Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 210/5576/16-ц
провадження № 61-5126св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко Олена Петрівна, Регіональне управління Національного банку України у Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П., Регіонального управління Національного банку України у Дніпропетровській області, про захист прав споживачів.
Позов мотивував тим, що 15 лютого 2008 року ОСОБА_1 та Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") уклали такі договори: договір про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 на суму 105 225,00 грн до 15 лютого 2028 року з цільовим призначенням на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 15 лютого 2008 року № 519 за інвестиційним договором від 15 лютого 2008 року № 552, розташованої на АДРЕСА_1 ; кредитний договір № KRHTG50000003409 на суму 21 045,00 грн до 15 лютого 2028 року на споживчі потреби.
Зазначив, що умови обох споживчих кредитних договорів передбачають можливість погашення зобов`язань за ними будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України, що знайшло своє підтвердження у пунктах 5.2.8, 8.10 основного договору та пункті 2.4.2 кредиту про початковий внесок.
Відповідно до умов пунктів 2.3, 5.1.2 основного договору позивачу відкрили поточний рахунок № НОМЕР_1 та пункту 2.4 цього договору відкрили рахунок для внесення готівки або безготівкових перерахувань № 29099059095259, а також для нарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом. На виконання обох споживчих договорів у частині умов погашення зобов`язань за ними відповідно до пункту 7.2 кредиту на початковий внесок відкрили рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .
Погасивши весь борг за двома кредитами і вважаючи свої зобов`язання перед банком виконаними, позивач неодноразово протягом 2014-2016 років звертався до банку.
У відповідь отримав електронну роздруківку від працівника банку, з якої дізнався про існування рахунків про відкриття яких він не просив банк та не укладав жодних угод: віртуальний рахунок № НОМЕР_3 (згідно з угодою № SAMDN11000039640633) Приват24; карта для виплат № НОМЕР_4 (згідно з угодою № SAMDNFF000121156336); бонусний договір № 9992222225360083308 (згідно з угодою № SAMDN30000121300217).
16 листопада 2016 року він вчергове звернувся до банку з заявою про вирішення питання дострокового погашення обох кредитів з урахуванням значної переплати коштів за ними.
Просив банк не нараховувати надалі ані відсотків за користування кредитними коштами, ані пені та штрафів за цими договорами.
Проте відповіді на зазначену заяву не отримав.
Зазначив, що відповідач тривалий час неналежним чином виконує прийняті на себе перед ним обов`язки, отже, вважає, що права позичальника підлягають захисту в порядку Закону України "Про захист прав споживачів".
Послався на те, що за умовами обох договорів він до лютого 2028 року мав би повернути банку 403 723,19 грн. За період користування коштам протягом 10 років він мав би повернути 126 270,00 грн.
Зазначив також, що замовив звіт сертифікованого спеціаліста аудитора щодо розрахунків.
У звіті від 14 грудня 2016 року спеціаліста Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Респект-ЛЛ" (далі - ТОВ "АФ "Респект-ЛЛ") ОСОБА_2 містяться такі висновки:
за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 336 436,79 грн;
за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 67 286,40 грн;
загальна сума за двома договорами щодо сплати банку станом на 15 лютого 2028 року становить 403 723,19 грн;
станом на 13 вересня 2016 року позивач сплатив на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" за період з 14 березня 2008 року до 12 вересня 2016 року за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року грошові кошти у розмірі 545 922,19 грн;
позивач станом на 13 вересня 2016 року здійснив переплату грошових коштів за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 372 657,65 грн.
Зазначив, що за умовами договору передав банку в іпотеку квартиру на АДРЕСА_1 .
Позивач повідомив представників банку про наміри скористуватись правом приватної власності на належне йому нерухоме майно у зв`язку з нагальною потребою поліпшення житлових умов шляхом розірвання кредитних договорів, у зв`язку з достроковим погашенням заборгованості та, як наслідок, зняттям заборон на відчуження нерухомого майна, але вказане банк проігнорував.
Задля погашення заборгованості позивач важко працював у складних умовах, що негативно вплинуло на його загальний стан здоров`я. Крім того, працюючи за межами України, позивач тривалий час не бачив родину.
Вважає, що відповідач порушив майнові та немайнові права і свободи позивача, що і стало наслідком здійснення останнім значних переплат за своїми зобов`язаннями у розмірі 372 657,65 грн та завдання моральної шкоди.
