ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 359/10374/18
провадження № 61-54св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державна казначейська служба України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Муранової-Лесів І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Суханової Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - Бориспільський МВ ДВС ГТУЮ, відділ ДВС) у Київській області та Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування майнової шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.
В обґрунтування позову вказувала, що постановою головного державного виконавця Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Прус О. М.
від 3 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 45659868 з примусового виконання виконавчого листа № 359/5247/14-ц, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 18 листопада 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на її користь коштів у сумі 150 354,54 доларів США та судового збору в сумі 3 654 грн.
18 листопада 2014 року позивач звернулася до відділу ДВС із заявою, в якій просила накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_3
21 січня 2015 року під час здійснення вказаного виконавчого провадження виявлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира
АДРЕСА_1 .
Вказувала, що в порушення статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач не виніс постанову про арешт квартири позивача.
На думку позивача, вказана бездіяльність державного виконавця надала можливість боржнику ОСОБА_3 продати належну йому квартиру
ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 9 лютого 2016 року та уникнути виконання судового рішення.
Вказувала, що державним виконавцем відділу ДВС Пільтяй Г. В. постанова про арешт майна боржника була винесена 9 лютого 2017 року - через рік після відчуження майна боржника.
28 липня 2017 року виконуючий обов`язки начальника Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області провів перевірку у виконавчому провадженні № 45659868 та визнав дії державних виконавців цього відділу Прус О. М. і Григорян О. О. такими, що суперечать вимогам статей 6, 11, 30, 57 Закону
України "Про виконавче провадження", і поклав на державного виконавця цього відділу Пільтяй Г. В. обов`язок провести виконавчі дії.
На думку позивача, бездіяльністю відділу ДВС щодо невчасного накладення арешту на майно боржника в межах виконавчого провадження їй завдано майнової шкоди у сумі 742 000 грн, які б вона могла отримати у разі реалізації майна боржника в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За таких обставин просила стягнути з Державного бюджету України на її користь 742 000 грн у відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції вказав, що зазначені позивачем грошові кошти не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, оскільки сам лише факт відчуження боржником належного йому майна, за рахунок якого могло бути частково погашено суму заборгованості за виконавчим документом, не свідчить про те, що позивач зазнала втрат на вказану суму через знищення або пошкодження належного їй майна, або мусить зробити витрати для відновлення свого порушеного права в зазначеному розмірі, отже не є реальними збитками та не є упущеною вигодою.
Позивач залишається стягувачем у виконавчому провадженні та, відповідно, не втратила права на отримання належного виконання від боржника в ході примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на її користь 154 354,54 доларів США та 3 654 грн судового збору. Суд врахував, що позивач оспорила укладений боржником договір купівлі-продажу квартири, звернувшись з таким позовом у справі № 359/1509/18.
Крім того, стягнення зазначеної позивачем суми за рахунок коштів державного бюджету призвело б до перекладення обов`язку щодо виконання судового рішення з боржника на державу.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат Шипілов О. В., рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 липня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Апеляційний суд зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що до участі у справі не було залучено посадових (службових) осіб Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, чиїх прав і обов`язків стосується вирішення цього спору, що є, на думку суду, підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шипілов О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції помилково не застосували до спірних правовідносин статтю 1173 ЦК України.
Суди не врахували, що державний виконавець відділу ДВС встановив факт відсутності у боржника іншого майна, однак, в порушення статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", не виніс постанову про арешт належної на той час боржнику квартири.
Крім того, листом управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 30 жовтня 2017 року відділ ДВС визнав свою бездіяльність незаконною.
Вказує про неврахування судами попередніх інстанції висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 8 листопада 2017 року у справі № 6-99цс17, згідно з яким надмірно тривале виконання державним виконавцем рішення суду є підставою для відшкодування моральної та іншої шкоди. Апеляційний суд також не врахував, що згідно з викладеним у вказаній постанові Верховного Суду України висновком належним відповідачем у такій справі є орган ДВС, в якому працює державний виконавець, та ДКСУ.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 6 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 30 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні у Бориспільському МВ ДВС ГТУЮ у Київській області перебуває виконавче провадження № 45659868 з примусового виконання виконавчого листа №2/359/1675, виданого 1 жовтня 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 154 354,54 доларів США, а також 3 654 грн судового збору. Вказане виконавче провадження відкрито 3 грудня 2014 року.
Зі змісту заяви від 18 листопада 2014 року, поданої представником стягувача - адвокатом Шипіловим О. В., суди встановили, що останній просив прийняти до виконання виконавчий лист, відкрити виконавче провадження за місцем знаходження боржника і накласти арешт на виявлені кошти, рахунки та на все майно боржника в межах суми боргу в розмірі 154 354,54 доларів США та судового збору в розмірі 3 654 грн.
З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 83981211 від 21 грудня 2015 року суди встановили, що
у власності ОСОБА_3 перебувала квартира
АДРЕСА_1 . Вказана квартира обтяжена іпотекою на підставі договору іпотеки № 2794 від 10 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є.; іпотекодержателем є ПАТ "Дельта Банк".
Крім того, з інформаційної довідки з вказаних реєстрів № 156098421
від 13 лютого 2019 року суди встановили, що 1 серпня 2017 року щодо вказаної квартири зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна № 45659868, винесеної 9 лютого 2017 року державним виконавцем Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Пільтяй Г. В.
Судами встановлено, що 9 лютого 2016 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дідок В. В. посвідчено договір купівлі-продажу квартири за реєстровим № 95, на підставі якого ОСОБА_3 відчужив, а ОСОБА_4 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Зі змісту пункту 3 вказаного договору купівлі-продажу суди встановили, що за домовленістю сторін продаж проводився за 742 000, які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору.
Пунктом 4 вказаного договору визначено, що ринкова вартість вказаної квартири становить 508 180 грн згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова
фірма "Євротерра".
Постановою виконуючого обов`язки начальника МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Сергієнка О. М. про результати перевірки законності виконавчого провадження (ВП № 45659868) від 28 липня 2017 року визнано дії державних виконавців вказаного відділу Прус О. М. та ОСОБА_5 такими, що вчинені з порушенням статей 6, 11, 57 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону, чинній на момент вчинення порушення; зобов`язано державного виконавця відділу ДВС Пільтяй Г. В. провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, спрямовані на повне та фактичне виконання виконавчого листа № 2/259/1625 від 1 жовтня 2014 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 5 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.