Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 383/1115/18
провадження № 61-1232св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) та з урахуванням уточнених позовних вимог просили встановити на їхню користь постійний безоплатний сервітут з правом вільного проходу для обстеження, обслуговування, здійснення ремонту, встановлення будівельних риштувань при здійсненні ремонту, влаштування відведення дощових вод, вимощення зовнішньої стіни гаражу літ. "В", розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1, на частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий номер 3520810100:50:087:0017, площею 46,50 кв.м, що обмежується замкненою лінією 1-2-3-4-5-1, що графічно зображена на малюнку 6 та у додатку Б до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року № 218; та зобов`язати відповідача демонтувати за власний рахунок ліхтарі, камери відеоспостереження, електропроводку, розподільчі короби встановлені на зовнішній задній стіні гаражу літ "В", розташованого на належній їм на праві власності земельній ділянці та утриматись від їх повторного встановлення.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони є співвласниками в рівних частках житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Власником суміжної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 є відповідач. Межа земельної ділянки відповідача проходить по стіні належних їм гаражів літ. "В" і "Г", розташованих на належній їхній земельній ділянці.
Зазначали, що відповідач обмежила їм прохід до задньої стіни гаражів, чим позбавила їх можливості здійснювати заходи, необхідні для підтримання будівлі в належному технічному стані.
20 липня та 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 з письмовою пропозицією про встановлення земельного сервітуту щодо частини її земельної ділянки, однак відповідач відмовляється отримувати будь-яку кореспонденцію від нього.
Вважали, що оскільки частина земельної ділянки відповідача, на якій пропонується встановити сервітут, є незначною за розміром, встановлення сервітуту не перешкоджатиме їй використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням.
Окрім того вказували, що відповідач самовільно без їхньої згоди встановила на задній стіні належного їм гаражу освітлювальні прилади, камери відеоспостереження, проклала по ній електропроводку, що також унеможливлює проведення робіт з поточного ремонту стіни, її утеплення, а також створює підвищену пожежну небезпеку на об`єкті нерухомості.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2020 року позовні вимоги задоволені частково.
Встановлено на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійний, безоплатний, земельний сервітут з правом вільного проходу для обстеження, обслуговування, здійснення ремонту, встановлення будівельних риштувань при здійсненні ремонту, влаштування відведення дощових вод, вимощення зовнішньої стіни гаражу літ. "В", розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1, на частину земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий номер 3520810100:50:087:0017, площею 46,50 кв.м, що обмежується замкненою лінією 1-2-3-4-5-1, графічно зображеною на малюнку 6 та у додатку Б до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року № 218.
Зобов`язано ФОП ОСОБА_3 демонтувати за власний рахунок ліхтарі, камери відеоспостереження, електропроводку, розподільчі короби, встановлені на зовнішній задній стіні гаражу літ "В", розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачам.
У частині позовної вимоги про утримання ФОП ОСОБА_3 від повторного встановлення предметів на стіні відмовлено.
Задовольняючи позов в частині встановлення сервітуту та зобов`язання демонтувати обладнання, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, оскільки позивачі позбавлені можливості обслуговування частини належної їм будівлі іншим способом, ніж через земельну ділянку відповідача, а встановлення відповідачем на стіні належної позивачам будівлі освітлювальних приладів, камер відеоспостереження, електропроводки порушує їхні права на користування та розпорядження своїм майном.
Додатковим рішенням Бобринецького районного суду від 14 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 14 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов про встановлення сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 залишено без розгляду.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про встановлення сервітуту та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не звертався до суду з цим позовом, а від його імені діяла особа, яка не має повноважень на ведення справи, у зв`язку з чим його позов підлягає залишенню без розгляду.
Водночас у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд відмовив за недоведеністю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 910/8763/17, від 29 серпня 2018 року в справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року в справі № 910/23428/17, від 20 листопада 2018 року в справі № 920/1121/17, від 16 січня 2019 року в справі № 351/1146/16, від 27 лютого 2019 року в справі № 922/1163/18, від 12 червня 2019 року в справі № 487/4106/14-ц, від 14 серпня 2019 року в справі № 653/2704/16-ц, від 10 вересня 2019 року в справі № 916/2403/18, від 09 жовтня 2019 року в справі № 1512/3008/2012, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 14 листопада 2019 року в справі № 131/1423/15-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 322/1183/17, від 08 квітня 2020 року в справі № 591/3068/18, від 14 квітня 2020 року в справі № 361/6001/18-ц, від 20 липня 2020 року в справі № 712/5676/15-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував, що наведені ним у позовній заяві обставини підтверджуються актом від 13 березня 2019 року, висновком судової земельно-технічної експертизи від 28 серпня 2019 року, технічним паспортом на нежитлову будівлю відповідача, у зв`язку з чим помилково відмовив у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 березня 2021 року справа № 383/1115/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.