ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 754/2141/19
провадження № 61-12322св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року, постановлену у складі суддів: Кулікової С. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказувала, що 21 листопада 2016 року надала в позику відповідачу грошові кошти у розмірі 400 000 грн строком на один рік та/або під зобов`язання повернути позику в повному обсязі протягом трьох місяців на першу вимогу позивача. Відповідач зобов`язався сплатити 35 процентів річних за користування позикою у розмірі 11 670 грн щомісяця, починаючи з 15 грудня
2016 року.
Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою від 21 листопада 2016 року, власноручно написаною відповідачем.
Вказувала, що на день звернення до суду відповідач грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплачував і вимогу про повернення позики ігнорує.
За таких обставин просила стягнути з відповідача суму позики
у розмірі 400 000 грн та проценти за її користування у розмірі 140 040 грн, а всього 540 040 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 8 серпня
2019 року, ухваленим у складі судді Галась І. А., позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою
від 21 листопада 2016 року у розмірі 400 000 грн, проценти у розмірі 140 040 грн та 5 400 грн - у відшкодування судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем обставин, на які вона посилалась в обґрунтування позову, належними і допустимими доказами.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 8 серпня
2019 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з невиконання заявником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (ненадання документу про сплату судового збору та обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження), тому вважав наявними підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 9 липня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки про існування ухвали Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 9 липня 2021 року. Тобто на день постановлення оскаржуваної ухвали строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 травня 2021 року, не сплив.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску заявником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки заявник отримав копію ухвали Деснянського районного суду
міста Києві від 11 грудня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення цього ж суду від 8 серпня 2019 року, лише 28 квітня 2021 року. Тому, звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 11 травня 2021 року, заявник не пропустив процесуальний строк, встановлений законом для оскарження вказаного рішення.
Крім того, дійшовши висновку про необхідність сплати заявником судового збору, суд апеляційної інстанції не врахував майновий стан ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 17 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 8 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою
від 21 листопада 2016 року у розмірі 400 000 грн, проценти у розмірі 140 040 грн та 5 400 грн у відшкодування судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 8 серпня
2019 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням ОСОБА_2 6 травня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням заявнику десятиденного строку з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання Київському апеляційному суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 8 серпня 2019 року із зазначенням інших підстав для поновлення строку; документа про сплату судового збору у розмірі 8 100,60 грн.
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення суд апеляційної інстанції встановив, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Білан В. І., за вказаною в апеляційній скарзі адресою, отримав 28 травня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на 9 липня 2021 року, тобто у встановлені в ухвалі Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року строки, недоліки апеляційної скарги не усунено. Будь-яких повідомлень щодо неможливості виконання вимог даної ухвали у строки, встановлені апеляційним судом, від заявника не надходило.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.