Просив суд:
визнати порушеними права споживача ОСОБА_1 відповідачем внаслідок невиконання Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про банки та банківську діяльність", Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту при укладанні та виконанні у м. Кривому Розі цим банком правочинів зі споживчого кредитування, а саме за договором про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 та за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409, укладені ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк";
визнати розірваними наступні правочини: договір про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, кредитний договір від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 зі споживчого кредитування, укладені ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк";
визнати припиненим іпотечний договір № KRHTG40000003409, укладений ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", через дострокове виконання позивачем зобов`язань за основним зобов`язанням - договором про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409;
зобов`язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П. виключити з Державного реєстру іпотек, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 522, у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження № 6687229, вид обтяження іпотека; та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості майна, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 523, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 6602314, записи про іпотеку та записи про заборону відчуження нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" негайно повернути позивачу договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, який незаконно перебуває у володінні іпотекодержателя ПАТ КБ "ПриватБанк";
стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 372 657,65 грн переплати за двома споживчими кредитами;
стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн витрат з оплати за надання послуг зі складення висновку спеціаліста аудитора ТОВ "АФ "Респект-ЛЛ" та 900,00 грн за проведення почеркознавчої експертизи;
стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 75 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 22 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що ані позивач, ані його представники жодного разу позовні вимоги не уточнювали, вимог щодо визнання недійсними або розірваними додаткових угод до договорів про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та № KRHTG40000003409, укладених 27 серпня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, не заявляли, тому суд не бере до уваги висновок експерта від 14 березня 2019 року № 28/1.1/276 та пояснення позивача, допитаного як свідка, про неукладання зазначених додаткових угод.
Зазначив, що після укладення 27 серпня 2008 року додаткових угод до іпотечних договорів від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та № KRHTG40000003409 валюта розрахунків за кредитними договорами переведена у долари США, а саме: надані грошові кошти, залишок заборгованості та щомісячні платежі за договорами від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та № KRHTG40000003409.
Суд першої інстанції не взяв до уваги звіт спеціаліста від 14 грудня 2016 року, оскільки розрахунок сум сплати здійснювався станом на 15 вересня 2016 року та під час розрахунку експерт врахувала, що щомісячний платіж складається з основної суми тіла кредиту, відсотків та комісії.
На виконання звіту їй надали кредитний договір від 15 лютого 2008 року, іпотечний договір від 15 лютого 2008 року, додатки № 1 до кожного договору та оригінали платіжних документів, які свідчили про сплату коштів ОСОБА_1 банку.
Зазначив, що під час розрахунку спеціаліст ОСОБА_2 не взяла до уваги тіло кредитів за весь період, а саме з 15 жовтня 2016 року до 15 лютого 2028 року включно, а також не врахувала додаткові угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та додаткову угоду від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409.
Послався на те, що станом на 15 вересня 2016 року дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та № KRHTG40000003409 не відбулось, а, навпаки, є 11 363,65 дол. США заборгованості, отже, підстави для розірвання цих договорів за достроковим виконанням зобов`язання відсутні.
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимоги щодо зобов`язання приватного нотаріуса виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості відомостей щодо заборон відчуження квартири, місцевий суд керувався тим, що основне зобов`язання позивача перед банком не припинено.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про зобов`язання банку негайно повернути позивачу договір купівлі-продажу квартири, суд керувався тим, що з приводу неправомірних дій банку щодо неповернення позивачу договору купівлі-продажу квартири він, окрім банку, нікуди не звертався, зокрема до правоохоронних органів, будь-яких доказів, які б свідчили про те, що договір купівлі-продажу квартири перебуває у представників банку, суду не надав.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 75 000,00 грн, місцевий суд виходив з відсутності в справі доказів вчинення відповідачем протиправних діянь стосовно позивача та, відповідно, відсутності доказів завдання позивачу моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.
Дійшов висновку про відсутність правових підстав відшкодування моральної шкоди, правовий характер та розмір якої позивач не підтвердив належними та допустимими доказами у справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року скасував, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнав припиненою іпотеку за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк".
Зобов`язав приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П. виключити з Державного реєстру іпотек, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 522, у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження № 6687229, вид обтяження іпотека; та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості майна, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 523, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 6602314, записи про іпотеку та записи про заборону відчуження нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 372 657,65 грн переплати за договором про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 та кредитним договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409.
Зобов`язав АТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_1 оригінал договору купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2008 року № 519 за інвестиційним договором від 15 лютого 2008 року № 522, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 400,00 грн судових витрат, які складаються з 1 500,00 грн оплати за надання послуг з висновку спеціаліста аудитора ТОВ "АФ "Респект-ЛЛ" та 900,00 грн за проведення почеркознавчої експертизи.
У решті позову відмовив.
Стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави 5 512,00 грн судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з доведеності невчинення між сторонами додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та відсутності потреби у поданні окремого позову або звернення з вимогою про визнання недійсним.
