ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 766/19976/18
провадження № 61-5720св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - старший державний виконавець Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Пономаренко Ігор Олександрович,
заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду
від 19 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог подання
У жовтні 2018 року старший державний виконавець Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Суворовський ВДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області) Пономаренко І. О. звернувся із поданням про визначення 1/2 частки майна ОСОБА_1 у спільній сумісній власності, яка складається із 16/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування подання вказував, що на виконанні у Суворовському ВДВС
міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області перебуває виданий Білозерським районним судом Херсонської області 15 квітня 2010 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 часток від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку .
Вказував, що боржник рішення суду не виконує, розмір його заборгованості зі сплати аліментів на 1 жовтня 2018 року складає 60 739,42 грн.
Під час здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржник перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, яка є власником 16/25 часток житлового будинку з будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 350 кв.м на АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що зазначене нерухоме майно набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час шлюбу, тому 1/2 його частка належить боржнику на праві спільної сумісної власності, а також враховуючи відсутність у нього іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець просив визначити 1/2 частку ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно
з ОСОБА_3 (16/25 часток житлового будинку АДРЕСА_2 ).
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада
2018 року, постановленою у складі судді Ус О. В., подання задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності з
ОСОБА_3 складає 1/2 частку від 16/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець наділений повноваженням звертатися до суду із поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Суд першої інстанції зазначив, що 16/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого
на АДРЕСА_1, придбані ОСОБА_3 за час шлюбу з ОСОБА_1 ; частка останнього у цьому майні згідно зі статями 60,
70 СК України складає 1/2 частку.
Визначаючи частку боржника в спільному майні подружжя, суд першої інстанції виходив з презумпції рівності часток подружжя, яка не спростована ОСОБА_3 під час розгляду подання.
Суд першої інстанції відхилив посилання ОСОБА_3 на те, що вказаний будинок є її особистою власністю і зазначив, що предметом розгляду справи є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.
Відкриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про визнання вказаного будинку її особистою власністю суд першої інстанції вважав підставою для зупинення певного виду виконавчих дій щодо звернення стягнення на частку боржника, якщо такі будуть проводитися, а не для відмови у задоволенні подання про визначення частки боржника.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні подання.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернення стягнення на майно боржника, у тому числі у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, відбувається з дотриманням визначеної законом послідовності стосовно виду майна та з урахуванням передбачених законом обмежень щодо звернення стягнення на єдине житло боржника. Апеляційний суд зазначив, що право на звернення з поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, виникає у державного виконавця за наявності правових підстав для звернення стягнення на майно боржника.
Суд апеляційної інстанції вказав, що правові підстави для звернення стягнення на єдине житло боржника, який зобов`язаний здійснювати щомісячні платежі на утримання дитини, виникають за наявності таких умов: розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує суму платежів за три місяці; у боржника відсутні кошти, інші цінності та інше майно; сума, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, що на дату звернення державного виконавця з поданням до суду становить 74 460 грн.
Врахувавши, що ОСОБА_1 проживає у вказаному житловому будинку, іншого житла не має, а період його заборгованості зі сплати аліментів хоч і перевищує суму платежів за три місяці, однак є меншим, ніж 20 розмірів мінімальної заробітної плати, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання.
Також апеляційний суд зазначив, що матеріали виконавчого провадження не містять інформації щодо перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання (перебування), в той час як відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник, звертається в останню чергу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року і залишити в силі ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 листопада 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття "звернення стягнення" та "визначення частки боржника", оскільки відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
На думку стягувача, розмір заборгованості та черговість звернення стягнення на майно боржника не можуть бути підставою для відмови у задоволенні подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 23 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 7 квітня 2021 року зупинено касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-591/11; ухвалою цього ж суду
від 20 липня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні в Суворовському ВДВС міста Херсона ГТУЮ у Херсонській області з 7 червня
2016 року перебуває виконавче провадження № 51349774 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Білозерським районним судом Херсонської області 15 квітня 2010 року у справі № 2-168/2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З розрахунку заборгованості № 11 від 4 жовтня 2018 року суди встановили, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період
з 17 листопада 2009 року до 1 вересня 2018 року становить 60 739,42 грн.
Зі змісту листа Херсонського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області № 5512/01-29 від 2 листопада 2016 року суд першої інстанції встановив існування складеного вказаним відділом 15 жовтня 2010 року актового
запису № 1005 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не оспорювали факт придбання останньою частки будинку за час шлюбу. При цьому
ОСОБА_3 вважає вказане майно її особистою власністю з огляду на те, що кошти для його придбання передані їй її матір`ю ОСОБА_7, яка 21 лютого 2012 року продала належну їй квартиру, що підтверджує договір купілі-продажу.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 140879828
від 10 жовтня 2018 року суди встановили, що ОСОБА_3 є власником
16/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. за № 2194.
Також суди встановили, що 14 листопада 2017 року ОСОБА_3 пред`явила позов до ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на 16/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Щодо процесуальної форми звернення державного (приватного) виконавця за вирішенням питання про визначення частки майна боржника у спільному майні
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження").
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підставою звернення державного виконавця до суду із цим поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення, тому, на переконання державного виконавця, є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Державний виконавець вважав, що таке майно є спільною сумісною власністю боржника та ОСОБА_3, набуте ними за час шлюбу, частку боржника в цьому майні не визначено.