ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 198/629/19
провадження № 61-11994св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Маренич С. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 3 червня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Лан" про розірвання договорів оренди земельних ділянок.
В обґрунтування позову вказувала, що вона на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 133746 від 26 червня 2012 року є власником земельної ділянки площею 6,2150 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0725, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 006780 від 17 лютого 2012 року позивач є власником земельної ділянки площею 3,1078 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0724, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Крім того, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії АЖ № 133747 від 26 лютого 2012 року у власності позивача перебуває земельна ділянка площею 3,1078 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Вказувала, що вона уклала з ТОВ "Лан" Юр`ївського району Дніпропетровської області договори оренди вказаних земельних ділянок, які містять аналогічні умови та строк дії (15 років), а саме: 23 жовтня 2014 року - договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727, 29 жовтня 2014 року - договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1225982500:01:002:0725 та 1225982500:01:002:0724.
Згідно з пунктом 7 договорів оренди земельних ділянок орендар кожні п`ять років дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів. Тобто згідно з пунктом 7 укладених сторонами договорів на відповідача покладений обов`язок надати згоду на розірвання договору кожні п`ять років без будь-яких додаткових підстав, крім потреби чи бажання щодо розірвання договору.
24 липня 2019 року вона звернулася до ТОВ "Лан" з письмовими заявами, попередивши останнього про те, що має намір розірвати договори, оскільки бажає самостійно обробляти земельні ділянки.
Відповідач відмовив позивачу у розірванні договорів оренди землі, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди на їх розірвання, оскільки ним виконані всі обов`язки за договорами та права позивача не порушувались. Крім того, відповідач зазначив, що умови договорів не передбачають їх розірвання в односторонньому порядку.
ОСОБА_1 вважає, що вказані договори оренди земельних ділянок мають бути розірваними за згодою сторін, в тому числі достроково за рішенням суду, посилаючись на статті 526, 651 ЦК України і Закон України "Про оренду землі".
За таких обставин просила розірвати договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1225982500:01:002:0725, 1225982500:01:002:0725 та 1225982500:01:002:0724, укладені нею з ТОВ "Лан".
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не довела можливості розірвання укладених договорів оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку. Пунктом 28 договорів оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається. Доказів про наявність підстав для розірвання договорів в односторонньому порядку позивачем не надано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 3 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2019 року -без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведенням, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області
від 30 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 3 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статей 525, 629, 651 ЦК України та статті 31 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.
Вказує, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2020 року у справі № 198/877/19 задоволено позов власника земельної ділянки про визнання припиненим (розірвання) укладеного з ТОВ "Лан" договору оренди земельної ділянки та витребувано її на користь позивача. Отже Дніпровський апеляційний суд дійшов двох протилежних висновків в аналогічних справа та з однаковими встановленими обставинами.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 7 договорів оренди землі орендар дає згоду на розірвання договорів через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як
за 100 днів про свій намір. Тобто надання згоди на розірвання договорів є обов`язком, а не правом орендаря. Вона має потребу у самостійному обробітку земельних ділянок, тому вимога про розірвання договорів оренди обґрунтована.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2020 року представник ТОВ "Лан" -адвокат Ричка Т. С. подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову нормам матеріального і процесуального права. Вказувала, що оспорювані договори оренди земельних ділянок не можуть бути розірвані в односторонньому порядку, оскільки у них це прямо не передбачено і сторони не погоджували умови та порядок одностороннього його розірвання. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин статей 525, 629, 651 Цивільного кодексу України
та статті 31 Закону України "Про оренду землі"(пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 133746
від 26 червня 2012 року є власником земельної ділянки площею 6,2150 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0725, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку
серії ЯИ № 006780 від 17 лютого 2012 року позивач є власником земельної ділянки площею 3,1078 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0724, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Крім того, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії АЖ № 133747 від 26 лютого 2012 року у власності позивача перебуває земельна ділянка площею 3,1078 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Лан" Юр`ївського району Дніпропетровської області договори оренди вказаних земельних ділянок, які містять аналогічні умови та строк дії (15 років), а саме: 23 жовтня 2014 року - договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727, 29 жовтня 2014 року - два договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1225982500:01:002:0725 та 1225982500:01:002:0724.
У пункті 7 договорів оренди земельних ділянок сторони закріпили положення про те, що орендар дає згоду на розірвання договору кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше як за 100 днів про свій намір.
24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Лан" з письмовими заявами, попередивши останнього про те, що має намір розірвати договори, оскільки бажає самостійно обробляти земельні ділянки.
Суди встановили, що ТОВ "Лан" не погодилось на розірвання договорів оренди, оскільки відсутні вагомі причини для їх розірвання в односторонньому порядку і товариство належним чином виконує обов`язки орендаря.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.