відтак, рішення суду у цій справі може вплинути на її права та обов`язки.
26 травня 2016 року від ТОВ "М.С.Л." надійшли копії листів Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області від 16 травня 2016 року №51/12-5874 та від 24 травня 2016 року №51/0222-1, згідно з якими Слідчим відділом Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22015101110000228, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом фінансування тероризму невстановленими посадовими особами ТОВ "М.С.Л.", тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 258-5 КК України, у зв`язку з чим Слідче управління просило надати відповідні відомості із наданням копій усіх наявних підтверджуючих документів, а також забезпечити явку зазначених у листах осіб для їх допиту як свідків (т. 1 а. с. 151-153).
Ухвалою від 26 травня 2016 року, занесеною до журналу судового засідання, Вищий адміністративний суд України задовольнив клопотання СБУ і залучив її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 1 а.с. 160-161).
02 червня 2016 року від представника ТОВ "М.С.Л." Кучерук Н. С. надійшли письмові пояснення у справі (т. 1 а. с. 166-170). Позивач повторно наполягає, що застосування санкцій не відповідає визначеній законом та практикою ЄСПЛ меті застосування обмежувальних заходів, як і не відповідає інтересам суспільства. Блокування коштів позивача призводить до втрат десятків мільйонів гривень податкових надходжень до Державного бюджету України та значних сум військового збору в Україні. Зазначає, що жодних порушень ТОВ "М.С.Л." та його бенефіціаром вчинено не було. До застосування санкцій до позивача СБУ будь-яких перевірок діяльності ТОВ "М.С.Л." не здійснювала, жодні документи від позивача не витребовувала. Запити про негайне витребування документів почали надходити від СБУ лише після початку розгляду цієї справи судом. Крім того, на жоден з направлених позивачем запитів щодо інформації, на підставі якої було прийняте рішення про внесення позивача до переліку осіб, до яких застосовуються персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповіді не отримано. На підтвердження цих доводів до пояснень долучені копії відповідних запитів. Аналогічно попереднім поясненням, позивач зазначає, що єдиною іноземною особою, під контролем якої перебуває позивач, є громадянин Кіпру - ОСОБА_1 .
У вересні 2016 року позивач подав додаткові пояснення (т. 2 а. с. 72), у яких повідомив, що листом від 07 вересня 2016 року №634 звернувся до СБУ із заявою щодо розгляду питання про ініціювання перед РНБО питання про скасування застосованих санкцій, у відповідь на яку СБУ повідомила (лист від 08 вересня 2016 року №8/1/2-13318), що направила відповідний лист на адресу РНБО з пропозицією розглянути питання щодо скасування вказаної санкції. Отже, на переконання позивача, ініціювавши перед РНБО питання про скасування санкції до ТОВ "М.С.Л.", СБУ тим самим підтвердила відсутність підстав для застосування їх до позивача. На підтвердження своїх доводів надало копію відповіді СБУ (т. 2 а. с. 77).
У додаткових поясненнях, поданих 25 жовтня 2016 року позивач повідомив, що дію санкцій було продовжено Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року №467/2016 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (т. 2 а. с. 84-87).
22 травня 2017 року СБУ надіслало заперечення на адміністративний позов (т. 2 а. с. 200-207). СБУ наводить обставини, які нею були встановлені, а також зазначає, які були отримані матеріали від інших державних установ. На переконання СБУ, існувала потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, у зв`язку з чим вважає, що Указ №549/2015 відповідає вимогам законодавства. Крім того, за позицією СБУ, оскарження TOB "М.С.Л." рішення про застосування санкцій може здійснюватися лише з підстав невідповідності процедури його прийняття вимогам законодавства. Водночас при застосуванні санкцій до ТОВ "М.С.Л." суб`єкти владних повноважень: діяли на виконання Закону №1644-VIІ, за умов та обставин, визначених ним; приймали рішення, вчиняли дії відповідно до встановлених законом повноважень; додержувались встановленої законом процедури і форми прийняття рішення та вчинення дій. Прийняттю рішення про застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л." передувала оцінка обставин, передбачених Законом №1644-VIІ, а також інших обставин, що мали значення у конкретній ситуації та знаходяться у площині державного управління у сфері національної безпеки, оборони, економіки тощо. Рішення суб`єкта владних повноважень відображало суть ситуації у відповідних сферах державного управління та було націлено, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення існуючих загроз.
