Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/9563/19
провадження № 61-5431св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Хмельницька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Латюком Петром Яковичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 травня
2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Хмельницька міська рада звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати внеску пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури м. Хмельницького.
Позовні вимоги Хмельницька міська рада обґрунтовувала тим, що при проведенні реконструкції нежитлового приміщення на
АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі всупереч статті 40 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) у редакції, чинній на час проведення реконструкції, ОСОБА_1 не уклав з міською радою договір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та не сплатив на користь Хмельницької міської ради грошові кошти (пайову участь), чим завдав збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 967 716,00 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 967 716,00 грн збитків за невиконання зобов`язання щодо сплати пайової участі та 14 515,74 грн судового збору.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 02 жовтня 2020 року заочне рішення суду від 01 жовтня 2019 року скасовано.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 09 липня 2021 року в задоволенні позову Хмельницької міської ради відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на земельній ділянці на
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не здійснював будівництва, а здійснив реконструкцію набутого ним у власність 22 серпня 2016 року нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку, загальною площею
564,4 кв. м, за будівництво якого попередній власник вже сплатив пайовий внесок, що узгоджується з абзацом другим частини восьмої статті 40 Закону
№ 3038-VI у редакції, чинній на час здійснення реконструкції, згідно з яким у разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Також, встановивши на підставі декларації про готовність об`єкта
до експлуатації, що ОСОБА_1 здійснив реконструкцію придбаного ним приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 створив об`єкт соціальної інфраструктури, тому згідно з пунктом шостим частини четвертої статті 40 Закону № 3038-VI до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту він як замовник будівництва об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури
не залучається.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року в задоволенні заяви представника
ОСОБА_1 - адвоката Латюка П. Я. про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні цієї заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки вона не підтверджена належними і допустимими доказами, а саме: на підтвердження дійсності, реальності, розумності витрат на правничу допомогу представник відповідача посилається на додатковий договір до договору про надання послуг від 10 липня 2020 року та на розрахункову квитанцію серії АБЖА № 700433 про оплату юридичних послуг на суму 50 000,00 грн, яка знаходиться в матеріалах справи, однак не надає доказів надання цих послуг, розрахунку наданих послуг, детального опису виконаних доручень клієнта, акта приймання-передання виконаних робіт.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 01 жовтня 2019 року скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради кошти в сумі 49 216,05 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2021 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із встановлених
у справі обставин, а саме з того, що ОСОБА_1 був замовником об`єкта "реконструкція приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі", що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . 25 листопада 2016 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвало декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ХМ 14216300144, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проводив реконструкцію приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі; у пункті 20 цієї декларації визначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проєктною документацією становить 656 214,00 грн; також у декларації вказано, що площа реконструйованого об`єкта становить 652,1 кв. м (до реконструкції - 564,4 кв. м); на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта
ОСОБА_1 договір про пайову участь у розвитку інфраструктури
м. Хмельницького не уклав.
При розрахунку розміру пайової участі апеляційний суд керувався пунктом 2.5 Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (з відповідними змінами
і доповненнями), затвердженого рішенням Хмельницької міської ради
від 17 грудня 2008 року № 23, та визначив цей розмір у сумі 49 216,05 грн.
Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Латюк П. Я., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року і направити справу
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і зазначає, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 та постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 753/23491/16-ц.
Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо зворотної дії у часі Закону України від 20 вересня 2019 року № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності
в Україні", якою статтю 40 Закону № 3038-VI про пайову участь
у розвитку інфраструктури населеного пункту виключено.
Вважає, що апеляційний суд не дав оцінки доказам, які підтверджують, що він звільнений від сплати пайовової участі в силу закону.
Також ОСОБА_1 вказує на безпідставність відмови в задоволенні його заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись
на те, що умовами договору про надання адвокатських послуг, укладеного між ним та адвокатом Латюком П. Я., передбачено, що за послуги, що надаються адвокатом відповідно до цього договору, клієнт сплачує адвокату гонорар
у передбаченому додатковим договором розмірі, а в додатковому договорі сторони за домовленістю визначили, що розмір гонорару адвоката за ведення справи в суді першої інстанції становить 50 000,00 грн.
Зазначає, що, враховуючи ціну позову та складність справи, сума гонорару
є співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченого часу
на виконання цих робіт, а Хмельницька міська рада не зверталась до суду
з клопотанням про зменшення розміру витрат на правову допомогу
та не доводила неспівмірність таких витрат.
