ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 380/4735/21
адміністративне провадження № К/990/13811/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя - Кухар Н.А.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді: Довгополов О.М., Коваль Р.Й.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - відповідач, ТУ ДБР у місті Львові), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ ТУ ДБР у місті Львові №40-о/с від 19 лютого 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити позивача на посаді, що є рівнозначною посаді слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові;
- стягнути із ТУ ДБР у місті Львові на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
2. В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем всупереч вимогам законодавства України та без урахування вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На думку позивача, визначене в оскарженому наказі формулювання навіть не підпадає під приписи пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), при цьому, що скорочення посади державної служби внаслідок зміни структурного та штатного розпису не відбулось, адже змінилася фактично лише назва структурного підрозділу, тоді як посада позивача в ньому залишилась. На думку позивача, в порушення трудового законодавства йому не запропоновано іншу рівнозначну посаду.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. З 04 листопада 2019 року наказом в.о. Директора ТУ ДБР у місті Львові від 01 листопада 2019 року №98о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, як обраного за конкурсом з випробувальним терміном строком 6 місяців.
4. 04 листопада 2019 року позивач склав присягу державного службовця.
5. Наказом Директора ДБР від 06 травня 2020 року №310-ос ОСОБА_1, слідчому Першого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові, присвоєно 7 (сьомий) ранг державного службовця як такому, що пройшов випробування та має класний чин радника юстиції.
6. Наказом ДБР від 15 жовтня 2020 року №581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань" затверджено структуру ТУ ДБР у місті Львові, штатною чисельністю 122 штатних одиниць.
7. Наказом ДБР №198дск від 20 жовтня 2020 року затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР У місті Львові на 2020 рік.
8. Наказом ТУ ДБР у м. Львові від 22 жовтня 2020 року №188-ос "Про попередження працівників" наказано Сектору кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Львові, посади яких скорочуються про наступне вивільнення.
9. Наказом ДБР №303дск від 30 грудня 2020 року затверджено зміни до наказу ДБР №198дск від 20 жовтня 2020 року затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у місті Львові на 2020 рік.
10. Наказом ДБР від 25 січня 2021 року №46дск затверджено та введено в дію штатний розпис ТУ ДБР у м. Львові на 2021 рік.
11. Наказом директора ТУ ДБР у м. Львові від 19 лютого 2021 року №40-ос позивача звільнено з посади слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові з 01 березня 2021 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87, статті 89 Закону № 889-VIII, наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №198 ДСК "Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові на 2020 рік".
12. У зв`язку із перебуванням позивача на лікарняному на дату звільнення, наказом директора ТУ ДБР у м. Львові від 01 березня 2021 року №118-ос пункт 1 наказу ТУ ДБР у м. Львові від 19 лютого 2021 року №40-ос викладено у наступній редакції: звільнити ОСОБА_1 з посади слідчого першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документів про тимчасову непрацездатність, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців. Підстава: наказ ТУ ДБР від 22 жовтня 2020 року №188о/с "Про попередження працівників", службова записка від 01 березня 2021 року №12-03/1-126вн-21.
13. Позивач, не погодившись із наказом про звільнення від 19 лютого 2021 року №40-ос, звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
15. Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку щодо законності оскаржуваного наказу про звільнення позивача, оскільки у зв`язку зі зміною правового статусу ДБР (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) та внаслідок змін штатного розпису ТУ ДБР у м. Львові, була скорочена посада державної служби -слідчого, яку обіймав ОСОБА_1,
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
16. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог.
17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
18. У касаційній скарзі позивач вказав, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину третю статті 87 Закону Закон № 889-VIII без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20, а також від 16 червня 2021 року у справі №440/1964/20.
19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності позивача із займаної посади державної служби із дотриманням вимог статей 83, 87 Закону № 889-VIII ґрунтуються на повно та всебічно досліджених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
20. Також ТУ ДБР у Львові подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, оскільки спірні правовідносини не є подібними до правовідносин у справах, на якій посилається позивач у касаційній скарзі.
21. ОСОБА_1 подав заперечення на клопотання відповідача про закриття касаційного провадження, вказав, що постанови Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20 та від 16 червня 2021 року у справі №440/1964/20, на які він посилався у касаційній скарзі, містять висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
22. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань"(далі - Закон "Про Державне бюро розслідувань"; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
24. Відповідно до статті 1 Закону "Про Державне бюро розслідувань" Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
25. Згідно із частиною першою статті 9 Закону "Про Державне бюро розслідувань" систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
26. Частиною першою статті 10 Закону "Про Державне бюро розслідувань" передбачено, що керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.
27. Частиною п`ятою статті 14 Закону "Про Державне бюро розслідувань" трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
28. Згідно із статтею 14-3 Закону "Про Державне бюро розслідувань" державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03 грудня 2019 року №305-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (далі - Закон №305-IX) працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
30. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу".
31. Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
32. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
33. Згідно із частинами першою, одинадцятою статті 91 Закону № 889-VIII дія цієї статті поширюється на керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників, керівників апаратів (секретаріатів), допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних органів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.
Особливості вступу, проходження та припинення державної служби у Апараті Верховної Ради України, державних органах, зазначених у частинах першій, восьмій - десятій цієї статті, інших органах системи правосуддя, дипломатичної служби, правоохоронних, митних та податкових органах регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством у відповідній сфері.
34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
35. Частиною 6 статті 49-2 КЗпП України встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.