Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 209/2459/20
провадження № 61-4983св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне спеціалізоване підприємство "Об`єднання "Радон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року у складі судді Шендрика К. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" (далі - ДСП "Об`єднання "Радон") про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
Позовна заява мотивована тим, що він наказом № 55-к/тр від 23 жовтня 2019 року був прийнятий на роботу з 24 жовтня 2019 року на посаду директора Київської міжобласної філії ДСП "Об`єднання "РАДОН", укладено безстроковий трудовий договір. Роботодавцем виступало ДСП "Об`єднання "РАДОН", оскільки безпосередньо очолювана ним Київська міжобласна філія вказаного підприємства не мала статусу юридичної особи, а була структурним підрозділом.
25 березня 2020 року йому було вручено персональне попередження, згідно якого займана ним посада підлягає скороченню, а тому він підлягає звільненню з роботи з 25 травня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Окрім того, у вказаному персональному попередженні зазначалося, що йому пропонується інша робота на ДСП "Об`єднання "РАДОН".
З 22 травня 2020 року по 17 липня 2020 року включно він перебував на лікуванні, першим днем виходу на роботу після лікування було 20 липня 2020 року. Того ж дня його було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.
В якості підстав звільнення у спірному наказі зазначаються: персональне попередження від 25 березня 2020 року, наказ ДСП "Об`єднання "Радон" щодо попередження про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату від 24 березня 2020 року № 43н-20, наказ від 25 травня 2020 року № 92-к/тр ДСП "Об`єднання "Радон".
Зазначає, що копії вказаних двох наказів йому для ознайомлення не вручались та, крім нього, нікого не звільнили.
Вважав наказ № 139-к/тр від 20 липня 2020 року неправомірним з огляду на наступне: його звільнення відбулося із порушенням приписів статті 49-2 КЗпП України, бо йому не було надано пропозицій щодо працевлаштування на всіх наявних вакантних посадах; роботодавець не врахував його переважне право на залишення на роботі; фактичного скорочення штату не відбулось.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначав, що розмір середнього заробітку необхідно розраховувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з наступними змінами.
Щодо відшкодування моральної шкоди посилався на те, що його душевні страждання внаслідок незаконного звільнення виразилися у почутті глибокої образи та страждань, оскільки він весь свій час присвячував роботі та сумлінному виконанню службових обов`язків, ставлячи часто інтереси роботи понад інтересами своєї родини. Звільнення відбулося абсолютно незаконно та несправедливо, а також з грубими порушеннями законодавства про працю, що порушило нормальний життєвий уклад позивача, викликало хибне відчуття невпевненості у своїх якостях, тривалу депресію.
Вважав за необхідне просити суд стягнути на його користь з відповідача 50 000 грн моральної шкоди, що відповідає середньому місячному заробітку позивача на посаді, з якої його було звільнено.
Враховуючи наведене просив суд: скасувати наказ № 139-к/тр ДСП "Об`єднання "РАДОН" від 20 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Київської міжобласної філії; поновити на роботі на посаді директора Київської міжобласної філії ДСП "Об`єднання "РАДОН" ОСОБА_2 ; стягнути з ДСП "Об`єднання "РАДОН" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; моральну шкоду в розмірі 50 000 грн; понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року позов задоволено.
Скасовано наказ ДСП"Об`єднання "Радон" від 20 липня 2020 року № 139-к/тр про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Київської міжобласної філії; поновлено на роботі на посаді директора Київської міжобласної філії ДСП"Об`єднання "Радон" ОСОБА_2 .
Стягнуто з ДСП"Об`єднання "Радон" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2020 року по 24 вересня 2021 року у розмірі 745 745,98 грн.
Стягнуто з ДСП"Об`єднання "Радон" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_2 допущено до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив із того, що при звільненні позивача відповідач в порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України не запропонував всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, а тільки запропонував посади, які, на думку відповідача, відповідали спеціальності позивача.
З огляду на вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 745 745,98 грн.
Також враховуючи глибину і тривалість моральних страждань позивача та те, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, позивач вимушений прикладати зусилля для захисту своїх прав, звертаючись до суду з позовом, виходячи з засад розумності та справедливості, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5 000 грн.
Суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року апеляційну скаргу ДСП "Об`єднання "Радон" залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору скасовано.
Стягнуто з ДСП "Об`єднання "Радон" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2020 року по 07 жовтня 2021 року у розмірі 877 347,67 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ДСП "Об`єднання "Радон" на користь ОСОБА_2 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 765,68 грн.
Стягнуто з ДСП "Об`єднання "Радон" на користь Держави судовий збір в сумі 8 773,48 грн.
В решті позовних вимог рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом не було належним чином встановлено під час обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу кількість днів, які фактично позивач відпрацював протягом двох місяців, тому суд неправильно обрахував суму, яка підлягає стягненню.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду в іншій частині, апеляційний суд виходив із того, що воно ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДСП "Об`єднання "Радон".
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Клопотання ДСП "Об`єднання "Радон" про зупинення виконання судових рішень задоволено частково.
