Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 308/9588/20
провадження № 61-5276св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Ужгородська міська рада,
особа, що подала апеляційну скаргу - заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради про визнання права власності на обʼєкт самочинного будівництва.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником будівлі, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 .
Архітектурно-містобудівною радою при Управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради прийнято за основу ескізний проєкт реконструкції будівлі на АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями та рекомендовано Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надати містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного будинку з комерційними приміщеннями.
У процесі виконання вимог архітектурно-містобудівної ради щодо отримання висновку органу охорони культурної спадщини, йому стало відомо про те, що наказом Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 липня 2011 року № 01-05/106 "Про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави" належний йому будинок АДРЕСА_1, взятий під охорону держави, як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.
Оскільки зазначений вище наказ створював для нього, як власника будинку, правові наслідки у вигляді обмежень, пов`язаних із забезпеченням охорони такої пам`ятки, якої насправді не існувало, та інших обмежень щодо володіння цим майном, він звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Закарпатська ОДА) про визнання протиправним та скасування наказу Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 липня 2011 року № 01-05/106 "Про взяття під охорону держави пам`яток культурної спадщини в Закарпатській області" про затвердження у Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави в частині взяття під охорону держави житлового будинку на АДРЕСА_1 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року у справі № 260/1796/19 позов задоволено, і вказане судове рішення набрало законної сили.
З питанням прийняття реконструйованого об`єкта до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, він звертався до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі - Управління ДАБК Ужгородської міської ради), яке повідомило про неможливість прийняття в експлуатацію об`єкту та роз`яснило, що вказані дії можливо вчинити відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 шляхом реєстрації декларацій встановленої форми. Разом з тим, зазначений Порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно, а тому вирішити вказане питання можливо лише в після визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку, відповідно до статті 376 ЦК України.
Для визначення можливості надійної і безпечної експлуатації реконструйованого ним об`єкту нерухомого майна, в тому числі на відповідність його державним будівельним нормам він звернувся до експерта в будівельній галузі ОСОБА_2 .
Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження" від 02 вересня 2020 року експерт дійшов висновку, що при огляді об`єкта дослідження на предмет визначення можливості його надійної та безпечної експлуатації були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об`єкта за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено їх готовність до експлуатації. Стан будівлі оцінюється як придатний до нормальної експлуатації, недоліків не виявлено, рекомендації не надаються.
Таким чином, висновок експерта підтверджує, що під час проведення будівельних робіт дотримано будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норм. З початку будівництва заяв, претензій та скарг щодо реконструкції об`єкта нерухомого майна не надходило, що свідчить про відсутність порушень прав інших осіб.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення (позначеному в технічному паспорті під літерою А), загальною площею 1375,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення (позначеному в технічному паспорті під літерою А), загальною площею 1375,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач здійснив реконструкцію об`єкта нерухомого майна у межах периметру належної йому будівлі на АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці, яку згідно з генеральним планом м. Ужгород, затвердженим рішенням ХХІІІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання від 04 червня 2004 року № 313 віднесено за цільовим призначенням до земель житлової і громадської забудови, а тому використання земельної ділянки у спосіб реконструкції будівлі на АДРЕСА_1 під багатоквартирний житловий будинок з комерційними приміщеннями не призвело до зміни правового режиму земельної ділянки та не суперечитиме містобудівній документації. Урахувавши наведене, а також звіт про проведення технічного обстеження реконструйованого багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення технічного обстеження" від 02 вересня 2020 року, яким встановлено дотримання будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норм, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно реконструйоване ним нерухоме майно.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, - заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд вказав на недоведеність прокурором права на представництво інтересів держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради. Зокрема зазначив, що на підтвердження підстав представництва прокурор долучив до поданої апеляційної скарги повідомлення від 11 червня 2021 року, адресовані Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, зі змісту яких убачається, що прокурор одночасно зі складенням та поданням апеляційної скарги повідомив зазначені органи про те, що прокуратурою області в інтересах держави в особі цих органів подано апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року. Зазначене, на думку апеляційного суду, свідчить про недотримання прокурором вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення субʼєкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження З огляду на наведене, апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що зазначені органи не оскаржили судове рішення протягом розумного строку, а апеляційну скаргу прокурора передчасною, оскільки прокурор фактично не надав можливість субʼєктам владних повноважень відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема у спосіб призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації шляхом безпосереднього звернення з апеляційною скаргою або аргументованим повідомленням про відсутність такого порушення.