Ухвалою від 26 травня 2017 року Вищий адміністративний суд України вирішив звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону №1644-VIІ, у зв`язку з чим провадження у справі зупинив.
ТОВ "М.С.Л." 8 червня 2017 року звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2017 року (т. 2 а.с.225-231).
Верховний Суд України ухвалою від 21 червня 2017 року відкрив провадження у справі за заявою про перегляд вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 1 пункту 1 та підпункту пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України заяву, разом з матеріалами справи 12 січня 2018 року передано до Верховного Суду.
Верховний Суд постановою від 21 липня 2019 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2017 року відмовив, справу направив для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (т. 3 а. с. 23-26).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 31 липня 2019 року визначено новий склад суду для розгляду цієї справи: Білоус О.В., Васильєва І.А., Юрченко В.П., Гімон М.М., Желтобрюх І.Л.
Ухвалою від 02 серпня 2019 року Верховний Суд у складі зазначеної колегії суддів поновив провадження у справі і призначив справу до розгляду у судове засідання (т. 3 а. с. 29-31).
19 серпня 2019 року ТОВ "М.С.Л." подало заяву про зміну предмета позову: просило визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття Указ Президента України від 16 вересня 2015 року №549/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію рядка 98 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року, яким до ТОВ "М.С.Л." застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Цього ж дня позивач подав письмові пояснення у справі, у яких повідомив, що у задоволенні його позовних вимог у справі № 826/15591/17 про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено (т. 3 а. с. 64-66).
04 серпня 2021 року від Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) надійшли пояснення на адміністративний позов (т. 3 а.с.245-248). КМУ зазначає, що ініціатором застосування санкцій до позивача було СБУ. Вважає, що оскаржуваний Указ №549/2015 видано відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою від 15 листопада 2021 року, постановленою у судовому засіданні, задоволено заяви суддів Білоуса О.В. та Желтобрюх І.Л. про самовідвід, та відведено їх від розгляду цієї справи (т.4 а.с.97-99).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2021 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: Гімон М. М. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Бившева Л. І., Олендер І. Я., Юрченко В. П., Шишов О. О. (т. 4 а. с. 101)
Ухвалою від 29 листопада 2021 року суддя-доповідач прийняв справу до свого провадження, постановив розгляд справи розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п`яти суддів (т. 4 а. с. 102-104).
Ухвалою від 18 лютого 2022 року Верховний Суд постановив проводити розгляд справи № 800/162/16 у закритому судовому засіданні в частині дослідження доказів, які містять інформацію з обмеженим доступом (т. 4 а. с. 181-184).
21 лютого 2022 року СБУ подала додаткові пояснення щодо питання, яке виникло в процесі судового розгляду, у яких повідомила, що рішення про розсекречування листів СБУ, що стали підставою для застосування санкцій до позивача не приймалося, а їх оригінали знищені в установленому законодавством порядку.
Суд звертався до СБУ та Відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду із запитами про надання інформації щодо прийняття/неприйняття рішення щодо продовження строку дії рішення про віднесення інформації, яка містилася у листах СБУ, до державної таємниці. Також суд просив СБУ надати належним чином засвідчену копію акта про знищення таких документів (т. 4 а. с. 187-188, 189).
Однак, відповіді на зазначені запити до суду не надійшли.
Розгляд справи, призначений на 18 березня 2022 року, не відбувся у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та обставинами, які унеможливлювали проведення судового засідання.
