Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 2-9/11
провадження № 61-13125св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Луцик Мирослава Михайлівна,
стягувач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 та Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року в складі колегії суддів: Левика Я. Л., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 у інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Луцик М. М. (далі - державний виконавець Жовківського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області
Луцик М. М.), стягувач - ОСОБА_3 .
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказував, що 12 листопада 2019 року державний виконавець Жовківського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області
Луцик М. М. винесла постанову про опис та арешт майна боржника. Згідно з цією постановою проведено опис будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та передано вказане будинковолодіння на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_3 . Копію постанови він отримав 20 листопада 2019 року.
ОСОБА_1 вважав зазначену постанову державного виконавця такою, що суперечить нормам законодавства України.
Наголошував, що оскаржена постанова державного виконавця підлягає скасуванню, оскільки опис будинковолодіння проведено за відсутності боржника, та без його фактичного огляду. Державний виконавець не повідомляв боржника ОСОБА_2 чи його представника про намір проведення огляду та опису його майна, у зв`язку з цим він був позбавлений можливості взяти участь у проведенні вказаної виконавчої дії, подавати заяви та клопотання. Опис об`єкта проводився на підставі технічної документації та без безпосереднього його огляду.
ОСОБА_1 зазначав, що ці обставини свідчать про можливі неточності при проведенні опису. Крім того, на думку скаржника, державний виконавець безпідставно передала на зберігання описане будинковолодіння на відповідальне зберігання стягувачу - ОСОБА_3, оскільки вартість арештованого та описаного будинку відповідно до висновку про вартість майна, який виготовлено експертом ОСОБА_4, в п`ять разів перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню.
Довідавшись про явне заниження вартості об`єкта, ОСОБА_1 замовив проведення оцінки арештованого майна у ПП "Експертний центр "Поділля". Експертним центром було визначено вартість спірного будинковолодіння станом на 26 березня 2015 року в розмірі 8 046 526,00 грн. Надалі, 11 грудня
2015 року, він звернувся до прокуратури Львівської області з заявою про вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 злочину, проте рішення з цього приводу станом на час звернення до суду з позовом не прийнято. Також ОСОБА_1 повідомляв про вказані обставини посадових осіб державної виконавчої служби, але вони жодним чином не реагували на цю інформацію, продовжували вчиняти виконавчі дії. У зв`язку із цим, він звернувся до прокуратури про вчинення посадовими особами державної виконавчої служби злочинів, відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, проводяться слідчі дії.
Також ОСОБА_1 вказував, що частиною другою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право зберігача користуватись майном, переданим йому на зберігання. Таким чином, ОСОБА_3 набула право користування будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 . Проте у вказаному будинку, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, зареєстровані та проживають й інші особи, зокрема неповнолітні члени сім`ї боржника. Вважав, що безпідставна передача на зберігання будинковолодіння, на яке накладено велику кількість арештів та заборон, на зберігання сторонній особі суперечить законному праву на недоторканість житла та недоторканість особистого життя осіб, які мешкають в будинку. Крім того, у вказаному будинку зберігаються інші матеріальні цінності, які на відповідальне зберігання стягувачу не передавались, і цілісність яких опинилась під загрозою.
ОСОБА_1 наголошував, що всупереч пункту 10 частини 8 Інструкції
з організації примусового виконання рішень, у постанові про опис та арешт майна відсутні паспортні дані особи, якій передано на зберігання описане майно.
Зазначав, що з 2016 року в провадженні Жовківського районного суду Львівської області перебуває справа № 444/359/16-ц про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності 2/3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас державний виконавець вчинила виконавчу дію щодо опису та арешту майна під час дії арештів, які накладені раніше.
На переконання ОСОБА_1, державний виконавець, зловживаючи владою, не залучає до справи Дублянську міську раду як уповноважений орган щодо питання опіки над майном недієздатного ОСОБА_2 і щодо захисту прав неповнолітніх дітей відповідно до Конвенції з прав дитини.
ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2, просив визнати незаконними дії та скасувати постанову державного виконавця Жовківського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Луцик М. М. від 12 листопада 2019 року "Про опис та арешт майна боржника".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня
2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до постанови державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 12 листопада 2019 року на підставі статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на усе виявлене майно боржника. При цьому, 17 квітня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58925599, в якій зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, із зазначенням ідентифікатора для доступу. Проте боржник проігнорував цю постанову. Таким чином, боржник не виявив належної зацікавленості у проведенні виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 58925599. Крім цього, норми Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають обов`язку державного виконавця повідомляти боржника про дату, час та місце опису майна, копію оскаржуваної постанови державний виконавець згідно зі статтею 28 вказаного Закону вчасно надіслав скаржнику.
