Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 760/25978/13-ц
провадження № 61-6788св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Савельєв Андрій Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пшенична Світлана Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Маруженка Олександра Володимировича та представника ОСОБА_4 - адвоката Важеніної Світлани Анатоліївни на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року у справі № 2-921/12 стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг у розмірі 891 833,54 грн та 2 823,00 грн судового збору.
Згідно з ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року у справі № 2-921/12 накладено арешт на майно ОСОБА_2, а саме на квартиру АДРЕСА_1, а також на автомобіль марки "Fiat Dukato 2300", білого кольору, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль марки "Fiat Dukato 2300", білого кольору, номер двигуна НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль марки "Нunday Tucson", номер двигуна НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; земельну ділянку площею 8,90 га, яка розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта про право приватної власності на землю Серія ПЛ № 228096, виданий Кобеляцьким районним відділом земельних ресурсів та будь-яке інше майно, що зареєстроване за ОСОБА_2 .
На виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року у справі № 2-921/12 головним державним виконавцем Штойка Л. Р. 12 березня 2012 року прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 35202990 ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 12 березня 2012 року о 18:01:41 внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_2, а саме вказану вище квартиру.
Вказував на те, що він є стягувачем у виконавчих провадженнях № 38532471 та № 38532371 про стягнення з відповідача боргу у розмірі 891 833,54 грн та 2 823,00 грн судового збору, за якими 20 червня 2013 року та 26 липня 2013 року державним виконавцем прийняті постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження будь-якого майна ОСОБА_2
ОСОБА_2 знав про заборону відчуження належного йому майна, оскільки його представник 19 липня 2013 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав акт опису й арешту квартири та оскаржував дії державного виконавця ВДВС Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження та оголошення заборони на відчуження нерухомого майна, а також звертався із заявою про відстрочку виконання рішення суду.
Однак 23 серпня 2013 року ОСОБА_2 відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_4, а 31 серпня 2013 року ОСОБА_4 відчужила її на користь ОСОБА_3 .
Вважав, що внаслідок укладених правочинів порушені його права як стягувача, оскільки ОСОБА_2 рішення суду про стягнення боргу не виконав та відчужив квартиру з метою ухилення від виконання боргових зобов`язань та всупереч накладеним арештам та прямій забороні відчужувати майно.
З урахуванням зазначеного та уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 23 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшеничною С. О., зареєстрований в реєстрі за № 613, та визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної вище квартири, укладений 31 серпня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Савельєвим А. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2979.
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов обґрунтований тим, що на момент укладання договору купівлі-продажу від 31 серпня 2012 року між нею та ОСОБА_4, остання мала право розпоряджатись спірною квартирою, нотаріусом було перевірено належність квартири ОСОБА_4 .
Вказувала на те, що оскільки її право власності на квартиру оспорюється, вона може порушувати питання про визнання цього права судом.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 зустрічний позов ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-35419св15).
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року, ухваленим у складі судді Букіної О.М., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що на час продажу спірної квартири 23 серпня 2013 року заборон відчуження не існувало, оскільки рішення реєстратора про зняття такої заборони не оскаржено.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року, якою скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року в даній справі і справа направлена на новий судовий розгляд, було зазначено, що суд першої інстанції має дослідити обставини справи, що стосуються заборон на відчуження майна, накладених постановами державного виконавця ВДВС Солом`янського РУЮ у місті Києві від 12 березня 2013 року та 20 червня 2016 року, які не скасовані у передбаченому законом порядку, а також ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2012 року, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та, зокрема, накладено арешт на спірну квартиру. Вказаною ухвалою суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення, вжитих ухвалою суду від 21 лютого 2012 року та зняв арешт, крім інших об`єктів, й зі спірної квартири.
Виконуючи вказівку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, суд першої інстанції зазначив, що постанова ДВС від 20 червня 2016 року, яка підлягає дослідженню, в матеріалах справи відсутня та позивачем в обґрунтування позову не надана.
Крім того, оспорювані договори укладено 23 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Постанова ВДВС датована 20 червня 2016 року, а тому наявність або відсутність вказаної постанови лежить поза межами предмета розгляду та доказуванню у даній справі.