Оскільки відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави встановлено вже після відкриття апеляційного провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою підлягає закриттю з тих підстав, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, у якій заявник просив ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 308/12828/19, від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 2-2761/09, від 28 травня 2020 року у справі № 718/785/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 760/21223/17-ц, від 02 квітня 2020 року у справі № 645/7199/18, від 17 липня 2019 року у справі № 911/1805/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 176/2459/19, від 20 січня 2021 року у справі № 927/468/20, від 23 лютого 2021 року у справі № 923/496/19, від 11 березня 2021 року у справі № 920/821/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 925/11/19, у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17;
- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином письмові докази на підтвердження направлення органам місцевого самоврядування листів із пропозицією оскарження рішення суду першої інстанції, та отримані прокуратурою відповіді про те, що таке рішення не оскаржувалося.
Касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради мотивована посиланням на те, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою прокурор, на виконання вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 56 ЦПК України зазначив, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також обґрунтував наявність підстав для реалізації представницьких повноважень в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, з долученням до апеляційної скарги відповідних доказів.
Посилання апеляційного суду про недотримання прокурором принципу попереднього повідомлення субʼєктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, про вжиття заходів представницького характеру не відповідають фактичним обставинам справи. Так, пославшись на повідомлення прокуратури від 11 червня 2021 року за № 15-740вих-2 та № 15-741вих-2, згідно з якими Закарпатська обласна прокуратура інформувала Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держав шляхом подачі апеляційної скарги, апеляційний суд не звернув увагу на долучені до апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи повідомлення обласної прокуратури від 27 травня 2021 року за № 15-662 вих.21 та № 15-662 вих.21, якими вказаним суб`єктам владних повноважень було запропоновано в строк до 03 червня 2021 року вжити заходи щодо оскарження в апеляційному порядку рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року. З відповідей, отриманих прокуратурою від Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради вбачається, що зазначені суб`єкти владних повноважень апеляційні скарги на рішення суду першої інстанцій не подавали. Ужгородська міська рада також самоусунулася від надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції та не оскаржила його в апеляційному порядку.
Вказував на те, що нормами цивільного процесуального законодавства та Законом України "Про прокуратуру" не передбачено обовʼязку отримання згоди субʼєкта владних повноважень на представництво прокурором інтересів держави в суді, як не передбачено дотримання прокурором будь-якого визначеного часового проміжку між повідомленням прокурором органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави про вжиття відповідних заходів, та вжиттям прокурором заходів представницького характеру у спосіб апеляційного оскарження судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 927/468/20 викладений висновок, що часовий проміжок, який минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно у часовому аспекті. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність порушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаність спрямовані на захист інтересів держави. Подібні за змістом висновки сформульовані також у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 923/496/19, від 11 березня 2021 року у справі № 920/821/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 925/11/19.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не урахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та неправильно застосував положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", унаслідок чого дійшов помилкового висновку про не підтвердження бездіяльності наведених субʼєктів бездіяльності, яка б виражалася у невжитті ними заходів протягом розумного строку після того як цим органам стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави.
Крім того, зауважив, що в силу вимог статей 352, 354 ЦПК України, прокурор, який не брав участі у справі, обмежений на вчинення процесуальних дій коротким процесуальним строком. З дня ознайомлення з повним текстом рішення суду, встановлення наявності порушення інтересів держави, підстав для здійснення їх представництва та визначення уповноваженого на їх захист і не залученого до участі у справі субʼєкта владних повноважень, прокурор зобовʼязаний без зволікання, в межах тридцяти днів, подати апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку. За наведених обставин, відсутня можливість наявності достатнього періоду для здійснення прокурором досудового врегулювання шляхом листування із суб`єктом владних повноважень та отримання згоди на представництво чи доведення їх бездіяльності, оскільки наслідком направлення попередніх повідомлень і очікування відповіді буде пропуск строку на апеляційне оскарження незаконного судового рішення, відлік якого починається з моменту ознайомлення з матеріалами справи, в межах присічного річного строку на оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду також надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури, у яких заявник виклала додаткові міркування щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги.
Справа надійшла до суду касаційної інстанції у жовтні 2022 року.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради підлягає задоволенню з таких підстав.