Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 229/1026/21
Провадження № 14-205цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Штелик С. П.,
суддів Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича на постанову Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Агєєва О. В., Мальованого Ю. М.,
Історія справи
Короткий зміст та підстави позовних вимог
1. У березні 2021 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") звернулося до суду з позовом до приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського І. В. про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння цими коштами.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 21 листопада 2018 року відповідачем відкрито виконавчі провадження ВП № 57756205 про стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" коштів у сумі 24 694 733,13 грн та ВП № 57756223 про стягнення суми у розмірі 416 156,00 грн.
3. 21 листопада 2018 року у ВП № 57756205 приватним виконавцем округу м. Києва Жаботинським І. В. винесена постанова про стягнення з боржника (ПАТ "Промінвестбанк") основної винагороди у розмірі 2 469 173,31 грн та постанова про об`єднання виконавчих проваджень ВП № № 5776205 та 57756223 у зведене виконавче провадження ЗВП № 57756223. Постановою приватного виконавця від 08 січня 2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за заявою стягувача), оскільки накази, видані Господарським судом м. Києва у справі № 910/11965/16, повернуто стягувачу без виконання. У подальшому стягувач ПП "Дніпровський краєвид 07" звернувся до іншого приватного виконавця - Корольова В. В. із заявою про виконання вказаного судового наказу. 07 березня 2019 року постановою приватного виконавця Корольова В. В. завершено виконавче провадження № 58266649 внаслідок повного виконання рішення суду та стягнуто основну винагороду приватного виконавця.
4. Проте у липні 2019 року приватний виконавець округу м. Києва Жаботинський І. В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" суми основної винагороди у розмірі 2 469 173, 31 грн на підставі постанови відповідача від 21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16. 30 вересня 2019 року приватним виконавцем Павлюком Н. В. стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь Жаботинського І. В. грошові кошти у розмірі 2 469 173, 31 грн (винагорода приватного виконавця) та закінчено виконавче провадження ВП № 59564465.
5. Посилаючись на те, що вказані кошти у вигляді винагороди приватного виконавця Жаботинський І. В. набув безпідставно, банк просив стягнути їх з останнього на підставі статті 1212 ЦК України, а також відсотки за користування грошовими коштами у період з 30 вересня 2019 року до 15 лютого 2021 року у розмірі 102 284,66 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
7. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилаючись на пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України, виходив із того, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оспорює отримання відповідачем коштів у вигляді основної винагороди за вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.
8. Зазначену ухвалу суду першої інстанції ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" оскаржило в апеляційному порядку. Постановою Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Суд зазначив, що позовні вимоги пов`язані з недоговірними зобов`язаннями, а саме у зв`язку з набуттям майна без достатньої правової підстави. Доводи, на які посилається позивач, та сам факт набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави є обставинами, які підлягають встановленню під час вирішення питання щодо задоволення позовних вимог по суті та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. 03 серпня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
11. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд справи в порядку цивільного судочинства. Відносини щодо стягнення основної винагороди приватного нотаріуса є публічно-правовими. До спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов приватного виконавця про стягнення, зокрема основної винагороди можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Доводи інших учасників справи
12. 10 листопада 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський І. В. подав пояснення, у яких підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі та просить її задовольнити.
13. 22 листопада 2021 року представник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - адвокат Мильнікова М. М. подала пояснення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
14. Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Дружківського міського суду Донецької області справу № 229/1026/21.
15. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу № 229/1026/21 призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року справу № 229/1026/21 передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року справу № 229/1026/21 прийнято та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року зазначену справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстави прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду
18. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду 23 грудня 2021 року справу прийнято до розгляду з мотивів відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/4286/20, та у складі Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 201/8493/18.
19. Розгляд справи потребує вирішення питання щодо предметної юрисдикції розгляду спору, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. 21 листопада 2018 року приватний виконавець округу м. Києва Жаботинський І. В. відкрив виконавчі провадження ВП № № 57756205 та 57756223 про стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" коштів у сумі 24 694 733, 13 грн та про стягнення суми у розмірі 416 156,00 грн відповідно.
21. 21 листопада 2018 року у ВП № 57756205 винесена постанова про стягнення з боржника (ПАТ "Промінвестбанк") основної винагороди у розмірі 2 469 173,31 грн та постанова про об`єднання виконавчих проваджень ВП № № 5776205 та 57756223 у зведене виконавче провадження ЗВП № 57756223.
22. Постановою приватного виконавця від 08 січня 2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за заявою стягувача), оскільки накази, видані Господарським судом м. Києва у справі № 910/11965/16, повернуто стягувачу без виконання.
23. У подальшому стягувач ПП "Дніпровський краєвид 07" звернувся до іншого приватного виконавця - Корольова В. В., який постановою від 07 березня 2019 року завершив виконавче провадження № 58266649 внаслідок повного виконання рішення суду та стягнув основну винагороду приватного виконавця.
24. У липні 2019 року приватний виконавець округу м. Києва Жаботинський І. В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" суми основної винагороди у розмірі 2 469 173, 31 грн на підставі постанови відповідача від 21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16.
25. На підставі зазначеної заяви 30 вересня 2019 року приватний виконавець Павлюк Н. В. стягнув із ПАТ "Промінвестбанк" на користь Жаботинського І. В. грошові кошти у розмірі 2 469 173, 31 грн (винагорода приватного виконавця) та закінчив виконавче провадження ВП № 59564465.
Мотивувальна частина
26. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
27. За змістом статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
28. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
29. На підставі статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
31. Велика Палата Верховного Суду заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи, наведені в касаційній скарзі, і вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
32. Вирішуючи питання щодо юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
33. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
34. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
35. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
36. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
37. Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
38. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
39. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
40. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
41. У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
42. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
43. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист
є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
44. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
45. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
46. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
47. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
48. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
49. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
50. Отже критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є,
по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересіву цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
51. Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
52. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України у відповідній редакції).
53. Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
54. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.
55. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
56. Стосовно терміна "публічно-владні управлінські функції", то зміст поняття полягає в наявності у суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
57. Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема,
публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.
58. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).