Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 752/5230/13-ц
провадження № 61-7752св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., про визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, припиненими правовідносини за кредитним договором та зняття заборони відчуження предмету іпотеки.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 10 лютого 2006 року між ним та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого став АТ "Сведбанк", укладено кредитний договір № 28/л зі строком дії до 10 лютого 2011 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року позичальник передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов`язався погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 через касу банку.
За умовами пункту 3.4 кредитного договору позичальник мав право достроково погасити заборгованість за кредитом.
Пунктом 8.1 іпотечного договору встановлено право іпотекодавця достроково виконати основне зобов`язання, а пунктом 7 цього ж договору встановлено, що при частковому виконанні іпотекодавцем основного зобов`язання іпотека, встановлена іпотечним договором, зберігається в повному обсязі, наступні іпотеки не допускаються.
23 квітня 2007 року ОСОБА_1 здійснив дострокове погашення заборгованості за кредитом, що підтверджується заявою про переказ готівки від 23 квітня 2007 року.
26 лютого 2013 року позивач звернувся до АТ "Сведбанк" із заявою, в якій просив надати йому довідку про погашення кредиту, однак отримав відповідь, що станом на 27 листопада 2012 року має прострочену заборгованість, з чим він категорично не погоджується.
АТ "Сведбанк", не визнаючи факт погашення ним кредиту за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року, з посиланням на необґрунтовану, неіснуючу заборгованість, позбавляє його права можливості зняття заборони на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
визнати виконаним належним чином основне зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 ;
визнати припиненими кредитний договір № 28/Л від 10 лютого 2006 року, укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 та іпотечний договір № 1497, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку, на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - нежитлове приміщення № 221 (в літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про іпотеку та зняти заборону відчуження предмета іпотеки - нежитлового приміщення № 221 (в літ. А), за адресою:, АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що перебувало в іпотеці відповідно до іпотечного договору від 09 лютого 2006 року, з метою проведення у подальшому державної реєстрації припинення обтяження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня
2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з відсутності підстав вважати, що позивач, як позичальник за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року, виконав основне зобов`язання за вказаним договором, що могло б бути підставою для його припинення та задоволення похідних вимог.
Суд першої інстанції вказав, що за даними виписки за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 03 лютого 2006 року по 28 листопада 2012 року позивач на виконання умов кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року отримав від кредитора грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що відновлюється, на загальну суму 271 559, 00 дол. США і на виконання своїх зобов`язань у цей же період часу позивач повернув банку 271 559, 00 дол. США, що є підставою для висновку, що позивач на виконання своїх зобов`язань позичальника повернув кредитору грошові кошти в тій сумі, яка ним була отримана.
Водночас доказів на підтвердження виконання позивачем обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом, а саме грошовими коштами отриманими на виконання умов кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року у вигляді кредитної лінії, що відновлюється, на загальну суму 271 559, 00 дол. США позивач суду не надав.
Тому у суду відсутні підстави для висновку, що позивач ОСОБА_1, внісши 23 квітня 2007 року через касу банку АКБ "ТАС-Комерцбанк" 200 000 доларів США, що складало еквівалент 1 010 000, 00 грн, на рахунок № НОМЕР_2 у такий спосіб виконав основне зобов`язання за цим же кредитним договором, що може бути підставою для припинення кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року та іпотечного договору від 09 лютого 2006 року.
Отже, на думку місцевого суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання основного зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року ним перед АКБ "ТАС-Комерцбанк" виконаним, а з цих підстав визнати припиненими кредитний договір № 28/л від 10 лютого 2006 року та іпотечний договір від 09 лютого 2006 року із зазначених у позовній заяві підстав не знайшли свого підтвердження, відповідно задоволенню не підлягають.
На цій підставі суд першої інстанції відмовив у задоволенні і позовних вимог ОСОБА_1 про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про іпотеку та знято заборону відчуження предмета іпотеки - нежитлового приміщення № 221 (в літ.А), яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що перебувало в іпотеці відповідно до іпотечного договору від 09 лютого 2006 року з метою проведення у подальшому державної реєстрації припинення обтяжень, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання основного зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року перед АКТ "ТАС-Комерцбанк" виконаним та визнання припиненими кредитного договору №28/л від 10 лютого 2006 року, а також іпотечного договору від 09 лютого 2006 року, які визнані судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, вказав про відсутність правових підстав для визнання зобов`язання припиненим з урахуванням кредитних коштів, отриманих позивачем відповідно до умов договору № 28/л від 10 лютого 2006 року, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження виконання ОСОБА_1 у повному обсязі зобов`язань перед банком.
