Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 155/1875/13-ц
провадження № 61-10475св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
державний виконавець Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельничук В`ячеслав Анатолійович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2022 року в складі судді: Санакоєва Д. Т., та постанову Волинського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Данилюк В. А., Карпук А. К.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 через Електронний суд звернулась зі скаргою на дії старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельничука В. А.
Скарга мотивована тим, що 11 квітня 2022 року заступником начальника Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Поліщук Н. Г. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 155/1875/13-ц виданим 07 лютого 2022 року Горохівським районним судом Волинської області у цивільній справі про стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2/7 частини від його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 серпня 2013 року та до досягнення ним повноліття.
11 травня 2022 року старшим державним виконавцем цього ж відділу ДВС Мельничуком В. А. проведено розрахунок заборгованості по аліментах № 7012. Після чого, 29 червня 2022 року до відділу ДВС надійшла заява від боржника ОСОБА_5 про здійснення перерахунку заборгованості аліментів на основі наданих ним документів про отриманий дохід.
25 серпня 2022 року виконавцем проведено новий розрахунок заборгованості по аліментах № 687793312, розмір якої зменшився у порівнянні з попереднім розрахунком.
ОСОБА_1 просила:
визнати неправомірними дії державного виконавця щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25 серпня 2022 року №68779312 у виконавчому провадженні №68779312;
зобов`язати не враховувати при розрахунку заборгованості по аліментах оплати здійсненні ОСОБА_6 від 02 серпня 2013 року квитанції № 0021 500 грн, від 08 січня 2014 року квитанція № VQ00029FL 700,48 грн, від 10 лютого 2014 року квитанція №10022014143917 1393 грн, від 07 квітня 2014 року квитанція № 07042014141940 1393 грн, від 24 лютого 2021 року квитанція №0643 2000 грн, від 18 грудня 2020 року квитанція №0055 1020 грн, від 16 серпня 2017 року квитанція № 0072 1710 грн, від 12 травня 2017 року квитанція №0024 1140 грн;
зобов`язати старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельничука В. А. здійснити перерахунок вказаної заборгованості зі сплати аліментів на підставі частини другої статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, у зв`язку з пропуском процесуального строку на її подання, залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що як вбачається з матеріалів скарги, заявник оскаржує розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 25 серпня 2022 року, посилаючись на те, що лише 01 вересня 2022 року було отримано від державного виконавця вказаний розрахунок заборгованості поштовою кореспонденцією. Втім, ЦПК України, зокрема, частина перша статті 449 ЦПК України, що передбачає строки для звернення зі скаргою, не містить альтернативного визначення строку подачі скарги на дію та/чи бездіяльність органу виконавчого провадження. Заява про поновлення пропущеного процесуального строку представником заявника до суду разом зі скаргою не подавалася та з доказів поданих до матеріалів скарги не вбачається, що розрахунок заборгованості отриманий 01 вересня 2022 року (копія доданого конверту нечитабельна). Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скарга може бути подана до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Встановлений в частині першій статті 449 ЦПК України 10-денний строк на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця є преклюзивним, відповідно до статті 120 ЦПК України є процесуальним і може бути поновлений за наявності поважних для цього причин, що передбачено в частині першій статті 127, частині другій статті 449 ЦПК України. Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника стягувача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дія, яку оскаржує представник стягувача, була вчинена державним виконавцем 25 серпня 2022 року. Скарга на дії органу примусового виконання подана представником стягувача ОСОБА_3 08 вересня 2022 року, тобто з пропуском процесуального десятиденного строку на її подання. Зі змісту скарги вбачається, що особа, яка її подала, не ставить питання про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця. До скарги також не додано жодних доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку оскарження дій державного виконавця та не подано окремо заяву про поновлення цього строку. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Встановивши, що представником стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не надано доказів наявності поважних причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у самій скарзі відсутнє клопотання про поновлення строку на її подання, і не подано окремо заяву з цього приводу, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано залишив скаргу без розгляду.
Аргументи учасників справи
24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, в якій просила: оскаржені судові рішення скасувати як такі, що перешкоджають подальшому провадженню в справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що
на підтвердження дати отримання розрахунку заборгованості по аліментах № 687793312 від 25 серпня 2022 року скаржником надано суду через електронну систему "Електронний суд" електронну скан-копію поштового конверта із штемпелем відправника "Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)" без зазначення дати відправлення та відбитком календарного штемпеля національного оператора поштового зв`язку "Укрпошта" із датою 27 серпня 2022 року. Всі елементи поштового конверта в повній мірі є зрозумілими та читабельними. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення. У разі виявлення у поштових скриньках поштових відправлень, оплату яких здійснено із застосуванням відбитків маркувальних машин, відбитків про оплату письмової кореспонденції, нанесених друкарським чи іншим способом, або інших відміток про оплату, вони за призначенням не пересилаються, а першочергово повертаються за зворотною адресою. У разі відсутності зворотної адреси такі поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом установленого строку;
суди не врахували, що відбиток календарного штемпеля оператора поштового зв`язку "Укрпошта" на поштовому конверті із датою 27 серпня 2022 року є фактом підтвердження подання для пересилання письмової кореспонденції (простого листа) для ОСОБА_1 від відправника Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Відповідно до розділу II Нормативів визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної -Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
27 серпня 2022 року прийнято кореспонденцію для відправлення (субота), 28 серпня 2022 року (вихідний неділя) + 3 дні протягом яких пересилалося поштове відправлення до стягувача - 01 вересня 2022 року. Стягувач довів те, що дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права 01 вересня 2022 року, що узгоджується із пунктом 73 Правил та розділу ІІ Нормативів, а тому скарга від 07 вересня 2022 року не вважається поданою із пропущенням строку оскарження, тобто в межах 10 денного строку. Також, якщо навіть врахувати, що поштова кореспонденція відправником були б відправлена 25 серпня 2022 року (в день складання розрахунку заборгованості по аліментах), то із врахуванням пункту 73 Правил та розділу II Нормативів, скаржник дізнався б (повинен був би дізнатися) про порушення свого права 30 серпня 2022 року, а тому подання скарги 07 вересня 2022 року також не відбулося б із порушенням строку оскарження, тобто в межах 10 денного строку. В судовому засідання представник заінтересованої особи Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Мельничук В. А., у своїх поясненнях, не заперечуючи про надсилання розрахунку, не надав відповіді про те, коли саме був відправлений розрахунок, тим самим не спростував доводів стягувача про дату відправлення;
суд апеляційної інстанції у судовому засіданні не дослідив відомості з поштового конверта, що стосуються дати його відправлення та мотивів суду першої інстанції, щодо нечитабельності конверта.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
14 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року відзив старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельничука В. А. повернуто.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).