Доводи інших учасників справи
Хмельницька міська рада у відзиві на касаційну скаргу вказує про безпідставність її доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Обґрунтовуючи свою позицію, міська рада зазначає, що за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 набув у власність нежитлове приміщення площею 564,4 кв. м, а задекларував готовність до експлуатації об`єкта площею 652,1 кв. м, тобто мало місце створення нового об`єкта більшої площі, а не реконструкція, при цьому створений ним заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі не належать до об`єктів соціальної інфраструктури.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 був замовником об`єкта "реконструкція приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
25 листопада 2016 року управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєструвало декларацію про готовність об`єкта
до експлуатації № ХМ 14216300144, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проводив реконструкцію приміщення під заклад громадського харчування
та магазин змішаної торгівлі. У пункті 20 цієї декларації визначено,
що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проєктною документацією становить 656 214,00 грн.
Згідно з наданим ОСОБА_1 зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва за адресою: АДРЕСА_1, загальна кошторисна вартість будівництва (реконструкції) об`єкта становить
656 214,00 грн.
На час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта
ОСОБА_1 не уклав з міською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Хмельницького.
Рішенням Хмельницької міської ради від 17 грудня 2008 року № 23 затверджено Порядок участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (далі - Порядок).
Матеріали справи не містять доказів щодо погодження Хмельницькою міською радою спорудження об`єкта соціальної інфраструктури, зокрема закладу громадського харчування на земельній ділянці на
АДРЕСА_1 .
Також матеріали справи не містять доказів, що заклад громадського харчування є необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відведеною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території).
У липні 2018 року управління капітального будівництва Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконавчого комітету Хмельницької міської ради звернулось до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної
та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та надіслало для підписання два примірники договору.
Розрахунок розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького було здійснено відповідно
до пункту 2.5 Порядку та визначено в сумі 49 216,05 грн (656 214,00 грн х 7,5 %).
08 липня 2020 року між відповідачем ОСОБА_1 і адвокатом Латюком П. Я. укладено договір про надання адвокатських послуг, пунктом 4.1 якого передбачено, що за послуги, що надаються адвокатом відповідно до умов цього договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, передбаченому додатковим договором.
Укладеним між цими ж сторонами додатковим договором від 10 липня
2020 року до договору про надання адвокатських послуг визначено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката у суді першої інстанції
за договором про надання адвокатських послуг у справі № 686/9563/19
за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення
967 716,00 грн збитків за невиконання зобов`язання щодо сплати внеску про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту та 14 515,74 грн судового збору становить 50 000,00 грн.
ОСОБА_1 сплатив адвокату 50 000,00 грн за надані юридичні послуги (квитанція серії АБЖА № 700433).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений
та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд
та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у справі є стягнення заборгованості зі сплати внесків пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у разі ухилення від укладення відповідного договору до 01 січня 2020 року, коли було скасовано дію статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов`язкового укладення такого договору.
На час прийняття об`єкта будівництва, про який йдеться у справі, в експлуатацію (25 листопада 2016 року) правовідносини щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"
у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала
в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно
до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення
і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування.
Тобто укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.
Неукладення такого договору не скасовує зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію, і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц, від 22 вересня 2021 року у справі
№ 904/2258/20.
Касаційний суд погоджується з тим, що у зв`язку з порушенням замовником будівництва зобов`язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тобто до втрати чинності статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та сплати пайового внеску
у позивача виникло право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно збережених за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
У цій справі суд встановив, що після закінчення будівництва об`єкта підписано декларацію готовності об`єкта до експлуатації, згідно з якою встановлено,
що ОСОБА_1 проводив реконструкцію приміщення під заклад громадського харчування та магазин змішаної торгівлі з кошторисною вартістю будівництва
згідно із затвердженою проєктною документацією у розмірі 656 214,00 грн.
Водночас на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта відповідач договору про пайову участь у розвитку інфраструктури
м. Хмельницького не уклав.
У зв`язку з викладеним касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо розрахунку розміру пайового внеску відповідно до пункту 2.2 Порядку, згідно з яким у разі вартості об`єкта будівництва до 5 000 000,00 грн замовники як пайову участі мають вносити 7,5 % вартості об`єкта.