Апеляційним судом зазначено, що звертаючись 26 червня 2009 року до ВАТ "Сведбанк" із заявою, ОСОБА_1 просив надати відстрочку зі сплати тіла кредиту строком на 6 місяців, у тому числі і за кредитним договором від 03 лютого 2006 року № 28/л, а також розглянути питання про зниження відсоткової ставки за цим кредитним договором, що свідчить про наявність заборгованості позивача перед банком.
Твердження заявника про те, що відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не відбулося у зв`язку з відсутністю у справі належних та допустимих доказів, спростовуються змістом долучених до справи належним чином засвідчених копій відповідних договорів, які є чинними, і їх дійсність ніким не оспорена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року і постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Місцевим судом не встановлено факту наявності чи відсутності розміру заборгованості (конкретної суми), а відповідачем не надано доказів наявності заборгованості, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом.
Заявник ставить під сумнів факт відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Зазначає, що рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 750/8986/17, від 26 червня 2019 року у справі № 466/7792/14-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц.
Апеляційним судом не надано оцінки доказам сплати позивачем процентів за договором від 10 лютого 2006 року № 28/л, оскільки сплата процентів за кредитним договором здійснювалася належним чином, підтвердженням чому є долучені до матеріалів справи копії квитанцій про сплату процентів за договором на особовий рахунок позивача № НОМЕР_3 за період з 10 липня 2006 року по 06 квітня 2007 року. Наведене свідчить про повне виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, оскільки спочатку у період з 10 липня 2006 року по 06 квітня 2007 року були сплачені проценти за користуванням кредитом, а 23 квітня 2007 року - сума тіла кредиту у розмірі 200 000 дол. США.
Крім того, залишивши без задоволення вимоги позивача про визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, припиненими правовідносини за кредитним договором, суди безпідставно відмовили у задоволенні позовної вимоги про зняття заборони відчуження предмета іпотеки.
Провадження у суді касаційної інстанції
30 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
02 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ТОВ "ФК "Вектор Плюс" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного судів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладено кредитний договір № 28/л, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 70 000 дол. США на строк з 10 лютого 2006 року по 10 лютого 2011 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки передбачені цим договором.
За умовами договору кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв`язку із порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання.
Кредит надається банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника з урахуванням вартості і ліквідності майна, що передається позичальником в іпотеку банку (т. 1, а.с. 6-9).
09 лютого 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно нежиле приміщення № 221 (в літ. А), яке знаходиться у АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 201).
Додатком № 1 до кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року, що є невід`ємною частиною договору, встановлено графік погашення заборгованості, відповідно до якого дата погашення кредиту мала б вчинятися з 01 числа місяця і по 10 число кожного місяця, також визначено розмір суми погашення заборгованості та залишок заборгованості за кредитом на кожен місяць (т. 1, а.с. 10-11).
Згідно з графіком погашення заборгованості, що є додатком до кредитного договору, щомісячний платіж до 10 числа мав складати суму в розмірі 1 892 дол. США.
22 вересня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року, відповідно до якої пункти 1.1 та 3.1 кредитного договору викладено в новій редакції: "Банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 200 000,00 дол. США, на строк до 10 лютого 2011 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки передбачені цим договором; позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_4 щомісяця через касу банку згідно додатку № 2, що є невід`ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених пунктами 3.8, 3.9, та 5.1.4 даного договору". Додаток № 1 до кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року вважати таким, що втратив чинність. (т. 1, а.с. 104).
23 квітня 2007 року ОСОБА_1 вніс на рахунок АКБ "ТАС-Комерцбанк" 200 000,00 дол. США на погашення заборгованості за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року (т. 1, а.с. 13).
26 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" із заявою надати йому довідку про погашення кредиту за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року (т. 1, а.с. 14).
