ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 610/2109/18
провадження № 51-5752км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
захисника ОСОБА_14,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2021 рокута ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220190000562, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки смт Червоний Донець Балаклійського району Харківської області, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Згідно з вироком суду 3 червня 2018 року приблизно о 21:00 ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 ), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел, спрямований на заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, в ході конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, що виник раптово на ґрунті особисто неприємних відносин, завдала останньому одного удару ножем в область передньої поверхні грудної клітини в середній третині біля грудної лінії зліва, тобто в життєво важливий орган - область серця, чим спричинила потерпілому тілесні ушкодження, що мають ознаки тяжких (зокрема: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, перелом нижнього краю 4 ребра зліва, пошкодження лівої легені, навколосерцевої сорочки, наскрізне поранення серця) від яких він помер.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженої, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та її особі через суворість, просить скасувати вирок місцевого суду та перекваліфікувати її дії на ст. 119 КК. На думку засудженої вирок є незаконним, оскільки ґрунтується на недопустимих доказах отриманих з порушеннями вимог КПК, які також не доводять її винуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Стверджує, що умислу на вбивство у неї не було, тому її дії слід кваліфікувати, як вбивство з необережності. Крім того, при призначенні покарання судом не було враховано обставини, які пом`якшують покарання та безпідставно не застосовано положення ст. 69 КК. Вказані порушення залишились поза увагою апеляційного суду, тому його рішення є незаконним та необґрунтованим.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що засуджена, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Разом із цим, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_2, доводиться показаннями самої засудженої, котра у суді винуватість у вчиненому не визнала та пояснила, що заподіяла смерть ОСОБА_2 через необережність. В день події вона разом із потерпілим розпивала алкогольні напої та близько 18:00 пішли до магазину, де посварились і ОСОБА_2 кудись пішов, а вона із сином повернулась додому. Приблизно о 21:00 потерпілий повернувся та між ними виникла сварка. ОСОБА_2 вдарив її по обличчю, потім взяв кухонний ніж, підійшов до неї та приставив ніж гострим кінцем до своїх грудей, сказавши, що вона може його вбити, якщо хоче. Коли вона знаходячись до ОСОБА_2 спиною, відчула якийсь його рух, подумала, що він хоче її знов вдарити, після чого на відмах вдарила потерпілого з силою правою рукою в область грудної клітини і останній впав на землю. Зазначила, що відмахуючись від потерпілого, вона не думала, що він в цей момент продовжує тримати ніж гострою частиною направивши собі в груди. Мети вбивати потерпілого вона не мала, але визнає, що від її дій наступила смерть останнього.
Потерпіла ОСОБА_3 в суді першої інстанції пояснила, що є сестрою загиблого ОСОБА_2 . Останній разом із ОСОБА_1 зловживали спиртними напоями. В день події, після 21:00 їй подзвонила ОСОБА_1 та повідомила про смерть ОСОБА_2, а наступного дня вона від працівників поліції дізналась, що його смерть настала від ножового поранення, яке заподіяла ОСОБА_1 .
Згідно із протоколом огляду місця події на місці вчинення злочину було виявлено труп ОСОБА_2 з колото-різаним пораненням в області грудної клітини, а також вилучено речові докази. Данну слідчу дію було проведено слідчим за участю понятих, спеціалістів та безпосередньо самої засудженої, жодних зауважень чи заяв у учасників до складеного протоколу огляду не було. Як убачається із заяви потерпілої ОСОБА_3, наявної в матеріалах кримінального провадження, остання надала згоду працівникам поліції на огляд домоволодіння (місця події) та жодних претензій до них не мала.
Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 стало проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з наявністю рани на лівій половині грудної клітини біля грудинній лінії в області проекції 4 міжребер`я з ушкодженням по ходу ранового каналу: перелому нижнього краю 4 ребра зліва біля груднній лінії без зміщення, пошкодження лівої легені, навколосерцевої сорочки, наскрізне поранення серця, яке супроводжувалося кровотечою в ліву плевральну порожнину (1400 мл рідкої крові) і навколосерцеву сорочку (350 мл рідкої темно-червоного кольору крові та 250 мл рихлих темно-червоного кольору згортків крові) з розвитком тампонади навколосерцевої сорочки кров`ю, що носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень та є причиною смерті потерпілого.
Судом було досліджено протокол слідчого експерименту від 4 червня 2018 року та відеозапис до нього, проведеного за участю засудженої, з якого убачається, що ОСОБА_1 в присутності захисника розповіла учасникам слідчої дії про обставини вбивства ОСОБА_2, які аналогічні тим, що вона надала у суді, та продемонструвала на місці події, яким чином вона завдала удару рукою, після якого настала смерть ОСОБА_2 .
Разом із цим, відповідно до висновку експертизи № 12-17/230-БЛ/18 встановлено, що тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_2 не могли утворитися при обставинах вказаних в протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 4 червня 2018 року, тому що вона не вказує механізм утворення вищевказаних тілесних ушкоджень.
Відтак суд дійшов висновку, що вказаним висновком експерта спростовуються показання засудженої стосовно механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, а така позиція ОСОБА_1 свідчить лише про її намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин та понести більш м`яке покарання.
При цьому суд зазначив, що на умисний характер дій ОСОБА_1 по позбавленню життя потерпілого ОСОБА_2 вказує спосіб нанесення ножового поранення, а також те, що при цьому були пошкодженні кілька життєво важливих органів, а перелом нижнього краю 4 ребра зліва свідчить про досить сильний та цілеспрямований удар ножем для досягнення свого умислу - настання смерті потерпілого.
Також судом було досліджено висновки судово-імунологічних експертиз відповідно до яких на ножі з дерев`яною ручкою знайдені сліди крові людини, проте встановити їх групову приналежність не було можливості; на фрагменті килиму, сукні та болеро, які було вилучено під час огляду місця події, а також на двох марлевих тампонах - змивах з підлоги їдальні та зовнішній поверхні дверей, знайдено кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_2 не виключається. Судом також було досліджено речові докази, зокрема ніж, та інші.
Крім того, згідно із висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 виявляла ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Суд, оцінивши показання потерпілої та засудженої у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вбивства ОСОБА_2 .
Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку, а тому твердження засудженої про протилежне, є безпідставними.
Що стосується доводів у касаційної скарги засудженої про неправильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК та про необхідність їх кваліфікації за ст. 119 КК, то вони є необґрунтованими.
Так, ч. 1 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
На відміну від умисного вбивства, специфіка вбивства з необережності, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 119 КК, полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.