ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 813/3420/14
адміністративне провадження № К/9901/25792/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 (суддя Клименко О. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя Ніколін В. В., судді: Гінда О. М., Качмар В. Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходорівський м`ясокомбінат" до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ходорівський м`ясокомбінат" (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ОДПІ, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000932200 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 570ʼ 107,00 грн, з яких 456ʼ 086,00 грн - за основним платежем, 114ʼ 021,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав про безпідставність оскаржуваного індивідуального акта, оскільки до фінансової відповідальності товариство було притягнуто за вчинення іншого податкового правопорушення, не встановлене актом перевірки. Позивач наголошував на тому, що згідно з податковим повідомленням - рішенням контролюючи орган визначив суму грошового зобов`язання на підставі норм підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу (ПК) України за не подання в установлені строки податкової (митної) декларації, тоді як актом перевірки встановлено порушення товариством норм 10, 12, 13 підрозділу 2 розділу XX ʼʼПерехідні положенняʼʼ ПК України щодо перерахування суми ПДВ на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам та її виплати.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, позов товариства задовольнив та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000932200.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, зокрема, що суми ПДВ, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету згідно з пунктом 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX ʼʼПерехідні положенняʼʼ ПК України, однак контролюючий орган не врахував цієї норми та не вжив заходів щодо стягнення сум до бюджету як такі, що використані не за призначенням. Натомість приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення контролюючий орган повторно здійснив донарахування податку вже перерахованого товариством на спеціальний рахунок для виплати компенсації.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, з таким обґрунтовуванням погодився.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення про відмову в позові.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.09.2016 (провадження №К/800/17090/16) відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах, встановлених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
Як встановили суди у цій справі, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з питань правильності та своєчасності виплати сум компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за період з 01.10.2012 по 30.09.2013 ОДПІ складено акт від 09.12.2013 №253/22003356670 із висновками про порушення товариством норм пунктів 10, 12, 13 підрозділу 2 розділу XX ʼʼПерехідні положенняʼʼ ПК України (далі - акт перевірки).
Таке порушення полягало у не дотриманні товариством терміну перерахування на спеціальний рахунок ПДВ для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам та не виплаті на їх користь компенсації на загальну суму 456ʼ 086,00 грн.
На підставі акта перевірки та норм підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу (ПК) України відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.
У судовому процесі суди також встановили, що у період з 01.10.2012 по 30.09.2013 товариство відповідно до вимог пункту 10 підрозділу 2 розділу XX ʼʼПерехідні положенняʼʼ ПК України перерахувало ПДВ на спеціальний рахунок для виплати компенсації на суму 456ʼ 086,00 грн, яка, однак, не була виплачена сільськогосподарським товаровиробникам.