ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/15797/21
провадження № К/990/20776/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
секретаря судового засідання Жидецької В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Записного Дениса Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року (суддя Бояринцева М. А.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року (судді: Бєлова Л. В., Кучма А. Ю., Черпіцька Л. Т.) та
в с т а н о в и в:
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ ДАБІ "Про звільнення ОСОБА_2" від 16 квітня 2021 року № 153 "ОС";
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду відділу по роботі з дозвільними документами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області;
- стягнути з ДАБІ середній заробіток за час вимушеного прогул за період з 16 квітня 2021 року по дату ухвалення судового рішення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим що відповідач порушив порядок звільнення державного службовця (у зв`язку з реорганізацією ДАБІ), позаяк спірний наказ виданий під час тимчасової непрацездатності позивача і їй, крім того, не запропонували іншої посади.
3. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, можна викласти так.
Згідно з наказом ДАБІ від 08 вересня 2015 року № 633 "ОС", виданого відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 423 "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", наказу ДАБІ від 08 вересня 2015 року № 972 "Про введення в дію структури Держархбудінспекції", наказу ДАБІ від 08 вересня 2015 року № 973 "Про введення в дію штатного розпису Держархбудінспекції", ОСОБА_1, головний спеціаліст відділу по роботі з дозвільними документами, була переведена на посаду головного інспектора будівельного нагляду відділу по роботі з дозвільними документами, зі збереженням посадового окладу, присвоєного рангу державного службовця та встановлених надбавок за ранг державного службовця і за вислугу років.
З посиланням на пункт 4 частини першої статті 83, пункту 11 частини першої, частин четвертої, п`ятої статті 87 Закону № 889-VIII ДАБІ наказом від 16 квітня 2021 року № 153 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1" звільнила ОСОБА_1 з посади головного інспектора будівельного нагляду відділу по роботі з дозвільними документами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області у зв`язку із повною ліквідацією ДАБІ.
За пунктом 2 цього наказу, датою звільнення ОСОБА_1 вважається перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової працездатності, зазначеним у документі про тимчасову працездатність.
Відповідно до наказу ДАБІ від 12 травня 2021 року № 197 "ОС" "Про остаточний розрахунок з ОСОБА_1" датою звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора будівельного нагляду відділу по роботі з дозвільними документами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області є 11 травня 2021 року.
Позивач не погодилася з правомірністю наказу про звільнення й звернулася з цим позовом до суду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
4. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19 жовтня 2021 року відмовив у задоволенні позовних вимог. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 червня 2022 року залишив це рішення без змін.
5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - Постанова № 218) ДАБІ ліквідована без визначення правонаступника і має здійснювати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.
За текстом судових рішень, на дату видання спірного наказу положення статті 87 Закону № 889-VIII діяли в редакції, викладеній згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (далі - Закон № 117-IX), на підставі якого, серед іншого, із вказаної статті виключено норми, за якими процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначається законодавством про працю. Водночас Закон № 889-VIII доповнений іншими нормами, які регулюють питання звільнення державних службовців, зокрема, з підстави, визначеної в пункті 11 частини першої статті 87 цього Закону.
Покликаючись на приписи статей 3, 5 Закону № 889-VIII, частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) суд першої інстанції зазначив, що дія частини другої статті 40, частин другої, третьої статті 492 КЗпП України не поширюється на державних службовців, тому що на дату звільнення позивачки ці правовідносини були врегульовані статтею 22 Закону № 889-VIII, приписи якої встановлюють не обов`язок, а право суб`єкта призначення - у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу - перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця. Додав також, що з дати набрання чинності Закону № 117-ІХ ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону, не містить будь-яких додаткових умов припинення державної служби.
Суди першої і апеляційної інстанцій зауважили також, що обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби запропонувати іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, стосується випадків, визначених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, тобто у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу.
Тимчасом, Кабінет Міністрів України постановою від 16 грудня 2020 року № 1339 (далі - Постанова № 1339) відновив дію своєї постанови від 23 травня 2011 року № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (далі - Постанова № 553), у зв`язку з чим визнав таким, що втратив чинність, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 219 року "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" (далі - Постанова № 219).
