ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 826/11161/18
касаційне провадження № К/9901/23878/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року (головуючий суддя - Аверкова В.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (головуючий суддя - Кузьменко В.В.; судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.)
у справі № 826/11161/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електростандарт ЛТД"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електростандарт ЛТД" (далі - ТОВ "Електростандарт ЛТД", позивач, платник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року № 00003971402.
В обґрунтування позову платник зазначив, що відповідач неправомірно здійснив визначення собівартості товарів за допомогою бази даних інформаційної системи "Податковий блок", оскільки інформація із чеків, які передаються до бази, містить тільки внутрішній код товару і його часткову назву, що не дає можливості належним чином ідентифікувати товар для визначення його собівартості. Крім того, контролюючим органом під час визначення собівартості товарів були враховані не всі товарні чеки та не були досліджені первинні документи, які підтверджують формування собівартості реалізованого товару, що свідчить про неповне з`ясування обставин при складенні акта перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, позов задоволено.
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що фактична собівартість, реалізованих позивачем товарів, відповідає показникам, відображеним в фінансовій звітності платника, та підтверджена первинними документами, тому висновки контролюючого органу про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції є помилковими.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що платником не було надано в повному обсязі відомостей бухгалтерського обліку, які підтверджують щоденне формування доходів та витрат в розрізі контрагентів постачальників та покупців. Крім того, на момент розгляду справи відносно службових осіб ТОВ "Електростандарт ЛТД" зареєстровано кримінальне провадження за № 32018100000000182 від 10 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.
Верховний Суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС в м. Києві.
18 листопада 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій. Наголошує, що відповідачем при проведенні перевірки не були враховані всі товарні чеки, які підтверджують формування собівартості реалізованого товару, за охоплений перевіркою період. Крім того, податковий орган не надав механізм розрахунку, який він використовував при визначенні собівартості реалізованого товару.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 28 лютого 2018 року по 21 березня 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Електростандарт ЛТД" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт від 28 березня 2018 року № 186/26-15-14-02-05/39003119.
Вказаним актом, зокрема, встановлено, що ТОВ "Електростандарт ЛТД" завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 11 470 205,00 грн, що призвело до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 2 064 637,00 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 805 016,00 грн, за 2016 рік на суму 758 940,00 грн, за три квартали 2017 року на суму 500 681,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року № 00003971402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 379 542,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями 2 064 637,00 грн та за штрафними санкціями 314 905,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому принципі як нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.