15 березня 2013 року ПАТ "Сведбанк" на звернення ОСОБА_1 повідомило, що станом на 27 листопада 2012 року за зазначеним кредитним договором на балансі банку обліковувалася сума простроченої заборгованості, а також повідомило, що банк скористався своїм правом, передбаченим умовами кредитного договору, та відступив право вимоги за цим кредитним договором ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і з 28 листопада 2012 року права та обов`язки за кредитним договором перейшли до нового кредитора (т. 1, а.с. 15).
Відповідно до статуту ПАТ "Омега Банк", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів АТ "Сведбанк", протокол № 54 від 29 квітня 2013 року, рішенням річних загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року публічне акціонерне товариство "Сведбанк" змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Омега Банк", яке виступило правонаступником за всіма правами та зобов`язаннями АТ "Сведбанк" (т. 1, а.с. 53-56).
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступало правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого ПАТ "Сведбанк" відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.
При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості за кредитними договорами та права вимоги за договорами забезпечення, укладеними з боржниками, відступаються банком фактору за цим договором на основі "як є", без надання будь-яких пов`язаних забезпечень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати в якості нового кредитора проценти, комісію, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі стосовно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів зі сплати обов`язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору (т. 3, а.с. 51-96).
За витягом з реєстру заборгованостей боржників до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", товариство отримало право вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року, позичальник ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 98).
28 листопада 2012 року платіжними дорученнями №№ 1, 2 ТОВ "ФК "Вектор Плюс" здійснило оплату АТ "Сведбанк" за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року (без ПДВ) - 83 512 034,37 грн та 85 385 308,19 грн (т. 3, а.с. 99, 100).
Згідно з актом № 37 приймання-передачі документації за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, складеного 15 липня 2013 року, підтверджено передачу ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" документації, в тому числі і щодо кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року (т. 3, а.с. 101-102).
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк", яке виступало правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступало правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого сторони домовилися, що разом із відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору (т. 3, а.с. 47-48).
За даними витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року його предметом був, у тому числі, іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі 09 лютого 2006 року за № 1497 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. (т. 3, а.с. 49).
З виписок за особовим рахунком позичальника, наданих ТОВ "ФК "Вектор Плюс", вбачається, що позивачем внесено до банку в рахунок погашення заборгованості за кредитом 200 000,00 дол. США, проте 28 серпня 2007 року, як відображено в особовому рахунку, ОСОБА_1 повторно одержав кредит у межах зазначеного кредитного ліміту протягом дії договору в розмірі 200 000,00 дол. США строком до 10 лютого 2011 року та згідно із заявою на видачу готівки № 147_1 від 28 серпня 2007 року отримав указану суму позики (т.1, а.с. 104).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведеної у справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи № 5657/5658/15-32 від 10 червня 2015 року у графі "Підпис отримувача" в оригіналі заяви на видачу готівки № 147_1 від 28 серпня 2007 року на суму 200 000,00 дол. США виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 3-6).
Аналогічного змісту висновок викладено експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 14/18-32/15/18-33/447/18-32 від 25 травня 2018 року (т. 2, а.с.171-182).
Зі змісту додатку № 2 до договору № 28-л від 10 лютого 2006 року, з урахуванням внесених змін, ОСОБА_1 зобов`язався виконувати кредитне зобов`язання, починаючи з 10 лютого 2008 року до 10 січня 2011 року із щомісячним внесенням 5 405,00 дол. США, та остаточно 10 лютого 2011 року внести останній платіж у розмірі 5 420,00 дол. США (т. 2, а.с.83, 84).
Згідно з даними долученого до справи особового рахунку у період з 03 лютого 2006 року по 15 березня 2007 року ОСОБА_1 отримано у кредит грошові кошти у розмірі 271 559,00 дол. США та упродовж із 03 березня 2006 року по 23 квітня 2007 року на рахунок банку позивачем було здійснено платежі на указану суму.
З наданих до апеляційної скарги ОСОБА_1 квитанцій вбачається, що позивачем сплачувалися проценти за договором № 28/л від 10 лютого 2006 року за користування кредитом за період з липня 2006 року по 06 квітня 2007 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.