Згодом Кабінет Міністрів України постановою від 23 грудня 2020 року № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду" (далі - Постанова № 1340) утворив Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Цей орган, як зазначив суд першої інстанції, виконуватиме функції ДАБІ, а тому може вважатися її правонаступником. Воднораз суд першої інстанції, цитуючи роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби (далі - НАДС) № 86р/з від 20 лютого 2020 року [щодо процедур звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону "Про державну службу"], зазначив, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.
З уваги на це роз`яснення суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача в частині невиконання з боку відповідача обов`язку щодо її працевлаштування.
Суд апеляційної інстанції, як можна зрозуміти з написаного, дещо інакше підійшов до з`ясування ситуації з "ліквідацією" ДАБІ і спричиненим цією подією звільненням позивачки. З погляду цього суду, позивачка звільнена - згідно зі спірним наказом від 16 квітня 2021 року - у зв`язку з ліквідацією ДАБІ відповідно до Постанови № 218, яка дотепер є чинна. Державна сервісна служба містобудування, утворена відповідно до Постанови № 218, ліквідована на підставі Постанови № 1340, якою водночас утворений новий орган - ДІАМ. З погляду суду апеляційної інстанції, наведене спростовує доводи позивачки про те, що відбулася реорганізація державного органу, а не його ліквідація.
Щодо звільнення під час тимчасової непрацездатності суди першої і апеляційної інстанцій зазначили, що позивачка звільнена 11 травня 2021 року, наступного робочого дня після закінчення тимчасової непрацездатності. Спираючись на приписи частини п`ятої статті 87 Закону № 889-VIII суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач не допустив порушення, коли видав спірний наказ з відкладеною датою звільнення.
Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Записний Д. Ю. просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, встановленої пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Щодо першої підстави зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 статті 40 КЗпП України, викладених у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, а також у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).
Водночас автор скарги зауважив, що наразі немає висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини п`ятої статті 87 Закону № 889-VIII в аспекті звільнення державного службовця у період його тимчасової непрацездатності у контексті описаних правовідносин.
Аргументуючи свою позицію представник позивача зазначив, з-поміж іншого, про те, що постановами № 218 та № 219 була ліквідована ДАБІ та утворені нові державні органи: Державна сервісна служба містобудування України, Державна інспекція містобудування України та Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України. Але ці органи мали бути наділені, по суті, тими самими функціями, якими була наділена ДАБІ з тією різницею, що ці функції "розподілені" між ними трьома.
Згодом Постановою № 1340, яка набрала чинності 30 грудня 2020 року, ліквідована Державна сервісна служба містобудування України та Державна інспекція містобудування України, натомість утворена вже згадана ДІАМ як центральний орган виконавчої влади. Проаналізувавши Положення про ДІАМ, яке затверджене цією Постановою, та постанову Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 958 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" (далі - Постанова № 958) представник позивача констатував, що новоутворена юридична особа публічного права (ДІАМ) наділена тими самими функціями і повноваженнями, які мала ліквідована ДАБІ. Іншими словами, як можна зрозуміти з написаного, ДІАМ є правонаступником ДАБІ, тож по суті відбулася не ліквідація державного органу, а його реорганізація, адже ліквідовуючи ДАБІ держава не відмовилася від функцій державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а лише надала/передала ці функції іншому новоутвореному органу (ДІАМ).
Переконуючи у помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо трактування приписів частини п`ятої статті 87 Закону № 889-VIII представник позивача, спираючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 140/90/20, наголосив на тому, що ліквідація відноситься до терміну "змін в організації виробництва і праці" і тому, на його думку, це дозволяє застосовувати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 492 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
З посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" автор касаційної скарги звернув увагу на те, що встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.
Тобто, з погляду скаржника, роботодавець (у цій справі - ДАБІ) був зобов`язаний запропонувати всі вакансії державної служби, які відповідають зазначеним вимогам, що існують в державному органі, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Цей обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідна правова позиція, за текстом касаційної скарги, викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14 та від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16.
Представник позивача наголосив також на тому, що за правилами статті 87 Закону № 889-VIII державний службовець у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, не може бути звільнений у період тимчасової непрацездатності. Тобто, як пише автор касаційної скарги, у разі ліквідації державного органу суб`єкт призначення має право звільнити працівника першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, який оформляється в останній день лікарняного.
6. Відповідач не подав відзиву у строк, визначений в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 29 серпня 2022 року. Копію цієї ухвали і копії касаційної скарги з доданими до неї документами суд надсилав засобами поштового зв`язку на зареєстровану поштову адресу ДАБІ, але поштовий конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою органу поштового зв`язку "ліквідовані".
Крім того, копію ухвали від 29 серпня 2022 року суд надіслав також на електронну адресу відповідача (dabi@dabi.gov.ua).
Ухвалою від 15 листопада 2022 року суддя-доповідач завершив підготовку справи до касаційного розгляду і призначив її до розгляду в судовому засідання на 30 листопада 2022 року о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
На судове засідання у визначені місце, дату і час сторони не з`явилися. Про причини їхньої неявки суд не повідомлений, клопотань процесуального характеру від сторін теж не надходило.
Станом на дату касаційного розгляду відомо, що ДАБІ (код ЄДРПОУ 37471912) перебуває в стані припинення.
За таких обставин і керуючись пунктом 2 частини першої статті 345 КАС України колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила перейти до розгляду справи по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Релевантні джерела права
7. Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 6 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
8. Таким органом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" (наразі ця постанова уже втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 960 "Питання Державної інспекції архітектури та містобудування"), була ДАБІ [Державна архітектурно-будівельна інспекція України].
За пунктом 1 названого Положення, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
За текстом пункту 4 Положення, Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру; 2) отримує повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснює внесення змін до них, а також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення; 3) видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; 4) приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вносить зміни до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію); 5) веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; 6) перевіряє на відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, стандартів і правил рішення, прийняті територіальними органами Держархбудінспекції; 7) організовує проведення або проводить навчання, підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку фахівців для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, обстеження та інших функцій, виконання яких належить до передбачених законом повноважень Держархбудінспекції; 8) бере участь у підготовці міжнародних договорів України з питань державного архітектурно-будівельного контролю, укладає відповідно до законодавства міжнародні договори України міжвідомчого характеру та здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до її компетенції; 9) здійснює інші повноваження, визначені законом.
9. Відомо, що згідно з Постановою № 218 ДАБІ ліквідована (пункт 1 Постанови № 218) і утворена Державна сервісна служба містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (пункт 2 Постанови № 218). Положення про цей новоутворений орган затверджене теж Постановою № 218. Зокрема, у пункті 1 цього Положення зазначено, що Державна сервісна служба містобудування України (Держсервісбуд) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
За пунктом 4 Постанови № 218 ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування, а забезпечення діяльності Державної сервісної служби містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених ДАБІ.
10. Воднораз, Постановою № 219 утворені ще два центральні органи виконавчої влади (пункт 1): Державна інспекція містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань технічного регулювання у сфері містобудування.
Постановою № 219 затверджено також (згідно з її пунктом 2) Положення про Державну інспекцію містобудування України, за пунктом 1 якого Державна інспекція містобудування України (ДІМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).
Пунктом 3 Постанови № 219 зупинено дію Постанови № 553 ["Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю"] до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування.
11. Постановою № 1340 (від 23 грудня 2020 року) Кабінет Міністрів України утворив Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1 Постанови № 1340) і затвердив Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, що додається (до цієї Постанови). Крім того, згідно з пунктом 3 Постанови № 1340, ліквідовані Державна інспекція містобудування і Державна сервісна службу містобудування (які нагадаємо, були утворені згідно з постановами № 218 і 219 відповідно). Щодо Державного агентства з технічного регулювання у містобудуванні України, то на підставі Постанови № 1340 абзац третій пункту 1 Постанови № 219 (у якому було зазначено про утворення цього органу) - втратив чинність.
Відповідно до пункту 1 Положення, затвердженого Постановою № 1340, Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно з пунктом 3 Положення, затвердженого Постановою № 1340, основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:
підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;
здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;
здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності;
ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках.
У пунктах 7, 8 Постанови № 1340 написано про те, що ДІАМ визначена суб`єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, ДАБІ, які ліквідовуються, і що ДІАМ буде розміщене за адресою: бульв. Лесі Українки, 26, у м. Києві.
12. За текстом частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом № 117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11) ліквідація державного органу; <…>.
За частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом № 117-IX) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон № 440-IX), який набрав чинності 13 лютого 2020 року) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.