Постанова
Іменем України
29 листопада 2022 року
місто Київ
справа № 446/229/20
провадження № 61-5962св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 грудня 2020 року, додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 лютого 2021 року, ухвалені суддею Костюк У. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
(далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) у січні 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № Е/V3804 у розмірі 18 930, 12 дол. США, що за курсом Національного банку України від 03 грудня 2019 року 23, 95 грн становить 453 376, 37 грн.
Позивач обґрунтовував вимоги позову тим, що 26 червня 2008 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № Е/V3804, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 25 000, 00 дол. США на термін до 11 червня 2018 року зі сплатою 18 відсотків річних.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 26 червня 2008 року уклали договір поруки № 1.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, видав кредит у розмірі 25 000, 00 дол. США, втім відповідач взятих на себе зобов`язань за договором належно не виконав та станом на 03 грудня 2019 року заборгованість за сумою кредиту склала 18 930, 00 дол. США, яку банк і просить стягнути солідарно з позичальника та поручителя.
Стислий виклад позиції відповідачів
ОСОБА_2 надала до суду відзив на позов, просила відмовити у його задоволенні, зазначила, що порука припинилася, оскільки банк не пред`явив вимоги у межах шестимісячного строку з моменту настання строку виконання основного зобов`язання. Зазначила, що банк як іпотекодержатель у позасудовому порядку реалізував предмет іпотеки, а тому за правилами частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" усі наступні вимоги іпотеки держателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.
ОСОБА_1 також надав відзив на позов, просив відмовити у його задоволенні на підставі частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", а також у зв`язку зі спливом позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 28 грудня 2020 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області частково задовольнив позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Суд стягнув зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 18 930, 12 дол. США, що станом на 03 грудня 2019 року складає 453 376, 37 грн. Здійснив розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням від 09 лютого 2021 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області відмовив у задоволенні вимоги щодо солідарного стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2008 року № Е/V3804.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що грошові кошти від реалізації предмета застави направлено на погашення заборгованості за кредитним договором, однак цих коштів виявилося недостатньо для погашення заборгованості повністю, тому зобов`язання за кредитним договором не припинилися. Суд зробив висновок, що часткова сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором доводить вчинення відповідачем дій, які підтверджують визнання ним боргу, а тому відповідно до статті 264 ЦК України такі дії переривають перебіг позовної давності та у спірних правовідносинах позовна давність не спливла.
В частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до поручителя, суд першої інстанції зробив висновок, що порука припинилася, оскільки в договорі поруки сторони не встановили строку, після спливу якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором (пункт 11) не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Постановою від 06 червня 2022 року Львівський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасував рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 грудня 2020 року та додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 лютого 2021 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ КБ "ПРИВАТБАНК", апеляційний суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин правил частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку". Апеляційний суд зазначив, що, враховуючи те, що спір між сторонами врегульовано у позасудовому порядку, доводи апеляційної скарги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо солідарного стягнення заборгованості є безпідставними.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 28 червня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язкузвернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 грудня 2020 року, додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підставу касаційного оскарження наведених судових рішень те, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), відповідно до якого буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII) можливе виключно в тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене лише одним способом забезпечення, і зазначений спосіб було реалізовано у повному обсязі в позасудовому порядку. Ця норма права передбачає недійсність наступних вимог кредитора, пред`явлених не до основного боржника, а щодо виконання боржником основного зобов`язання, що в цьому контексті потрібно розуміти як недійсність вимог, пред`явлених до усіх сторін як основного договору, так і забезпечувальних зобов`язань, закріплених в акцесорних договорах. У випадку забезпечення виконання основного зобов`язання двома і більше предметами застави, основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов`язання.
Також заявник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили повно та всебічно обставин, які мають значення для вирішення справи по суті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 13 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 26 червня 2008 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № Е/V3804, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано в кредит грошові кошти у розмірі 25 000, 00 дол. США на строк до 11 червня 2018 року зі сплатою 18 відсотків річних.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 26 червня 2008 року уклали договір поруки № 1, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
Також 26 червня 2008 року ОСОБА_1 (іпотекодавець) та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 26 червня 2008 року № ЕV3804 з повернення кредиту у сумі 25 000, 00 дол. США згідно з умовами договору.
З метою забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 надав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме нежитлову будівлю, будівлю адмінбудинку на АДРЕСА_1 . Загальна площа адмінбудівлі 232, 9 кв. м.
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконав умови підпункту 2.1.2 кредитного договору та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 25 000, 00 дол. США.
Позичальник та поручитель неналежно виконували взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка за розрахунками кредитора на 03 грудня 2019 року становила 132 301, 46 дол. США та складалася із: 18 930, 12 дол. США - заборгованість за кредитом (сумою кредиту); 47 164, 13 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 47 164, 13 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату кредиту за договором.
У цій справі позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 18 930, 12 дол. США, що є заборгованістю за кредитом (сумою кредиту).
Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області 13 листопада 2014 року у справі № 446/1727/14-ц задовольнив позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"), правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Суд ухвалив звернути стягнення на нежитлову будівлю, будівлю адмінбудинку, загальною площею 232, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 26 червня 2008 року № Е/V3804) ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів, правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 травня 2018 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у позасудовому порядку, незважаючи на ухвалене Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області рішення від 13 листопада 2014 року, на підставі статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480, який був чинним на момент укладення договору іпотеки від 26 червня 2008 року), 03 серпня 2016 року переоформив право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 червня 2008 року № Е/V3804.
Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ростова Л. О. 03 серпня 2016 року зареєструвала об`єкт іпотеки, а саме адмінбудівлю АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі договору іпотеки: серія та номер 2112, виданий 26 червня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Кам`янка-Бузького районного нотаріального округу Робак Л. А.
Зазначеним підтверджено, що позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у позасудовому порядку набув право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 232, 9 кв. м, що підтверджено витягами із Державного реєстру.
Доказів відчуження предмета іпотеки від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" третім особам до суду не надано.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).