В подальшому від Начальника відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду надійшла службова записка (вх. 1088/0/22-22 від 05 травня 2022 року) про те, що 25 лютого 2022 року у зв`язку із виникненням реальної загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації (далі - МНСІ) та відсутністю можливості їх вивезення у безпечне місце, МНСІ, які були на зберіганні у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду (у тому числі матеріали судових справ та додаткові матеріали до них), знищено відповідно до вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 18 грудня 2013 року №939, про що у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду є відповідні підтверджуючі документи (Акт про знищення секретних документів від 14 квітня 2022 року №57/ВС-35ДСК).
У цій справі було знищено том №3, який перебував на зберіганні у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду і містив документи з грифом "таємно", а також процесуальні документи, які подавалися учасниками справи та/або були постановлені судом.
У судовому засіданні 17 травня 2022 року колегія суддів постановила ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про витребування в СБУ належним чином засвідчених копій документів, що містять пропозиції СБУ про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ "М.С.Л.", що були внесені до РНБО, а також належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують фактичні дані та обставини, які стали підставою для внесення пропозицій та прийняття рішення про застосування обмежувальних заходів (санкцій). Також запропоновано учасникам судового процесу надати (за наявності) копії усіх письмових пояснень по суті справи, а також додатків до них, які подавалися до Вищого адміністративного суду України і містились у знищеному томі № 3 справи (за наявності) (т. 4 а.с.238-242, 249-250).
У судовому засіданні 16 серпня 2022 року представник позивача подав заяву про зміну предмета позову у цій справі (т. 5 а.с.63-64), а також додаткові пояснення (т. 5 а. с. 70-83).
За змістом заяви позивач, фактично, уточнив спосіб захисту порушеного права, а саме: просив визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати Указ №549/2015 в частині введення в дію рядка 98 додатку 2 до рішення РНБО.
У додаткових поясненнях позивач зазначив, що 22 травня 2017 року СБУ через канцелярію суду подавала заперечення проти адміністративного позову, а ТОВ "М.С.Л." було подано письмові пояснення щодо таких заперечень. У зв`язку з тим, що подані до суду письмові пояснення ТОВ "М.С.Л." щодо заперечень були знищені, а їх відновлення є неможливим, позивач подає нові письмові пояснення із запереченнями щодо доводів СБУ. Так, на переконання позивача, доводи СБУ про те, що ТОВ "М.С.Л." здійснювало діяльність без ліцензії є безпідставними, оскільки наявна у позивача ліцензія була продовжена до 23 лютого 2014 року. Посилаючись на частину другу статті 15 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5204-VI "Про державні лотереї в Україні" (далі - Закон № 5204-VI), який набрав чинності 06 жовтня 2012 року, зазначає, що мав право і надалі здійснювати діяльність на підставі цієї ліцензії. Більш того, всі лотереї, які проводилися та випускалися ТОВ "М.С.Л." є державними, тобто визнані державою, і не мають жодного відношення до азартних ігор. Позивач заперечує доводи СБУ про підконтрольність позивача громадянам Російської Федерації і вчергове наголошує, що на момент запровадження санкцій єдиним бенефіціарним власником був громадянин Республіки Кіпру ОСОБА_1, щодо якого санкції не запроваджувалися.
На виконання вимог протокольної ухвали суду від 17 травня 2022 року СБУ 21 вересня 2022 року надіслало документ, який містить гриф "Для службового користування" (далі - ДСК). СБУ зазначила, що документ, який містив гриф секретності "таємно" був виготовлений в одному екземплярі і перебував в матеріалах справи у томі №3, який було знищено. Водночас документ, який містить гриф "ДСК", має здебільшого виклад тих же самих обставин, а тому СБУ вважає цей документ таким, що підтверджує наявність підстав для застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ "М.С.Л.".
Учасники судового процесу не заперечували можливість подальшого розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, в тому числі з огляду на обсяг частково відновлених, які були знищені.
Колегія суддів зазначає, що на відповідні запити до заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду була отримана інформація про відсутність в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду атестованих технічних засобів для фіксування судових засідань, під час яких оголошується службова інформація.
