ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа №580/2869/22
адміністративне провадження № К/990/30013/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також - відповідач), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII);
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII з урахуванням раніше виплаченої суми;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України Черкаської області подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті позивачеві, як особі з інвалідністю війни ІІ групи, разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з огляду на наявність у позивача права на отримання такої допомоги на підставі статті 13 Закону № 3551-XII та відсутність у чинному законодавстві норми, якою б надавалось право Кабінету Міністрів України визначати розмір зазначеної грошової допомоги. Окрім того, позивач просив врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону №367-XIV у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати ОСОБА_1, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону №367-XIV у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплатити її з урахуванням вже виплачених коштів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни визначений Порядком використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 року № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Порядок №540) не відповідає розмірам, установленим статтею 13 Закону №3551-ХІІ.
5. Також, з посиланням на частину третю статті 7 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу, аніж положення Порядку №540. Тому, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а відповідач у заявлених спірних правовідносинах допустив бездіяльність щодо вірного нарахування та виплати позивачу розміру спірної допомоги.
6. Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням відповідачем судового рішення, шляхом зобов`язання у встановлений судом строк подати звіт про його виконання, то суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання сторони надати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не обов`язком. Вимога щодо подачі звіту про виконання судового рішення слугує стимулюючим засобом для його виконання. Оскільки матеріали судової справи не містять жодного доказу того, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення у цій справі, тому відсутні обґрунтовані підстави для зобов`язання відповідача подати суду такий звіт.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2022 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
8. Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у подальшому військовий стан був продовжений.
9. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ (далі - Закон № 389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
10. Частиною другою статті 20 Закону № 389-VІІІ передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
11. Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
12. Водночас правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.
13. Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.
14. Відповідно до частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №540, яким установив, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється, зокрема, органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня.
15. З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 64 Конституції України, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
16. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня та отримав її у розмірі 3906 грн, що встановлено в додатку до Порядку № 540.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
17. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
18. На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі позивач вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 13 Закону № 3551-XII у зв`язку із чим дійшов помилкових висновків про те, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку № 540.
19. Скаржник вказує, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті йому, як особі з інвалідністю ІІ групи, разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з огляду на наявність у позивача права на отримання такої допомоги на підставі статті 13 Закону № 3551-ХІІ та відсутність у чинному законодавстві норми, якою б надавалось право Кабінету Міністрів України визначати розмір зазначеної грошової допомоги.
20. Окрім того, позивач наголошує на неправильному врахуванні висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20 про необхідність виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
21. Касаційна скарга надійшла до Суду 1 листопада 2022 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №580/2869/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.
23. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 1 грудня 2022 року.
24. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
25. 25 листопада 2022 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
26. Відповідач зазначає, що враховуючи положення статті 64 Конституції України, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у 2022 році, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540. Положення вказаних норм законодавства є чинними, а тому обов`язковими для Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Також управління зазначає, що дії та рішення відповідача стосовно обрахунку та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік є такими, що відповідають Конституції та законам України.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
27. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) та особою з інвалідністю ІІ групи; має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням від 6 вересня 2019 року серії НОМЕР_1 .
28. Також посвідченням від 14 серпня 2018 року серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
29. 10 червня 2022 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якій просив негайно нарахувати та виплатити йому, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
30. Листом від 5 липня 2022 року №3278-3170/П-02/8-2300/22 відповідач повідомив ОСОБА_1, що у 2022 році виплата зазначеної допомоги здійснювалась згідно з Порядком № 540, яким визначено, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій. Згідно з Порядком щорічну разову допомогу особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни встановлено в розмірі 3906 грн. Саме в такому розмірі в червні 2022 року позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Отже, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня виплачено позивачу відповідно до норм чинного законодавства.
31. Із скріншоту з бази даних відповідача щодо виплати грошових коштів встановлено, що позивачу нараховано та виплачено 3906 грн грошової допомоги до 5 травня 2022 року.
32. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у 2022 році, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
33. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
34. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
35. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
37. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2022 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.
38. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
40. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
41. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
42. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
43. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є право ОСОБА_1, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII.
44. Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржує позивач, скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, із того, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України, зокрема статті 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63. Водночас, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 64 Конституції України, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
45. Скаржник не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що цей суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив у виплаті йому, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з огляду на наявність у позивача права на отримання такої допомоги на підставі статті 13 Закону № 3551-ХІІ та відсутність у чинному законодавстві норми, якою б надавалось право Кабінету Міністрів України визначати розмір зазначеної грошової допомоги. На підтвердження зазначеного позивач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20 про необхідність виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII.
46. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
47. Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551-XII.
48. Так, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
49. Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 1 січня 2008 року) частину п`яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
50. Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI.
51. У подальшому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 1 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
52. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII і Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 2 березня 2016 року, № 233 від 5 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року, № 112 від 19 лютого 2020 року та №325 від 8 квітня 2021 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
53. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
54. Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має застосовуватись такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
55. Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Крім того, підпунктом 2 пункту 4 вказаного Указу постановлено Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
56. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
57. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 2593/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
58. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
59. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
60. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
61. Згідно зі статтею 1 Закону №389-VІІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
62. З огляду на запровадження в Україні воєнного стану, колегія суддів звертає увагу на деякі аспекти міжнародних та національних гарантій захисту прав людини і громадяни.
63. Так, відповідно до статті 15 Європейської конвенції з прав людини (1951 року, Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) "Відступ від зобов`язань під час надзвичайної ситуації" під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом.
64. Згідно зі статтею 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року) під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави-учасниці цього Пакту можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов`язань за цим Пактом тільки в такій мірі, у якій це диктується гостротою становища, при умові, що такі заходи не є несумісними з їх іншими зобов`язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії соціального походження. Це положення не може бути підставою для якихось відступів від статей 6 (право на життя), 7 (заборона катування), 8 (заборона рабства), 11 (заборона позбавлений волі на тій лише підставі, що особа не в змозі виконати якесь договірне зобов`язання), 15 (заборона зворотної дії в часі закону, який визначає кримінальну відповідальність), 16 (право на невідчужувану правосуб`єктність) і 18 (свобода думки та совісті).