ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 461/3019/22
провадження № 51-2372км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
захисника
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 5 серпня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022140000000108, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30 червня 2022 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Львівської обласної прокуратури, згідно з якою ОСОБА_1 беззастережно визнає обвинувачення в повному обсязі і йому визначається узгоджене покарання за ч. 1 ст. 436-2 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 436-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначений вирок суду першої інстанції.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 5 серпня 2022 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого
ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він, будучи громадянином України, діючи умисно, цілеспрямовано, ігноруючи свій передбачений Конституцією України громадянський обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, будучи зареєстрованим у забороненій в Україні соціально орієнтованій мережі "ВКонтакті" під іменем " ОСОБА_2", у період з
16 березня по 7 травня 2022 року, перебуваючи у смт Новолуганське Донецької області (більш точні дату та час досудовим слідством не встановлено) здійснив уподобання дописів проросійських та агресивно налаштованих проти України сторінок, визнавши такими діями правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також вчинив глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, керованих та фінансованих Російською Федерацією і підпорядкованих їй.
Крім того, ОСОБА_1 25 березня та 2 квітня 2022 року, спілкуючись у зазначеній соціальній мережі зі своїми знайомими " ОСОБА_10" та " ОСОБА_3", надіслав повідомлення, у яких висловив свою позицію про визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у
2014 році, у тому числі шляхом визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати постановлену щодо ОСОБА_1 ухвалу про відмову у відкритті провадження і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Стверджує, що апеляційний суд порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та незаконно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що вирок оскаржувався виключно з підстав, передбачених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК, оскільки суд першої інстанції не виконав вимог зазначеного закону та порушив право ОСОБА_1 на захист. Зокрема, цей суд не роз`яснив його підзахисному наслідків укладення й затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК, виду покарання, а також інших заходів, які будуть застосовані до обвинуваченого в разі її затвердження, не переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним. Крім того, суд залишив без уваги, що узгоджене покарання у виді максимального строку, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК, порушує права, свободи та інтереси обвинуваченого і поведінка останнього про визнання такого покарання очевидно вказувала на існування обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним.
Звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 399 КПК передбачено тільки перевірку апеляційної скарги на відповідність вимогам закону, натомість суддя, відмовляючи у відкритті провадження, мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи встановлено дотримання місцевим судом вимог ст. 474 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та прокурор підтримали подану адвокатом ОСОБА_9 касаційну скаргу, просили її задовольнити та скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підстави для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції викладено в ч. 1 ст. 438 КПК.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З матеріалів провадження вбачається, що захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_9 подав до суду апеляційної інстанції скаргу на вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року, яким затверджено угоду між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором про визнання
ОСОБА_1 винуватості і засудження його за ч. 1 ст. 436-2 КК до покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки. Суддя апеляційного суду відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.