Разом з цим суд звернув увагу, що оспорювані договори укладались значно раніше, а саме у серпні 2013 року. За вказаних вище обставин, наявність постанови ДВС від 20 червня 2016 року не перешкоджала укладенню оскаржуваних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 23 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшеничною С. О., зареєстровано в реєстрі за № 613.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 31 серпня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А. Ю., зареєстровано в реєстрі за № 2979.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_2, достеменно знаючи про існування рішення суду про стягнення з нього коштів та про відкрите виконавче провадження і накладений арешт на його майно, 23 серпня 2013 року продав спірну квартиру, заборона на відчуження якої накладена постановою державного виконавця від 20 червня 2013 року, своїй співмешканці ОСОБА_4, дійшов висновку про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 23 серпня 2013 року, спрямований на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У липні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Маруженко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи апеляційним судом відбувався у період дії воєнного стану, без належного повідомлення про дату розгляду справи, ОСОБА_3 та її представник були позбавлені можливості висловити свою позицію по справі, заявити додаткові клопотання та/або подати додаткові докази.
Крім того, незважаючи на численні постанови Верховного Суду, на які посилався Київський апеляційний суд у оскаржуваній постанові, фактичні обставини справи у вказаних постановах відмінні від справи, що переглядається, так як у всіх попередніх справах був визнаний недійсним договір, з тих підстав, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, однак у справі, яка переглядається, позивач не заявляв в суді першої інстанції про те, що вказані договори були укладені з метою уникнення звернення стягнення на майно; після укладення вказаного договору у боржника залишилось майно, достатнє для задоволення вимог кредитора, а отже права кредитора не були порушені укладенням оспорюваних договорів.
Також позивач заявляє про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу майна, укладених послідовно, при чому договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взагалі не має жодної ознаки фраудаторності. При цьому вказані договори були укладені з метою настання реальних наслідків за ринковою ціною з непов`язаними особами. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.
Також Київський апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, а саме про незаконність рішення державного реєстратора № 5258738 від 23 серпня 2013 року щодо скасування заборони на відчуження спірної квартири і як наслідок незаконність продажу квартири на підставі недопустимих доказів, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутності ОСОБА_3 та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У липні 2022 року представник ОСОБА_4 - адвокат Важеніна С. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції
Касаційна скарга мотивована тим, що обтяження, накладене державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві від 20 червня 2013 року, скасовано 23 серпня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Біленчук Л. І. на підставі рішення № 5258738 від 23 серпня 2013 року.
Єдиним можливим способом щодо визнання неправомірності та скасування рішення державного реєстратора щодо скасування 23 серпня 2013 року обтяження накладеного державним виконавцем було оскарження рішення реєстратора у судовому поряду, однак рішення державного реєстратора не скасовано та не оскаржене, а отже є законним.
Посилання апеляційного суду на акт про результати службової перевірки від 05 грудня 2013 року, складений робочою групою Головного управління юстиції у м. Києві за фактом звернення ОСОБА_5 щодо неправомірних дій невстановлених осіб, є безпідставним та неправомірним.
Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу не існувало будь-яких обмежень, що обумовлювали неможливість його укладення.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18) та у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 372/1168/20 (провадження № 61-11614св21), від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19), від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц (провадження № 61-13212св19) та інших.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Маруженко О. В. та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Важеніної С. А. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Важеніної С. А. та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року у справі № 2-921/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 891 833,54 грн та 2 823,00 грн судового збору.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 серпня 2012 року у справі № 2-921/12 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2012 року, знято арешт, зокрема з квартири АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 20 червня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-921/12, виданого 22 травня 2012 року Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 891 833,54 грн.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 20 червня 2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику в межах суми боргу.
Актом опису та арешту майна від 11 липня 2013 року описано квартиру АДРЕСА_1 .
Обтяження, накладене державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 20 червня 2013 року, скасовано 23 серпня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Біленчук Л. І. на підставі рішення № 5258738 від 23 серпня 2013 року.
Згідно з актом про результати службової перевірки від 05 грудня 2013 року, складеним робочою групою Головного управління юстиції у м. Києві за фактом звернення ОСОБА_5 щодо неправомірних дій невстановлених осіб, які здійснили несанкціонований доступ до реєстру та неправомірних дій щодо змін даних, рекомендовано начальнику реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Волонцю Д. Ф. розглянути питання про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке виявилось в порушені Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1452.