Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 524/6479/20
провадження № 61-8096св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") про стягнення коштів.
Позов мотивував тим, що 29 березня 2018 року він як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта") в особі Полтавської дирекції АТ "Укрпошта" уклали договір № 08.1-721 про надання послуги поштових відправлень за межі України.
На підставі його заяви 02 серпня 2019 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
У відділенні поштового зв`язку 39627 м. Кременчук Полтавської області він 05 грудня 2019 року здійснив міжнародне відправлення CV060254705UA, що підтверджується фіскальним чеком на суму 923,28 грн.
Проте зазначене відправлення адресат не отримав, оскільки АТ "Укрпошта" втратило його під час пересилання.
Між ним та АТ "Укрпошта" відбулося листування щодо виплати відшкодування за втрачене поштове відправлення, але відшкодування відповідач не здійснив.
На претензію щодо невиплати відшкодування за втрату міжнародного відправлення CV060254705UA АТ "Укрпошта" відповіді не надало.
Відповідно до пункту 5.2 Договору № 08.1-721 виконавець несе відповідальність за прийняті поштові відправлення відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок".
Вважає, що відшкодування за втрату міжнародного відправлення CV060254705UA відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок", з урахуванням оголошеної цінності, вартості пересилання, становить 51 154,10 грн (50 000 + 923,28+0,25*923,28).
Просив суд стягнути з АТ "Укрпошта" на його користь 51 154,10 грн у відшкодування за втрачене міжнародне відправлення CV060254705UA.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Автозаводський районний суд м. Кременчука рішенням від 16 червня 2020 року позов задовольнив.
Стягнув з АТ "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції АТ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 51 154,10 грн за втрачене міжнародне поштове відправлення № СV060254705UA.
Стягнув з АТ "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції АТ "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із доведеності розміру вартості втраченого поштового відправлення у сумі 50 000,00 грн, яка визначена в митній декларації у розділі "оголошена цінність".
Зазначив, що будь-яких доказів того, що позивач вчинив правопорушення у сфері митного оформлення товарів або вчинив шахрайські дії для завищення ним вартості поштових відправлень, відповідач до суду не надав.
Чинне законодавство у сфері надання послуг міжнародних поштових відправлень не передбачає звільнення поштових операторів від відповідальності за втрату поштового відправлення через не співпадіння суми оголошеної цінності та митної вартості товару.
Зауважив, що про неспіврозмірність зазначених сум відповідач довідався при прийнятті відправлення, проте не відмовився від його прийняття, погодившись із розміром оголошеної цінності, і використав її при розрахунку вартості поштових послуг.
Послався на те, що сам факт звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення позивачем злочинних дій не є доказом вчинення останнім таких дій на підставі статті 62 Конституції України.
Керувався тим, що при визначенні суми відшкодування позивач використовував складення суми оголошеної цінності відправлення, вартості поштових послуг, а також штраф 25 % такої вартості, що передбачено статтею 18 Закону України "Про поштовий зв`язок".
Цей розрахунок відповідач не спростував, контррозрахунку суду не надав.
Місцевий суд також вважав безпідставними доводи відповідача про те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 08.1-721 від 29 березня 2018 року про надання послуг з пересилання поштових відправлень за межі України, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та АТ "Укрпошта", отже, спір має вирішуватися господарським судом.
Урахував, що ФОП ОСОБА_1 припинено 02 серпня 2019 року (а. с. 28).
Крім того, як зазначено в митній декларації, позивач поштовим відправленням CV060254705UA направив подарунок - наукову модель, отже, дійшов висновку про те, що спір між сторонами з приводу втрати поштового відправлення не пов`язаний з господарською діяльністю позивача та за своїм характером є цивільно-правовим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції АТ "Укрпошта" подало апеляційну скаргу.
Полтавський апеляційний суд постановою від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Укрпошта" задовольнив.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 червня 2020 року скасував та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрпошта" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,20 грн.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та вважав, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом про відшкодування страхових виплат, передбачених митною декларацією.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі, перерозподілити судові витрати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Справа є малозначною з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм актів національного законодавства, міжнародного права, зокрема актів Всесвітнього поштового союзу та Всесвітньої поштової конвенції, у подібних правовідносинах між позивачем та відповідачем внаслідок надсилання міжнародного поштового відправлення, а також аргументи касаційної скарги про те, що суди апеляційної інстанції у подібних справах приймають абсолютно протилежні рішення, дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок надсилання міжнародного поштового відправлення з оголошеною цінністю є непоодинокими.
Зазначив, що до цих правовідносин застосовуються не лише акти національного законодавства, а й акти міжнародного права (акти Всесвітнього поштового союзу), проте висновки Верховного Суду щодо застосувань норм права у подібних правовідносинах, а саме порядку відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати поштовим оператором міжнародних відправлень, відсутні.
Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував норми Всесвітньої поштової конвенції та статтю 18 Закону України "Про поштовий зв`язок".
Послався на те, що відповідно до частини четвертої статті 23 Всесвітньої поштової конвенції у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ (спеціальні права запозичення, англійською мовою "special drawing right, SDR").
За повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю - відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв`язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг (пункт 3 частини другої статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок").
Вважає, що з огляду на частину третю статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, за невиплату міжнародних поштових переказів - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, належним суб`єктом відповідальності за неналежне виконання послуг за договором є саме відповідач, у якого з позивачем на підставі оплати міжнародного відправлення виникли взаємні права і обов`язки.