Суд також звернув увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" боржника зобов`язано подати декларацію про майно та доходи протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником, проте обов`язок щодо подання декларації в п`ятиденний термін боржником не виконано.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд не виявив порушень норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем при вчиненні виконавчої дії, що полягала в описі майна, оскільки: відсутність боржника - компенсовано присутністю понятих; час вчинення виконавчих дій не є обов`язковим реквізитом постанови; у постанові детально описано житловий будинок із зазначенням усіх вимог визначених вказаними Законом та Інструкцією; постанова підписана усіма особами присутніми при описі та арешті (представник стягувача, стягувач, поняті, виконавець); незазначення в постанові паспортних даних особи, якій передано на зберігання описане майно, не може бути підставою визнання такої постанови незаконною. Крім того, відповідно до абзацу 4 частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надіслана сторонам виконавчого провадження.
Щодо доводів скаржника про неможливість передачі майна на зберігання іншим особам, то такі, на переконання суду, спростовується нормами статті 58 Закону України "Про виконавче провадження". Майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 вказаного Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.Описане майно державним виконавцем передано на зберігання під розписку стягувачу - ОСОБА_3, що не заборонено нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Суд також вважав, що не може бути належним доказом незаконності оспорюваної постанови державного виконавця розбіжність у вартості будинковолодіння, оскільки вказана постанова не передбачає реалізацію майна, а відповідно до частини шостої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арештоване майно підлягає повторній оцінці.
Ураховуючи те, що оскаржуваною постановою проведено лише опис та арешт майна, а питання про його реалізацію на даний час не вирішувалось, тому доводи скаржника про те, що державний виконавець вчинила виконавчу дію під час дії арештів не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо звернень скаржника в правоохоронні органи з приводу вчинення, на його думку, злочинів посадовими особами органів виконавчої служби, іншими посадовими особами, суд вважав, що такі відомості не мають жодного значення для цієї справи, оскільки ніяких рішень з вказаних приводів на даний час не прийнято, а ці відомості не можуть визнаватися доказами незаконності оскаржуваної постанови державного виконавця.
Крім того, суд зазначив, що начальником Жовківського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області за зверненням ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_2, 20 грудня 2019 року проводилася перевірка виконавчого провадження щодо дотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень під час прийняття постанови про опис та арешт майна від 12 листопада 2019 року, у ході якої дії державного виконавця Жовківського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Луцик М. М. при винесені оскаржуваної постанови визнано правомірними та такими, що вчиненні відповідно до норм вказаного Закону та Інструкції.
Суд першої інстанції вважав, що боржник ОСОБА_2 в особі свого представника діє недобросовісно, оскільки фактично ухиляється від виконання рішення суду, що набрало законної сили, а сама скарга подана з метою затягування виконання такого рішення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року скасовано та постановлено нову ухвалу
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 12 листопада
2019 року про опис та арешт майна задоволено.
Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Жовківського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Луцик М. М. від 12 листопада 2019 року "Про опис та арешт майна боржника".
Апеляційний суд виходив з того, що рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 26 грудня 2008 року ОСОБА_2 було визнано недієздатним
з 09 квітня 1985 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від
16 квітня 2014 року замінено опікуна над недієздатним ОСОБА_2 на
ОСОБА_1 . Зазначене, на переконання апеляційного суду, свідчить про необхідність неухильного дотримання норм законодавства при проведенні виконавчих дій з додатковою увагою при їх проведенні до особи боржника, забезпечення його прав та законних інтересів при проведенні виконавчих дій та залученням законного представника.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови державного виконавця опис майна боржника проводився на підставі технічної документації та зовнішнього огляду будинку у зв`язку із відсутністю доступу до самого будинку.
Крім того, у матеріалах виконавчого провадження та у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що державний виконавець повідомляв боржника (який є недієздатним) в особі його законного представника про дату та час можливого огляду та відсутність боржника (його законного представника) у спірному будинку у визначений час огляду, що надало б можливість державному виконавцю стверджувати те, що дії чи бездіяльність сторони боржника свідчать про ухилення сторони боржника від виконання судового рішення, перешкоджання у виконанні рішення, неналежне виконання своїх обов`язків законним представником стосовно боржника, тощо. Стосовно того, що боржник в особі представника не повідомлявся про час та місце огляду будинку наполягала сторона боржника, цього державний виконавець не заперечив.
Апеляційний суд зазначив, що нормами закону не передбачено необхідності повідомлення боржника про час та день проведення огляду та опису майна, однак у даному випадку, зважаючи на недієздатність боржника, слід вважати, що таке повідомлення його законного представника є обов`язковим, оскільки боржник, зважаючи на свій стан, не може самостійно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, і відповідно він не в змозі самостійно усвідомити суть проведення певної виконавчої дії, адекватно реагувати щодо їх вчинення, виконання певних обов`язків, тощо. Таким чином, неповідомлення сторони боржника про вчинення оскаржуваної виконавчої дії прямо впливає на можливість її повноцінного здійснення та подальші наслідки вчинення такої виконавчої дії (використання постанови про арешт і опис майна для здійснення відчуження майна). На переконання апеляційного суду, неповідомлення сторони боржника про проведення опису спірного будинку робить сумнівним питання законності проведення опису та, як наслідок винесеної оскарженої постанови, а також подальших дій в процесі виконання судового рішення, в тому числі щодо спірного майна.
