Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 464/5348/21
провадження № 61-8564св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником -адвокатом Алєшком Андрієм Сергійовичем, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради (як орган опіки та піклування), про визначення місця проживання дитини.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з відповідачкою ОСОБА_2 з 15 вересня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 листопада 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Сторони проживають окремо. Малолітня дочка наразі мешкає разом із матір`ю.
Позивач вказує, що вирішити питання стосовно місця проживання малолітньої дитини в добровільному порядку неможливо, відповідачка не надає згоди на проживання дитини разом з батьком, що в свою чергу стало передумовою звернення до суду для вирішення спору про визначення місця проживання дитини.
ОСОБА_1 зазначає, що він має житло, постійний дохід, який достатній для забезпечення дитині належного рівня життя, не має шкідливих звичок та прагне надати дитині належне виховання.
З урахуванням викладених обставин просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстави для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 із батьком відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Алєшка А. С. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Алєшком А. С., залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
30 серпня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Алєшка А. С. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
19 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 15 вересня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 листопада 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до довідки з місця проживання від 04 червня 2015 року № 1605 ОСОБА_2 є співвласницею трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Крім неї у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Відповідно до акту про проживання особи за місцем фактичного проживання від 10 вересня 2021 року № 1/10, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає без реєстрації з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Крім вказаних осіб у зазначеній квартирі фактично проживають громадяни: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Згідно довідки № 93 від 19 квітня 2020 року, ОСОБА_3, 2010 року народження, навчається в ліцеї № 93 Львівської міської ради. Батько учениці ОСОБА_1 не бере участі у вихованні дочки, не відвідує батьківські збори, не спілкується з вчителями, не цікавиться успішністю, не забирає її додому. За час перебування учениці в ліцеї дитиною займається матір ОСОБА_2
ОСОБА_2 з 16 грудня 2014 року і по цей час працює у Головному управлінні статистики у Львівській області на посаді заступника начальника відділу обробки даних статистики сільського господарства та навколишнього середовища.
Із висновку органу опіки і піклування від 28 грудня 2021 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.