ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/620/20
адміністративне провадження № К/9901/35250/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2020 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі №640/620/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання частини другої пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 протиправною та нечинною,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та нечинною частину другу пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян".
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, позов задоволено.
У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2020 заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України повернуто без розгляду.
Позивач оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України у зв`язку із тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та в порядку частини першої статті 249 КАС України постановити окрему ухвалу.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА
В обґрунтування вимог заяви про необхідність постановлення окремої ухвали позивач зазначив про важливість статусу суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, а також навів норми частини першої статті 249 КАС України.
Також наголошував на тому, що є необхідність у постановленні окремої ухвали, оскільки відповідачем при прийнятті нормативного документу порушено норми чинного законодавства, що підтверджується висновком суду у цій справі про задоволення позову.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Повертаючи позивачу заяву без розгляду, суд першої інстанції, з посиланням на приписи положень статті 383 КАС України, наголосив у мотивувальній частині рішення на відсутності доказів направлення заяви про постановлення окремої ухвали іншим учасникам справи у зв`язку із чим, така заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями КАС України не передбачено права на оскарження ухвали про залишення заяви про постановлення окремої ухвали без розгляду.
Одночасно з цим, апеляційний суд констатував, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Така ухвала може бути оскаржена лише особами яких вона стосується, тобто особами відносно яких цю ухвалу прийнято.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до обмеження права на доступ до правосуддя. Скаржник з посиланням на положення частини дев`ятої статті 44 КАС України стверджує, що у разі якщо учасник справи подає документи до суду в електронній формі, то такий звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи. В такому випадку, копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. З огляду на те, що заява про постановлення окремої ухвали подавалася позивачем за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, то відповідно у заявника не виникло обов`язку надсилати іншим учасникам справи таку заяву.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Процесуальний порядок провадження в адміністративних справах визначається КАС України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист.
Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011).
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала про повернення заяви позивача про постановлення окремої ухвали без розгляду.
Положеннями частини другої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.