У матеріалах справи та виконавчого провадження відсутні будь-які дані про здійснення принаймні зовнішнього огляду спірного об`єкта, про що зазначала сторона боржника. Будь-які докази фотофіксації об`єкта, про що вказував державний виконавець, у матеріалах справи та виконавчого провадження відсутні.
Згідно з постановою про перевірку виконавчого провадження від 22 грудня
2019 року опис майна проводився за місцем його знаходження за адресою:
вул. Богдана Хмельницького, 7, м. Дубляни, Жовківський район, Львівська область в присутності стягувача, його представника та понятих, про що свідчать їхні підписи у постанові від 12 листопада 2019 року та фотофіксація, відповідно до якої виконавчі дії проводились саме за вказаною адресою. Проте ні у матеріалах справи, ні у матеріалах виконавчого провадження немає фотофіксації саме виконавчих дій 12 листопада 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції також вказав, що оскаржувана постанова фактично винесена виключно на підставі застарілої технічної документації, протилежного виконавцем не доведено. Крім того, державний виконавець та стягувач не заперечували та не спростовували доводів про те, що об`єкт нерухомого майна видозмінений по відношенню до технічної документації, на підставі якої здійснено опис майна.
Неналежне проведення опису майна боржника прямо впливає на його законні права та інтереси, порушує їх, оскільки відповідно до постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі виконавчому провадженні від 20 листопада 2019 року на основі проведеного опису будинку (оскаржуваної постанови) державним виконавцем здійснюються подальші дії спрямовані на реалізацію спірного майна.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що:
державний виконавець здійснила перевірку майнового стану боржника, під час якої встановлено, що боржнику ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1 . Тому, державний виконавець на підставі статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" у присутності понятих, стягувача, представника стягувача постановою про опис та арешт майна боржника від 12 листопада 2019 року правомірно вчинено відповідні виконавчі дії;
17 квітня 2019 року державний виконавець винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 58925599, в якій зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, із зазначенням ідентифікатора для доступу. Боржник цю постанову проігноровав, належної зацікавленості у проведенні виконавчих дій в межах виконавчого провадження не виявив;
нормами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов`язку державного виконавця щодо повідомлення боржника про дату, час та місце опису майна, а копія оскарженої постанови вчасно надіслана державним виконавцем відповідно до статті 28 вказаного Закону;
описане майно державним виконавцем передано на зберігання під розписку стягувачу - ОСОБА_3, що не заборонено нормами Закону України "Про виконавче провадження";
усі документи виконавчого провадження направлялись державним виконавцем на адресу боржника зазначену у виконавчому документі. Заяв чи інших повідомлень про зміну поштової адреси чи адреси проживання від боржника до державного виконавця не надходило;
оскаржуваною постановою проведено лише опис та арешт майна, а питання про його реалізацію на даний час не вирішувалось. Доводи скаржника про те, що державний виконавець вчинила виконавчу дію під час дії арештів не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови;
щодо звернень скаржника в правоохоронні органи з приводу вчинення, на його думку, злочинів посадовими особами органів виконавчої служби, іншими посадовими особами, то такі відомості не мають жодного значення для цієї справи, оскільки жодних рішень з вказаних приводів на даний час не прийнято, а вказані відомості не можуть визнаватися доказами незаконності оскаржуваної постанови державного виконавця;
правомірність дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови підтверджується рішеннями судів, а саме ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 13 січня 2021 року та постановою Львівського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у справі № 2-9/11 за скаргою представника боржника ОСОБА_2 на постанову про перевірку виконавчого провадження та визнання дій державного виконавця неправомірними. Проте апеляційний суд зазначених обставин не врахував, що мало наслідком ухвалення завідомо незаконного рішення;
боржник ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, діє недобросовісно, оскільки фактично ухиляється від виконання рішення суду, яке набрало законної сили. На переконання ОСОБА_3, скарга подана з метою затягування виконання такого рішення;
у справах щодо судового контролю за виконанням рішень важливим є те, аби цей контроль був спрямований саме на виконання судового рішення, а не на формальну оцінку діям або бездіяльності виконавців. За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, вони підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішенням.
У серпні 2021 року в. о. начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Жовківський ВДВС
у Львівському районі) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.
Касаційна скарга в. о. начальника Жовківського ВДВС у Львівському районі містить доводи аналогічні тим, які зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_3 .
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Жовківського ВДВС у Львівському районі. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.