Відмовлено у задоволенні клопотання ДСП "Об`єднання "Радон" про зупинення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 рокув частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Київської міжобласної філії ДСП"Об`єднання "Радон" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В іншій частині задоволених позовних вимог виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 рокузупинено до закінчення їх касаційного перегляду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ДСП "Об`єднання "Радон", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 766/6227/17, провадження № 61-21615св19, від 16 липня 2020 року у справі № 822/3180/15, провадження № К/9901/9658/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що під час судового розгляду судами не було враховано поданих доказів та документів, а саме:
посадової інструкції провідного інженера виробничо-технічного управління, що затверджена 30 серпня 2019 року, де в розділі кваліфікаційні вимоги зазначено, що на посаду інженера виробничо-технічного управління призначають особу з повною вищою освітою відповідного напряму (магістр, спеціаліст), яка має стаж роботи на посаді інженера І категорії не менше 2 років;
посадової інструкції начальника відділу з охорони праці, пожежної безпеки та цивільного захисту, де в розділі кваліфікаційні вимоги зазначено, що на таку посаду призначають особу з повною вищою освітою відповідного напрямку (магістр, спеціаліст), яка має стаж роботи з охорони праці не менш 2 років, а також особа повинна мати відповідні посвідчення про проходження навчання та перевірку знань з питань охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки 4 кваліфікаційної групи.
Разом із тим, ОСОБА_2 не мав освіти, стажу роботи та додаткових посвідчень для зайняття таких посад, тобто його кандидатура не відповідала заявленим кваліфікаційним вимогам.
При цьому щодо вакантної посади заступника генерального директора з координації та розвитку підприємства заявник вказує, що освіта позивача також не відповідала напрямку освіти, що встановлена посадовою інструкцією. Так, відповідно до кваліфікаційних вимог, що викладені у розділі 6 посадової інструкції заступника генерального директора з координації та розвитку підприємства, яка затверджена 01 липня 2020 року, на посаду призначається особа, яка має повну вищу економічну освіту (магістр, спеціаліст), стаж роботи за фахом на посадах керівників не менше 5 років. Позивач не має освіти економічного напрямку, тому працевлаштування позивача за цією посадою не є можливим за невідповідністю кваліфікаційним вимогам.
Суди, критично оцінюючи вказані вимоги до посад, не врахували, що встановлення посадових кваліфікаційних вимог з дотриманням норм законодавства відносить до виключної компетенції керівника підприємства та є складовою права на управління діяльністю підприємства. Крім того, право вибору кваліфікації за галуззю освіти для підлеглого працівника належить тільки керівникові підприємства з огляду на сферу діяльності підприємства, напрямку роботи підлеглого, функцій та завдань тощо.
Таким чином, позивачу було запропоновано всі наявні на підприємстві вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю. Від позивача не надходило письмової відмови або заяви на прийняття на одну з запропонованих вакансій, тому його звільнення є законним.
Під час розгляду справи суди належним чином не встановити та не дослідили причин незапропонування позивачу відповідних посад, не дослідили посадових інструкцій, у тому числі кваліфікаційних вимог до таких посад.
Інші доводи касаційної скарги стосуються незгоди із задоволеними позовними вимогами, які є похідними.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ДСП "Об`єднання "Радон" від ОСОБА_2, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 23 жовтня 2019 року за № 27 ДСП "Об`єднання "Радон" (т. 1, а. с. 254) було створено Київську міжобласну філію ДСП "Об`єднання "Радон".
ОСОБА_2 був прийнятий на посаду директора Київської міжобласної філії з 24 жовтня 2019 року із посадовим окладом 48 536 грн (т. 1, а. с. 256).
ОСОБА_2 має кваліфікації юрист-спеціаліст та керівник проектів та програм, проходив курси з підвищення кваліфікації, що підтверджується копіями дипломів про вищу освіту, свідоцтв про підвищення кваліфікації (т. 1, а. с. 32, 33-42).
Наказом № 15н-20 від 17 лютого 2020 року Київська міжобласна філія ДСП "Об`єднання "Радон" припинила свою діяльність, у зв`язку з чим було виведено зі структури штатного розпису усі штатні одиниці, що входили до складу структурного підрозділу та утворено Центральний виробничий майданчик (т. 1, а. с. 250-253).
Наказом від 24 березня 2020 року за № 42Н-20 ДСП "Об`єднання "Радон" Київська міжобласна філія ДСП "Об`єднання "Радон" припинила свою діяльність та було затверджено список працівників, які підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням штату (т. 1, а. с. 71, 255).
Наказом № 43н-20 від 24 березня 2020 року був затверджений список працівників, які підлягали звільненню у зв`язку зі скороченням штату: ОСОБА_2 - директор Київської міжобласної філії та ОСОБА_3 - начальник виробничо-технічного відділу Київської міжобласної філії (т. 1, а. с. 72-74).
25 березня 2020 року ОСОБА_2 отримав персональне попередження про скорочення посади разом з переліком вакансій в ДСП "Об`єднання "Радон" станом на 25 березня 2020 року, що підтверджується копією персонального попередження та переліком вакансій в ДСП "Об`єднання "Радон" станом на 25 березня 2020 року (т. 1, а. с. 245-249).
ОСОБА_2 було змінено дату звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників, яку він обіймає у зв`язку з відсутністю його на роботі 25 травня 2020 року, та було встановлено йому дату звільнення після повернення на роботу (тобто в перший день виходу на роботу), що підтверджується наказом № 92-к/тр від 25 травня 2020 року (т. 1, а. с. 111-112).
Позивач був звільнений з посади директора Київської міжобласної філії 20 липня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу № 139-к/тр від 20 липня 2020 року (т. 1, а. с. 209).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.