Дійшов висновку, що місцевий суд під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, повинен був викласти відповідний висновок про неукладеність спірних додаткових угод у мотивувальній частині рішення.
Вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав наявності несплаченої заборгованості та нездійснення позивачем дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Зазначив, що наданий позивачем звіт спеціаліста про фактичні результати погоджених процедур від 14 грудня 2016 року встановив сплату станом на 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" за період з 14 березня 2008 року до 12 вересня 2016 року за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року грошових коштів у розмірі 545 922,19 грн, і переплату грошових коштів за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" на загальну суму 372 657,65 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач виконав зобов`язання за обома договорами - і за іпотечним кредитом № KRHTG40000003409, і за кредитним договором № KRHTG50000003409 в обсязі, передбаченому договорами на час дострокового їх погашення, та, як встановлено звітом аудитора, переплатив банку грошові кошти на загальну суму 372 657,65 грн, які підлягають поверненню позивачу за рахунок відповідача.
Дійшов висновку, що додаткові претензії кредитора не відповідають основним засадам цивільного законодавства, порушують принцип правової певності для боржника, який виконав зобов`язання і може розраховувати, що обмеження, які існували для нього на період виконання договірних зобов`язань, перестануть існувати.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 75 000,00 грн, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем протиправних діянь стосовно позивача та, відповідно, доказів завдання позивачу моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження АТ КБ "ПриватБанк" зазначило неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування статті 204 ЦК України у подібних правовідносинах, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010; застосування статті 629 ЦК України у подібних правовідносинах, що міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17; статті 599 ЦК України, статті 17 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах, висловленого у постанові Верховного Суду України від 08 лютого 2017 року у справі № 6-2560цс16, від 01 березня 2017 року у справі № 6-130цс17; щодо дослідження поданих стороною доказів у подібних правовідносинах, що міститься у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, статті 212 ЦПК України 2004 року (статті 83 ЦПК України) у подібних правовідносинах, висловленого у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, щодо застосування статті 89 ЦПК України у подібних правовідносинах, висловленого в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2016 року у справі № 408/5497/12; а також суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивувало тим, що висновок експерта про неукладення додаткової угоди не мав братися до уваги, оскільки він складений з порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 січня 1998 року № 53/5.
Цей висновок експертизи є недостатнім доказом та не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом відсутності волевиявлення позивача на укладання (підписання) спірних додаткових угод.
Вважає, що за відсутності у справі беззаперечних доказів на спростування факту укладення та підписання позивачем спірних додаткових угод апеляційний суд не мав підстав для часткового задоволення позовних вимог через їх недоведеність.
На його думку, станом на 15 вересня 2016 року дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та № KRHTG40000003409 не відбулось, а, навпаки, наявні 11 363,65 дол. США заборгованості, тому підстави для часткового задоволення позову відсутні.
Зазначило, що апеляційний суд не дослідив положення додаткових угод від 27 серпня 2008 року до іпотечних договорів від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та № KRHTG40000003409, а також виписку з кредитного рахунку позичальника.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 15 лютого 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотечного кредиту № KRHTG40000003409 на 105 225,00 грн до 15 лютого 2028 року під 15 % річних.
Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 105 225,00 грн, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту (т. 1, а. с. 17-19).
15 лютого 2008 року сторони уклали додаток № 1 до кредитного договору № KRHTG40000003409 "загальна вартість кредиту" (т. 1, а. с. 20).
Окрім того, 15 лютого 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № KRHTG50000003409.
За умовами цього договору банк зобов`язався надати позичальнику 21 045,00 грн до 15 лютого 2028 року під 1,25 % місячних на суму залишку кредиту.
Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором визначені в розділі 7 договору (т. 1, а. с. 21-23).
Цього ж дня сторони уклали додаток № 1 до кредитного договору № KRHTG50000003409 "загальна вартість кредиту" (т. 1, а. с. 24).
15 лютого 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № KRHTG40000003409, за яким іпотекодавець на забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передав, а іпотекодержатель прийняв у порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме двокімнатну квартиру зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 64,00 кв. м, житловою площею 38,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 25-27).
На виконання умов кредитних договорів № KRHTG40000003409 та № KRHTG50000003409 позивач здійснював оплату, яка, на його думку, вже в 2016 році була більшою, ніж передбачено цими договорами.
У справі наявна додаткова угода між сторонами від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, за умовами якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений у пункті 8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені в розділі 8 договору (т. 1, а. с. 92).
Пункт 8.1 вказаного договору визначає, що банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_5 на строк з 27 серпня 2008 року до 15 лютого 2028 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 22 879,50 дол. США на такі цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту у момент надавання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 цього договору.