Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 947/6643/20
провадження № 61-11589св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Юридичний департамент Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна.
Позовні вимоги Одеської міської ради мотивовані тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підставі постанов Київського районного суду м. Одеси, які були прийняті судом в один день - 19 квітня 2007 року (справа № 2?а?448 та № 2-а-453), отримали у власність: ОСОБА_2 - земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0008, та ОСОБА_4 - земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0004.
На підставі цих постанов суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.
Позивач зазначав, що у подальшому, спірні земельні ділянки неодноразово відчужувались за договорами купівлі-продажу та дарування.
28 червня 2007 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. за № 1890 відчужила ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:45:008:0004.
Того ж дня, ОСОБА_2 також на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. за № 1893 відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:45:008:0008.
26 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_5 договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Столовою Т. В. за № 4673 та № 4675 відповідно.
04 квітня 2008 року ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу відчужив земельні ділянки ОСОБА_1, який 08 травня 2008 року на підставі цих угод отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 300731 та серії ЯЖ № 300732, які були зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500666 та № 010850500665, відповідно.
Постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року та від 26 січня 2011 року постанови Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року у цивільних справах № 2?А?448 та №2-А-453 стосовно обох спірних земельних ділянок були скасовані.
Крім того, прокуратурою Одеської області ініційовано звернення до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідним позовом до управління Держкомзему у м. Одесі та ОСОБА_1 про скасування державного акта про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-6281/11 позовну заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 повернути Одеській міській раді земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110136900:45:008:0004). Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:45:008:0004), виданий 08 травня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 .
Позивач стверджував, що з метою приховування протиправних дій та невиконання рішення суду, ОСОБА_1 провів об`єднання вищезазначених земельних ділянок шляхом формування нової земельної ділянки площею 0,2 га (0,1 га + 0,1 га), за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0036.
Позивач вказував, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондарем О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 16 липня 2019 року, індексний номер: 47807340, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0036, номер запису про право власності 32418484.
Як зазначив позивач, підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку стали такі документи: 1) витяг з Державного земельного кадастру від 05 липня 2019 року, серія та номер НВ?5110103702019, виданий Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області; 2) заява від 11 червня 2019 року № 1285, видана приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н. Г.; 3) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 300731, виданий 08 травня 2008 року управлінням земельних ресурсів у м. Одеса; 4) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 300732, виданий 08 травня 2008 року управлінням земельних ресурсів у м. Одеса.
З урахуванням наведеного, Одеська міська рада як власник земель комунальної власності, які вибули з володіння поза її волею, просила суд витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси у особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0036, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873484751101.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року (у складі судді Петренка В. С.) позов Одеської міської ради задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси у особі Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0036, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873484751101.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що передачею земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відчуження ОСОБА_3, ОСОБА_5, а в подальшому - ОСОБА_1, порушено права та інтереси держави в особі Одеської міської ради, яка встановлює єдиний порядок для громадян та юридичних осіб з реєстрації, перереєстрації земельних ділянок, зміну їх цільового призначення, нерухомого майна, а також отримання у власність земельних ділянок і отримання державних актів на них.
Обставини вибуття земельних ділянок з кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0004 та 5110136900:45:008:0008 з комунальної власності територіальної громади міста Одеси без згоди власника встановлені такими судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2-а-448/07/1512; постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі № 2-а-453/07/1512; рішенням Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі №2-2681/11 від 23 грудня 2011 року. Цими судовими рішеннями встановлено, що спірні земельні ділянки (за рахунок яких сформовано спірну земельну ділянку), які розташовані в межах міста Одеси, перебували у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради і вибули з її володіння внаслідок прийняття постанов Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року, які в подальшому були скасовані.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, на які зареєстроване право власності.
