Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 336/1513/22
провадження № 61-9128св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1,
відповідачі: Прокуратура Запорізької області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжяз позовом до Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь 1 500,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необгрунтованості.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга в порушення вимог частини третьої статті 356 ЦПК України не підписана особою, яка її подала, тому вона не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 вересня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2022 року та витребувано матеріали цивільної справи.
21 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.