Постанова
Іменем України
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 296/5725/21
провадження № 61-8621св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Житомирська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ревуцького Сергія Борисовича на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 рокуу складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зпозовом до Житомирської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, посилаючись на те, що 04 січня 2011 року стосовно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У лютому 2011 року йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні вищезгаданих злочинів, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно. Після закінчення досудового розслідування 28 лютого 2012 року прокурор Житомирської області направив кримінальну справу № 089002/11 до суду, однак постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2015 року матеріали справи були повернуті до прокуратури для організації додаткового розслідування. 26 травня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області своєю ухвалою скасував вищезгадану постанову Корольовського районного суду міста Житомира та повернув кримінальну справу до місцевого суду для розгляду по суті. Вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 16 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року, його було визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України. Ухвалою від 10 липня 2018 року Верховний Суд скасував ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року і направив справу на новий апеляційний розгляд. За результатами нового розгляду справи ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2019 року було залишено без змін виправдувальний вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16 лютого 2016 року. В подальшому із вказаними судовими рішення погодився і Верховний Суд, який своєю ухвалою від 26 лютого 2020 року залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення.Таким чином, він протиправно перебував під слідством та судом протягом 9 років. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в приниженні честі, гідності та ділової репутації, в душевних стражданнях, погіршенні нормальних життєвих зв`язків, у втраті сім`ї, друзів, роботи. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь 1 836 000 грн завданої моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 10 лютого 2022 року у складі судді Драча Ю. І. позов задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 500 000 грн. В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з положеннями статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди. Враховуючи обсяг страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд визначив моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задоволено. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 лютого 2022 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшено суму стягнення з 1 500 000 грн до 651 733 грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Разом з тим суд першої інстанції безпідставно пов`язав закінчення періоду перебування позивача під слідством і судом з датою постановлення судом касаційної інстанції ухвали про залишення виправдувального вироку без змін (26 лютого 2020 року), а не з датою набрання цим вироком законної сили (11 червня 2019 року), що відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18. Тому період, за який підлягає відшкодуванню моральна шкода, слід обчислювати з 02 лютого 2011 року по 11 червня 2019 року, що складає 100 місяців і 8 днів. Крім того, місцевий суд не навів у своєму рішенні детальний розрахунок розміру відшкодування в сумі 1 500 000 грн, який, на думку апеляційного суду, є завищеним і таким, що не відповідає душевним стражданням, яких позивач зазнав у результаті незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, а також - вимогам розумності та справедливості, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 651 733 грн (6 500 грн (мінімальна заробітна плата) х 100 місяців + 6 500 грн / 30 днів х 8 днів), що є достатньою і справедливою сатисфакцією.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ревуцький С. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 лютого 2022 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 13 Закону № 266/94-ВР у подібних правовідносинах. Апеляційний суд дав неналежну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим безпідставно зменшив встановлений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди.
У листопаді 2022 року Житомирська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Корольовського районного суду міста Житомира.
21 жовтня 2022 року справа № 296/5725/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь1 836 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, внаслідок чого він перебував під слідством і судом протягом 9 років.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Частиною другою статті 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Судами встановлено, що 04 січня 2011 року стосовно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу № 089002/11 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)) КК України.
02 лютого 2011 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
09 лютого 2011 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України, і цього ж дня накладено арешт на належне обвинуваченому рухоме та нерухоме майно.
Після закінчення досудового розслідування 28 лютого 2012 року прокурор Житомирської області направив до суду кримінальну справу № 089002/11 про обвинувачення ОСОБА_1 .
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2015 року матеріали кримінальної справи № 089002/11 були повернуті прокурору Житомирської області для організації додаткового розслідування.