На переконання заявника, висновок суду апеляційної інстанції про покладення обов`язку на позивача доведення факту вини у втраті відправлень спростовується наведеними нормами законодавства, якими обов`язок доведення наявності обставин, що зумовлюють звільнення від відповідальності за втрату поштового відправлення, покладений саме на відповідача.
Заявник стверджує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що суб`єктом відповідальності за неналежне виконання послуг за договором є саме відповідач, у якого з позивачем виникли взаємні права та обов`язки на підставі договору № 08.1-721.
Суд апеляційної інстанції протиправно поставив виплату відповідачем вартості втраченої посилки в залежність від вини АТ "Укрпошта".
Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач зазначив різну оціночну вартість відправлення в митній декларації, яка не відповідає сформованій позивачем оголошеній цінності при відправці, яка зазначена у фіскальному чеку.
На його думку, фактично відбулась підміна понять "митна вартість товару" та "оголошена цінність".
Відповідно до пункту 58 Правил надання послуг поштового зв`язку сума оголошеної цінності міжнародного поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та суми, визначеної у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень.
У митній декларації оціночна вартість указана не у гривнях, а у спеціальних правах запозичень (СПЗ).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що в діях позивача вбачається різне значення оголошеної цінності, що відповідно звільняє відповідача від відповідальності, підмінив поняття "митна вартість товару" та "оголошена цінність", неправильно визначив, у яких одиницях зазначається оціночна вартість при відправці, що призвело до визнання дій позивача недобросовісними, і звільнив відповідача від відповідальності, у зв`язку з чим протиправно скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого суду.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду АТ "Укрпошта" надіслало відзив на касаційну скаргу та просило відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, судові витрати у справі покласти на позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Місцевий суд встановив, що 29 березня 2018 року ФОП ОСОБА_1 та ПАТ "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції АТ "Укрпошта" уклали договір № 08.1-721 про надання послуги поштових відправлень за межі України (а. с. 6-9).
ФОП ОСОБА_1 припинено 02 серпня 2019 року (а. с. 28).
Позивач 05 грудня 2019 року у відділені поштового зв`язку м. Кременчук Полтавської дирекції АТ "Укрпошта" (м. Кременчук, проспект Полтавський, 11) здійснив міжнародне відправлення CV060254705UA з оголошеною цінністю 50 000,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком та митною декларацією (а. с. 11-13).
Відповідно до митної декларації позивач поштовим відправленням CV060254705UA направив подарунок - наукову модель, у розділі "митна вартість" зазначено загальну вартість - 350,00 грн, а у розділі "оголошена цінність" зазначено, що оголошена цінність у гривнях становить 50 000,00 та у СПЗ 1 517,78 (а. с. 12, 13).
Поштове відправлення CV060254705UA адресат не отримав унаслідок втрати його під час пересилання до Сполучених Штатів Америки.
Позивач 20 березня 2020 року через онлайн сервіс AT "Укрпошта" подав заявку про розшук цього міжнародного відправлення, за результатом розгляду якої його повідомили, що місцезнаходження відправлення не встановлено, виплата відшкодування неможлива через шахрайські дії (а. с. 14-17).
ОСОБА_1 08 червня 2020 року на адресу АТ "Укрпошта" направив заяву про здійснення відшкодування за втрату міжнародного відправлення (а. с. 18), а 06 жовтня 2020 року - претензію щодо невиплати суми відшкодування (а. с. 22), які станом на день розгляду справи залишилися без задоволення.
У відповіді на звернення ОСОБА_1 від 05 листопада 2020 року АТ "Укрпошта" послалася на вчинення ним шахрайських дій у вигляді завищення вартості поштового відправлення, зазначаючи, що це є обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності за втрачене поштове відправлення. Виплата відшкодування призупинена, АТ "Укрпошта" звернулася до правоохоронних органів за фактом вчинення ним шахрайства (а. с. 67).
Відповідно до повідомлення Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області у провадженні сектору дізнання Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області перебуває кримінальне провадження від 19 травня 2020 року № 12020170090001697 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України. У кримінальному провадженні позивач має статус свідка (а. с. 70).
У судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про те, що на даний час, досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено.
Суд апеляційної інстанції встановив, що у митній декларації до поштового відправлення CV060254705UA зазначено: "Total value" - загальна вартість відправлення становить - 350,00 грн, "Insured vaiue" - страхова вартість відправлення - 50 000,00 грн, "Insured value SDR" - оголошена цінність у СПЗ - 1 517,78 (а. с. 12, 13).
У фіскальному чеку від 05 грудня 2019 року зазначена сума за пересилання міжнародних поштових відправлень - 923,28 грн та о/ц 50 000,00 (а. с. 11).
02 січня 2020 року спірне відправлення перетнуло митний кордон України та надійшло на фізичну доставку США (служба HOUSNO, TX 77080).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та вважав, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом про відшкодування страхових виплат, передбачених митною декларацією.
Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
У статтях 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовʼязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовʼязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на частину першу статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Із справи відомо, що позивач 05 грудня 2019 року у відділені поштового зв`язку м. Кременчук Полтавської дирекції АТ "Укрпошта" (м. Кременчук, проспект Полтавський,11) здійснив міжнародне відправлення CV060254705UA з оголошеною цінністю 50 000,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком та митною декларацією (а. с. 11-13).
Зазначене міжнародне відправлення не доставлено адресату, оскільки було втрачене. Ця обставина відповідачем не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, Законом України "Про поштовий зв`язок", Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, Регламентом поштової кореспонденції, Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року, та внутрішніми нормативними актами, складеними та прийнятими відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів. Оператор поштового зв`язку (оператор) - суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про поштовий зв`язок" основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, зокрема, є забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості.
Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (абзац 2 статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок").