ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 320/5878/19
адміністративне провадження № К/9901/36639/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5878/19
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Терлецька О. О.) від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Єгорова Н. М., Коротких А. Ю., Федотов І. В.) від 13 жовтня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (далі - ПАТ "Броварське шляхово-будівельне управління № 50") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2019 року № 0002924205 та № 0002934205.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ПАТ "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" не порушувало вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні господарських операцій з ТОВ "КП Шляхбуд", ПП "Херсонтранснафта" та ТОВ "Торговий дім "Біоіл" і правомірно сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами.
При цьому позивач зауважує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ "КП Шляхбуд", ПП "Херсонтранснафта" та ТОВ "Торговий дім "Біоіл" є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС України від 25 липня 2019 року № 0002924205, щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на додану вартість - 613 006 грн, штрафних санкцій - 306 503 грн, всього на суму - 919 509 грн та від 25 липня 2019 року № 0002934205 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на прибуток приватних підприємств - 649 205 грн, штрафних санкцій - 324 602,50 грн, всього на суму - 973 807,50 грн.
Стягнуто на користь ПАТ "Броварське шляхово-будівельне управління №50" сплачений судовий збір у розмірі 19 210 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС України.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 грудня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського кружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення про відмову ПАТ "Броварське шляхово-будівельне управління №50" в задоволенні позовних вимог.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 12 березня 2021 року до Верховного Суду від ПАТ "Броварське шляхово-будівельне управління №50" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Київського кружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року - без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Офісом великих платників податків Державної податкової служби, який на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби і змінено назву відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 682-р проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Броварське шляхово-будівельне Управління № 50" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ПП "Херсонтранснафта" (код ЄДРПОУ 40755257) за період з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року, з ТОВ "КП "Шляхбуд" (код ЄДРПОУ 41165616) за період з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року, з ТОВ "Торговий дім "Біоіл" (код ЄДРПОУ 36565962) за період з 01 липня 2018 по 31 липня 2018 (по періодам відображення в Деклараціях ПДВ та відображенні при формуванні показників фінансової звітності за звітні (податкові) періоди 2016- 2018 роки, які є підставою для відображення у деклараціях з податку на прибуток за відповідні податкові періоди).
9. За результатами вказаної перевірки складено акт від 05 липня 2019 року № 1989/28-10-42-05/05408668, згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ "Броварське шляхово-будівельне Управління № 50": підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 649 205 грн та занижено розмір податку на додану вартість на загальну суму 613 006,20 грн.
10. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2019 року:
- № 0002924205 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на додану вартість - 613 006 грн, штрафних санкцій - 306 503 грн, всього на суму - 919 509 грн.
-№ 0002934205 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем податку на прибуток приватних підприємств - 649 205 грн, штрафних санкцій - 324 602,50 грн, всього на суму - 973 807,50 грн.
11. 05 серпня 2019 року вих. № 2068/14 позивач в адміністративному порядку подав до Державної фіскальної служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.
12. Рішенням ДПС від 23 серпня 2019 року № 41036/6/99- 99-11-04-02-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС України: від 25 липня 2019 року № 0002924205 та № 0002934205, а скаргу позивача - без задоволення.
13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано. Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
15. При цьому суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
16. Також судами визнано необґрунтованими посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач висловлює незгоду із висновком судів попередніх інстанцій про те, що операції позивача із ПП "Херсонтранснафта", з ТОВ "КП "Шляхбуд", та ТОВ "Торговий дім "Біоіл" мали реальний характер. Також у касаційній скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки Акта перевірки та наведено огляд постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів із них.
19. В обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами покликається на наявну податкову інформацію, яка свідчить про неможливість здійснення останніми господарських операцій.
20. Крім того скаржник в доводах касаційної скарги зазначає, що за даними Єдиного реєстру судових рішень контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
25. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
26. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
27. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
28. За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
29. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а").
30. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
31. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
32. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
33. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
35. Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.