Отже, суд першої інстанції, взявши до уваги, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку без відповідної правової підстави, оскільки земельна ділянка вибула з володіння власника - Одеської міської ради поза її волею іншим шляхом, тому спірна земельна ділянка має бути витребувана з володіння відповідача та повернута територіальній громаді міста Одеси.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Одеської міської ради залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи та не забезпечив йому можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи власне рішення, апеляційний суд звернув увагу на те, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, докази належного повідомлення якого про час та місце судового засідання в матеріалах справи відсутні, на що заявник послався у апеляційній скарзі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з його обґрунтованості та того, що позивач звернувся до суду з цим позовом (26 березня 2020 року) зі спливом позовної давності, адже про порушення прав та законних інтересів Одеській міській раді було відомо, принаймні, з 13 грудня 2010 року та 26 січня 2011 року (дат скасування постанов про визнання права власності на спірні земельні ділянки, які, в подальшому були об`єднані під одним кадастровим номером). Крім того, заступник прокурора міста Одеси звертався до суду з позовом в інтересах Одеської міської ради з вимогами про витребування спірних земельних ділянок (які в подальшому були об`єднані відповідачем) в 2011?2012 роках, за результатами чого позовні вимоги не були задоволені.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а заочне рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вказував, що апеляційним судом у позові відмовлено лише у зв`язку зі спливом позовної давності, натомість питання щодо обґрунтованості позовних вимог Одеської міської ради апеляційний суд не досліджував та не розглянув заявлених вимог по суті спору. Крім того, судом апеляційної інстанції не досліджено обставин переривання перебігу позовної давності, не встановлено коли, на думку суду, такий строк сплинув, а лише вказано дату з якої Одеській міській раді мало бути відомо про наявність її порушеного права.
Крім того, заявник у касаційній скарзі наголошує на тому, що апеляційний суд всупереч вимог процесуального права, безпідставно взяв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, вказуючи на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та обов`язками шляхом ухилення від отримання поштової кореспонденції від суду у цій справі, адже після отримання першого поштового повідомлення він достеменно знав про перебування цієї справи у провадженні Київського районного суду м. Одеси та про предмет спору. Тобто, відповідач на власний розсуд розпорядився своїм процесуальним правом та не подав до суду ані відзив на позовну заяву, ані жодний процесуальний документ, в тому числі, заяву про застосування позовної давності до вирішення справи по суті.
Також заявник не погоджується з висновками апеляційного суду щодо констатування порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача про неповідомлення його про день, час та місце судового засідання, посилаючись на належне та своєчасне повідомлення його про розгляд справи.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Берназ-Ганєва А. В.,подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
На спростування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що Одеська міська рада у касаційній скарзі неповно виклала обставини справи, не вказавши, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року у справі № 2-6281/11 за позовом заступника прокурора міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:45:008:0004) з чужого незаконного володіння та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку позов задоволений. Проте, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2012 року у цій справі вказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року скасоване у зв`язку з нововиявленими обставинами, а в подальшому ухвалою цього ж суду від 17 лютого 2012 року у цій справі позов прокурора залишений без розгляду. Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2013 року, у справі № 1512/15081/2012 за позовом заступника прокурора міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:45:008:0008) з чужого незаконного володіння та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку у позові відмовлено. Вказані судові рішення набрали законної сили та в подальшому не оскаржувались.
Відповідач у відзиві погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови у позові з підстав пропуску позовної давності, а не у зв`язку з відсутністю порушеного права та зазначає, що якби апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушеного права Одеської міської ради, то наслідком такого розгляду була б відмова у позові з інших підстав, а не у зв`язку з пропуском позовної давності, яка застосовується за наявності підстав для задоволення позову. На думку відповідача, постанова апеляційного суду по своїй суті є правильною, а її перегляд призведе лише до безцільного затягування розгляду справи, враховуючи принцип остаточності судового рішення.
Також відповідач вказує, що спір у цій справі виник у зв`язку з правом, що охороняється частиною першою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а на нього розповсюджуються гарантії, встановлені відповідними положеннями Конвенції та протоколів до неї.
Вказуючи на пропорційність втручання у право на мирне володіння майном, відповідач звертає увагу на те, що Одеська міська рада витребовує земельні ділянки у нього як у добросовісного набувача, без сплати йому будь-якої компенсації. Тим більше, Одеська міська рада, на думку відповідача, не має наміру відшкодовувати йому витрати, що були понесені ним з метою збереження та поліпшення таких земельних ділянок, у тому числі без відшкодування вартості протизсувних та берегоукріплювальних робіт загальною вартістю 6 072 290,66 грн. Право власності відповідача на земельні ділянки, що є предметом спору, також неодноразово визнавалось державою, у тому числі Одеською міською радою. Відповідач наголошує на тому, що 09 серпня 2011 року начальником управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Бровіним Б. О. йому було видано містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, також його право власності на житловий будинок зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, відповідач вважає, що до правовідносин у цій справі мають бути застосовані висновки Європейського суду з прав людини у справі GLADYSHEVA v. RUSSIA щодо застосування норми статті 1 Першого протоколу Конвенції, чого суд першої інстанції не зробив.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги щодо прийняття апеляційним судом заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, яка не була подана до суду першої інстанції, відповідач наводить аргументи, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) було встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк подання ним відзиву на позовну заяву у цій справі на момент ухвалення заочного рішення суду не сплив. Крім того, у зв`язку з неналежним повідомленням його про день та час судового засідання, він був позбавлений можливості подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, яка обґрунтовано була взята апеляційним судом до уваги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року у справі № 2-а-448/07/1512 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії Державного підприємства (далі - ДП) "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про визнання права власності на землю та зобов`язання видати державний акт, позов задоволений. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати та видати ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
На підставі цієї постанови суду ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 112110, площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1 .
