Постанова
Іменем України
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/3828/21
провадження № 61-8927св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна,
позивач (третя особа за первісним позовом) - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
У травні 2021 року третя особа ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.
Визнано право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: приміщення "1" - коридор площею 13,6 кв. м; приміщення "2" - вбудована шафа площею 3,3 кв. м; приміщення "3" - кухня площею 13,2 кв. м; приміщення "4" - ванна кімната площею 4,8 кв. м; приміщення "5" - вбиральня площею 1,4 кв. м; приміщення "6" - житлова кімната площею 24,5 кв. м; приміщення "7" - житлова кімната площею 20,9 кв. м; приміщення "8" - житлова кімната площею 21,3 кв. м; приміщення "9" - житлова кімната площею 18,2 кв. м; приміщення "10" - лоджія площею 1,9 кв. м; приміщення "11" - лоджія площею 2,9 кв. м; приміщення "12" - балкон площею 1,0 кв. м, загальною площею 127,0 кв. м, житловою площею 84,9 кв. м, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 серпня 1998 року, виданого Дніпропетровським державним підприємством по перевезенням вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці згідно з розпорядженням № 5541 від 25 серпня 1998 року, зареєстрованого КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради в реєстрову книгу № 65п за реєстровим № 31-61.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 5 119 грн.
Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д., про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.
Визнано право власності за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: приміщення "1" - коридор площею 13,6 кв. м; приміщення "2" - вбудована шафа площею 3,3 кв. м; приміщення "3" - кухня площею 13,2 кв.м; приміщення "4" - ванна кімната площею 4,8 кв. м; приміщення "5" - вбиральня площею 1,4 кв. м; приміщення "6" - житлова кімната площею 24,5 кв. м; приміщення "7" - житлова кімната площею 20,9 кв. м; приміщення "8" - житлова кімната площею 21,3 кв. м; приміщення "9" - житлова кімната площею 18,2 кв. м; приміщення "10" - лоджія площею 1,9 кв. м; приміщення "11" - лоджія площею 2,9 кв. м; приміщення "12" - балкон площею 1,0 кв. м, загальною площею 127,0 кв. м, житловою площею 84,9 кв. м, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 серпня 1998 року, виданого Дніпропетровським державним підприємством по перевезенням вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці згідно з розпорядженням № 5541 від 25 серпня 1998 року, зареєстрованого КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради в реєстрову книгу № 65п за реєстровим № 31-61.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 5 119 грн.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, заяву позивача ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 22 633 грн.
Заяву представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Дробота А. В. про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу 18 338 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_3 надані належні докази на підтвердження понесених ними витрат на правову допомогу.Виходячи із критеріїв розумності та співмірності, та приймаючи до уваги результати розгляду цивільної справи, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 22 038,00 грн в рахунок компенсації понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу та суму, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги у розмірі 595,00 грн, що разом складає суму 22 633 грн, з відповідача на користь третьої особи ОСОБА_3 слід стягнути 18 338,00 грн в рахунок компенсації понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Куценка О. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 600,00 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що по даній справі в апеляційному порядку оскаржувалось лише додаткове рішення суду першої інстанції. Представник ОСОБА_1 - Куценко О. М. приймав участь в судовому засіданні, яке тривало лише 12 хвилин. Врахувавши, що рішення по суті не переглядалось, керуючись критерієм розумності розміру витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, скасувати додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, прийняти нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. У цій справі відсутні докази оплати гонорару та інших витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідачем було подано клопотання про відкладення судового засідання по розгляду заяв про вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Однак, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на обмежений строк розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення (протягом 10 днів), а також на положення частини четвертої статті 270 ЦПК України. Відповідач, будучи юридично необізнаною особою, сподівалась надати всі заперечення щодо питань розподілу судових витрат під час судового засідання безпосередньо в залі суду. При цьому, на думку відповідача, саме клопотання про відкладення розгляду справи вже свідчило про її незгоду із заявленою сумою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Однак, суд першої інстанції фактично позбавив відповідача такого процесуального права і, як наслідок, задовольнив подані заяви про розподіл судових витрат. Визначаючи розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пункті) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. У договорі від 20 липня 2020 року розмір гонорару та порядок його обчислення встановлений із посиланням на неіснуючі рішення Ради адвокатів (або без зазначення конкретних рішень ради адвокатів), а в договорі від 20 травня 2021 року взагалі відсутнє визначення розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), що не узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 201/3828/21, витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали цивільної справи № 201/3828/21 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 270 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.