Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 704/590/17
провадження № 61-4856св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як правонаступник ОСОБА_7,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс",
треті особи: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицька Елеонора Антонівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як правонаступника ОСОБА_7, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Імпульс Плюс", треті особи: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицька Елеонора Антонівна, про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації речового права
за касаційною скаргою ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 94, укладену між ним і ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" на земельну ділянку розміром 2,3531 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0542, яка розташована на території Кобринівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року серії ЧР № 009719, і скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" на вказану земельну ділянку.
З аналогічними позовами звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7
Тальнівський районний суд Черкаської області ухвалою від 11 жовтня 2017 року зазначені позови об`єднав в одне провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 2,3531 га розташовану в адміністративних межах Кобринівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року серії ЧР № 009719. 18 вересня 2011 року між ним і ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" був укладений договір оренди землі № 94, за умовами якого належна йому земельна ділянка передана товариству в оренду строком на 5 років. Договір оренди землі зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області.
З витягу з Державного земельного кадастру йому стало відомо, що приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В. здійснив державну реєстрацію речового права за договором оренди землі, на підставі додаткової угоди від 07 квітня 2015 року строк дії договору змінено та збільшено на 15 років з правом пролонгації. Він не підписував додаткової угоди до договору оренди, волевиявлення на укладення додаткової угоди не було, відповідно, сторони не досягли усіх істотних умов, що є підставою для визнання її недійсною та скасування державної реєстрації речового права. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Тальнівський районний суд Черкаської області рішенням від 05 жовтня 2020 року позов задовольнив.
Зокрема, визнав недійсною додаткову угоду від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 94, укладену між ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" і ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 2,3531 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0542, яка розташована на території Кобринівської сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року серії ЧР № 009719.
Скасував державну реєстрацію речового права ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" на земельну ділянку площею 2,3531 га, кадастровий номер 7124083200:01:001:0542, яка розташована на території Кобринівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно від 01 листопада 2016 року, індексний номер 32160880, та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номера запису про інше речове право 16795348 від 05 жовтня 2016 року (із змінами від 01 листопада 2016 року) про право оренди ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" земельної ділянки площею 2,3531 га на підставі додаткової угоди від 07 квітня 2015 року № б/н до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 94, кадастровий номер 7124083200:01:001:0542, строком дії 15 років.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що почеркознавчими експертизами встановлено, що підписи на додаткових угодах до договору виконано не позивачами, та встановлено, що в тексти додаткових угод пізніше було внесено доповнення, якими істотно збільшили строк дії договору оренди землі без відома та згоди позивачів, а тому волевиявлення учасника правочину не було, а без волевиявлення сторони не можливе вчинення договору, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Черкаський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2021 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року змінив, скасував його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 і в частині стягнення з ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" на користь ОСОБА_2 судових витрат та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Змінив рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо визнання недійсною додаткової угоди від 07 квітня 2015 року щодо кожного з позивачів, скасував його в цій частині та ухвалив нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнив частково. Визнав недійсним пункт 2 додаткових угод від 07 квітня 2015 року, укладених між ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7, включаючи речення: "Ця угода складена на 1 сторінці у 3 примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін".
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" судовий збір у розмірі 1 920,00 грн.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що вимоги ОСОБА_8 про визнання додаткової угоди до договору землі недійсною заявлені з тих підстав, що цю угоду він не підписував, її умови не погоджував. Доводи позивача в цій частині підтвердились висновками судової експертизи. Водночас апеляційний суд виходив з того, що звертаючись з позовом ОСОБА_8 не ставив питання про повернення належної йому земельної ділянки шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, а тому суд дійшов висновку, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.
Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), згідно з яким ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 з підстав обрання ним неефективного способу захисту.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У березні 2021 року ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення зазначених позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 484/592/18, від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17, від 10 березня 2021 року у справі № 704/626/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що оскільки оспорювана додаткова угода від 07 квітня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 07 квітня 2015 року № 94 є неукладеною, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація (записів) права оренди земельної ділянки. Тому, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про їх задоволення, проте помилився з мотивами, а тому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід змінити. Водночас суд першої інстанції помилково дійшов висновку в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди, що частково узгоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
Разом з цим, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні його вимог, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), оскільки реєстрація не укладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю, зокрема, вищевказаною земельною ділянкою. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації речового права ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" на земельну ділянку та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номера запису про інше речове право є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц (провадження 14-79цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року поновлено касаційне провадження.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,3531 га, розташованої в адміністративних межах Кобринівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року серії ЧР № 009719.
18 вересня 2011 року між ОСОБА_2 і ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" був укладений договір оренди землі № 94 за умовами якого належна позивачу земельна ділянка передана товариству в оренду строком на 5 років. Договір оренди землі зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 лютого 2017 року № НВ-7104931982017 ОСОБА_2 стало відомо, що 05 жовтня 2016 року приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В. здійснила державну реєстрацію речового права за договором оренди землі. Зазначене підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 березня 2017 року № 81816120.
При цьому суд встановив, що всупереч відомостям, відображеним у вищевказаній інформаційній довідці, державну реєстрацію речового права стосовно додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 94, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем, було здійснено цим же державним реєстратором, але станом на 01 листопада 2016 року.
З тексту додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі відомо, що ОСОБА_2 і ТОВ "ВП "Імпульс-Плюс" домовились про те, що пункт 8 договору оренди землі буде викладений в такій редакції: "Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін".
Згідно з висновком експерта від 12 липня 2018 року № 9102 за результатами проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, що міститься у графі "Орендодавець" у додатковій угоді від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 94, укладеній між ОСОБА_2 і ТОВ "ВП "Імпульс Плюс", виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.
Згідно з висновком експерта від 15 серпня 2018 року № 9138 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів у цивільній справі № 704/590/17 додаткові угоди від 07 квітня 2015 року до договорів оренди землі містять ознаки пізнішого внесення змін в первинний зміст, зокрема, після слів "- солома 50 тюків" пункту 1 додаткових угод та перед графою "Підписи сторін" наявний пізніше додрукований фрагмент тексту: "2. Викласти пункт 8 договору оренди землі №__ від ____ в такій редакції: Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін." Ця угода складена на 1 сторінці у 3 примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін". Первинний текст додаткових угод не містив цього текстового фрагмента. Встановити відносну давність виконання підпису від імені орендодавців ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 стосовно додрукованого фрагмента тексту не виявилось можливим.
З висновку експертів від 06 червня 2019 року № 28599/28601/18-32 за результатами проведення повторної почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Орендодавець" додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі від 18 вересня 2011 року № 94 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
З висновку експерта від 29 квітня 2020 року № 9499 за результатами проведення додаткової фізико-хімічної експертизи матеріалів документів в цивільній справі № 704/590/17 встановлено, що в додрукованих фрагментах текстів - пунктів 2 додаткових угод від 07 квітня 2015 року до договорів оренди землі:
від 16 вересня 2011 року № 104, укладеній між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора;
від 16 вересня 2011 року № 114, укладеній між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора;
від 18 вересня 2011 року № 94, укладеній між орендодавцем ОСОБА_2 і орендарем ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора;
від 18 вересня 2011 року № 43, укладеній між орендодавцем ОСОБА_5 і орендарем ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора;
від 01вересня 2011 року № 155, укладеній між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора;
від 01 вересня 2011 року № 154, укладеній між орендодавцем ОСОБА_4 і орендарем ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора;
від 01 вересня 2011 року № 136, укладеній між орендодавцем ОСОБА_7 і орендарем ТОВ "ВП "Імпульс Плюс" в особі директора,
містяться, відповідно, записи: "104 16.09.2011", "114 16.09.2011", "94 18.09.2011р", "43 18.09.2011", "155 01.09.2011", "154 01.09.2011", "136 01.09.2011", які виконано в період червень-грудень 2016 року, що не відповідає зазначеним в додаткових угодах датам - 07 квітня 2015 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.