ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/19582/16
касаційне провадження № К/9901/5787/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Кузьменко В.А.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді - Беспалов О.О., Кузьмишина О.М.)
у справі № 826/19582/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
У С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач, платник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2016 року № 0002001306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25 травня 2016 року № Ф-37У та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14 вересня 2016 року № 0004171306.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначила, що висновки акта перевірки про завищення позивачем витрат, відображених у деклараціях про доходи, за перевіряємий період є помилковими, оскільки їх розмір підтверджений договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 01 січня 2017 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дім" (далі - ТОВ " Фірма "Дім"), та виставленими рахунками на оплату з утримання будинку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що витрати ФОП ОСОБА_1 на оплату комунальних послуг, наданих ТОВ "Фірма "Дім", не підтверджені наявними в матеріалах справи документами.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що на підтвердження факту отримання послуг за договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 01 січня 2017 року та їхньої оплати сторонами укладено акти про виконання робіт, які разом із виписками з банківської установи надавалися до перевірки.
Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 .
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 18 листопада 2015 року, за результатами якої складено акт від 11 травня 2016 року № 4520/26-58-13-06-17-2361714848.
Перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, за 2012 рік на суму 243 792,75 грн та за 2013 рік на суму 357 204,41 грн, у зв`язку із безпідставним віднесенням до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, оплати комунальних платежів об`єкта оренди - приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 64, внаслідок чого платником занижено показник доходів за 2012 - 2013 роки, чим порушено статтю 135, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а також не сплачено до бюджету єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012 - 2013 роки в розмірі 136 968,54 грн, чим порушено пункту 1 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2016 року № 0002001306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на 72 465,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 57 972,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 493,00 грн;
вимогу від 25 травня 2016 року № Ф-37У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у розмірі 136 968,54 грн;
рішення від 14 вересня 2016 року № 0004171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 24 088,70 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За правилом підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 138.1 статті 138 ПК України до витрат операційної діяльності належать витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Згідно із пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються, окрім іншого: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.