У зв`язку з наведеним, суд запропонував учасникам справи подати письмові пояснення щодо наданого документа з грифом "ДСК", зі змістом якого вони були ознайомлені. Представник позивача скористався таким правом і подав відповідні пояснення. Зазначені документи сформовані і знаходяться в окремому томі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
Рішенням РНБО від 02 вересня 2015 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вирішено підтримати пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені КМУ та СБУ (т. 1 а. с. 14-76).
Вказаним рішенням застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Відповідно до пункту 98 додатку 2 до рішення РНБО від 02 вересня 2015 року (т. 1 а.с. 69) до ТОВ "М.С.Л." (код ЄДРПОУ 30109292, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 50-а) застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік у вигляді:
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) запобігання виведенню капіталів за межі України;
3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
4) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
5) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.
Підставою для застосування таких санкцій зазначено: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015 введено в дію рішення РНБО від 02 вересня 2015 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (т. 1 а. с. 93).
В подальшому, Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 введено в дію рішення РНБО від 16 вересня 2016 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким підтримано пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені КМУ (розпорядження від 31 серпня 2016 року № 639-р), СБУ та Національним банком України (т. 2 а. с. 89). Продовжено дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих рішенням РНБО від 02 вересня 2015 року (із змінами, внесеними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України від 17 вересня 2015 року та від 20 травня 2016 року), уведеним в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549. Вирішено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік до: фізичних осіб згідно з додатком 1; юридичних осіб згідно з додатком 2. Згідно з переліком таких юридичних осіб до нього включено і ТОВ "М.С.Л" (т. 2 а. с. 89).
Правомірність цього Указу № 467/2016 оскаржується у справі № 800/573/16 (провадження №П/9901/965/18), яка наразі перебуває у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, а провадження у якій зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 зокрема визнано такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 16 вересня 2015 року № 549 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Цим Указом № 133/2017 введено в дію рішення РНБО від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким підтримано пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені КМУ (розпорядження від 26 квітня 2017 року № 288-р), СБУ та Національним банком України. Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: фізичних осіб згідно з додатком 1; юридичних осіб згідно з додатком 2. Згідно з переліком таких юридичних осіб до нього включено і ТОВ "М.С.Л" (т. 2 а.с. 210-211).
Правомірність цього Указу № 467/2016 оскаржується у справі № 800/501/17 (провадження №П/9901/116/18), яка наразі перебуває на розгляді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Вважаючи Указ відповідача № 549/2015 в частині введення в дію пункту 98 додатку 2 до рішення РНБО від 02 вересня 2015 року про застосування строком на один рік до ТОВ "М.С.Л." персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскарженому у цій справі Указу № 549/2015, колегія суддів виходить з такого.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно зі статтею 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Повноваження Президента України визначені у статті 106 Конституції України, з пункту 31 частини першої якої вбачається, що Президент України здійснює інші повноваження, визначені Основним Законом України.
Згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Конституційно-правовий статус інституту Президента України базується на правилах та нормах, які регулюють положення глави держави у механізмах державного управління. Порядок діяльності Президента України, його повноваження, взаємодія з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування нормативно встановлені.
Відповідно до частини третьої статті 106 Основного Закону України Президент України на основі та на виконання як Конституції, так і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Компетенція та функції РНБО визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до статті 107 Конституції України РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО є Президент України. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України.
Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 10 Закону України від 05 березня 1998 року № 183/98-ВР "Про Раду національної безпеки і оборони України" (далі - Закон № 183/98-ВР) рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (частина друга статті 1 Закону № 1644-VII).
Відповідно до статті 2 Закону № 1644-VII правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, КМУ, рішення РНБО, відповідні принципи та норми міжнародного права.
За частиною першою статті 3 Закону № 1644-VII підставами для застосування санкцій є:
1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй;
3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;
4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.
Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності (частина друга статті 3 Закону № 1644-VII).
Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб`єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої (частина третя цієї статті).
Відповідно до пунктів 1, 4, 5, 14 та 15 частини першої статті 4 Закону № 1644-VII видами санкцій згідно із цим Законом є, зокрема: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.