Крім того, постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року у справі № 2-а-453/07/1512 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про визнання права власності на землю та зобов`язання видати державний акт, позов задоволений. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати та видати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
На підставі цієї постанови суду ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 112109, площею 0,1000 га, розташовану на АДРЕСА_1 .
28 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. за № 1890, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0004.
28 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. за № 1893, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0008.
26 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, площею 0,1000 га кожна, які розташовані на АДРЕСА_1, кадастрові номери: 5110136900:45:008:0004 та 5110136900:45:008:0008. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Столовою Т. В. за № 4673 та № 4675 відповідно.
04 квітня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладені договори купівлі-продажу, на підставі яких останній набув у власність земельні ділянки, площею 0,1000 га кожна, які розташовані на АДРЕСА_1, кадастрові номери: 5110136900:45:008:0004 та 5110136900:45:008:0008 та отримав 08 травня 2008 року на підставі цих договорів державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 300731 та серії ЯЖ № 300732 відповідно, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500666 та № 010850500665.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2-а-448/07/1512 постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Провадження у цій справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки закрито. Роз`яснено позивачеві, що розгляд таких справ віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. Прийнято у справі нову постанову, якою в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов`язання зареєструвати та видати державний акт на право власності на земельну ділянку відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі № 2-а-453/07/1512 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Одеси задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Провадження у цій справі в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки площею 1000 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, під будівництво і обслуговування індивідуального жилого будинку закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України. Роз`яснено позивачеві право на звернення з позовом в цій частині в порядку цивільного судочинства. В іншій частині позовних вимог прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
В подальшому заступник прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звертався до суду з позовом до Управління Держкомзему у м. Одеса, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:45:008:0004, визнання незаконним та скасування державного акта (справа № 2-6281/11).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року позов заступника прокурора міста Одеси задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 повернути Одеській міській раді вказану земельну ділянку (кадастровий № 5110136900:45:008:0004). Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, виданий 08 травня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2012 року вказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року було скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2012 року позов заступника прокурора міста Одеси залишений без розгляду.
Також заступник прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звертався з позовом до Управління Держкомзему у м. Одеса, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:45:008:0008, визнання незаконним та скасування державного акта.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2013 року, у справі № 1512/15081/2012 за позовом заступника прокурора міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:45:008:0008) з чужого незаконного володіння та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку у позові відмовлено.
Вказані судові рішення набрали законної сили та не оскаржувались.
Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондарем О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 16 липня 2019 року, індексний номер 47807340, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:45:008:0036, РНОНМ 1873484751101, номер запису про право власності 32418484.
Підставою виникнення права власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку стали такі документи: 1) витяг з Державного земельного кадастру від 05 липня 2019 року, серія та номер НВ-5110103702019, виданий Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області; 2) заява від 11 червня 2019 року № 1285, видана приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н. Г.; 3) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 300731, виданий 08 травня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Одеса; 4) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 300732, виданий 08 травня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Одеса.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про день та час судового засідання, у зв`язку з чим він не скористався своїми процесуальними правами, в тому числі, на подачу заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, апеляційний суд, перевіривши підстави, врахував заяву відповідача, подану ним разом з апеляційною скаргою.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції враховуючи таке.
Щодо висновків апеляційного суду про порушення судом першої інстанції норм процесуального права
Як вбачається з матеріалів справи Одеська міська рада звернулась до суду з позовом у цій справі 26 березня 2020 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 13 травня 2020 року (а.с. 163-165, т. 1).
27 березня 2020 року проведено підготовче судове засідання, на яке учасники справи не викликались (а.с. 167, т. 1), де розглядалась заява позивача про забезпечення позову у цій справі. Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 27 березня 2020 року задовольнив вказану заяву позивача. Копія ухвали вручена представникові Одеської міської ради 31 березня 2020 року (а.с. 174, т.1).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (копії ухвал про відкриття провадження, забезпечення позову та судова повістка), (штрих-кодовий ідентифікатор відправлення 6502614270931), відповідач отримав вказане відправлення 13 квітня 2020 року (а.с. 1, т. 2), про що свідчить його підпис.