ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 199/7160/19
провадження № 51-2769 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Дніпровського апеляційного суду від 9 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040000000407 від 9 травня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Пермі Російської Федерації, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 8 травня 2019 року близько 21:30, керуючи автомобілем "MitsubishiOutlander", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Калинова в м. Дніпрі зі сторони вул. Полюя в напрямку вул. Хабаровської, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), повертаючи ліворуч, скоїв зіткнення з мотоциклом "YamahaAprio", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) настала смерть останнього.
Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнив частково, вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року скасував у частині призначеного покарання та ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить змінити вирок апеляційного суду і призначити ОСОБА_1 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вказує, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, яке є справедливим і відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Стверджує, що з моменту вчинення правопорушення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, а тому вважає, що суспільна небезпека до часу застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами була відсутня.
На думку захисника, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами є недопустимим, оскільки він має на утриманні дружину та малолітню дочку, а робота водієм у ТОВ НТП "Контур" є основним джерелом доходу.
Вважає, що оскаржене судове рішення не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити оскаржене судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Відповідно до приписів ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
За правилами статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.