ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 340/134/20
адміністративне провадження № К/9901/24348/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 (ВЧ НОМЕР_2 )
про зобов`язання вчинити певні дії,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (ВЧ НОМЕР_2 ), у якому просив суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій починаючи з 22.05.2019 по день остаточного розрахунку, виходячи з середньої заробітної плати на день звільнення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні та виключенні із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 21.05.2019 відповідачем не було вчасно проведено повний розрахунок з усіх видів забезпечення, а саме не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік. При цьому факт нездійснення розрахунку з позивачем за невикористані відпустки як учаснику бойових дій підтверджується рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 e справі №340/2190/19.
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Водночас, докази проведення фактичного розрахунку відповідачем по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки позивачу, до суду не надано, тобто не настала одна з юридично значимих обставин, що зумовлюють виникнення обов`язку роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
5. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій починаючи з 22.05.2019 по день остаточного розрахунку, виходячи з середньої заробітної плати на день звільнення є передчасною та задоволенню не підлягає.
6. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 залишено без змін.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Верховним Судом в рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великою Палати Верховного Суду від 21.09.2019, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які стосуються виплати компенсації військовослужбовцю за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій: норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 року по 2018 рік.
7. Суд апеляційної інстанції вказав, що у цій справі спірним було питання права особи на отримання компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки у зв`язку з припиненням на час дії особливого періоду надання військовослужбовцям, зокрема, додаткових відпусток як учасникам бойових дій частиною 19 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не питання розміру такої компенсації. При цьому питання виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку військовослужбовцям на час звільнення позивача з військової служби було спірним та вирішено тільки після набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.
8. На підставі цього апеляційний суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті компенсації за невикористану додаткову відпустку у день звільнення, оскільки у цій справі спірним було питання права особи на отримання компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки у зв`язку з припиненням на час дії особливого періоду надання військовослужбовцям, зокрема, додаткових відпусток як учасникам бойових дій частиною 19 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не питання розміру такої компенсації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
10. Касаційна скарга мотивована тим, що на момент подання апеляційної скарги настав юридичний факт, який згідно з рішенням суду першої інстанції був необхідним для задоволення позовних вимог, а саме з позивачем проведено фактичний розрахунок щодо компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік. Позивач вказує, що до апеляційної скарги ним було додано банківську довідку, яка підтверджує здійснення з ним повного розрахунку, проте вказаний доказ не був досліджений судом апеляційної інстанції що, на думку скаржника, свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України.
11. Позивач також вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності вини відповідача у невиплаті спірної компенсації в день звільнення та вказує на неправильне застосування судом положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
13. Відповідач зазначає, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу, яка віднесена до публічної служби, у зв`язку з чим вважає, що на військовослужбовців дія КЗпП України не поширюється.
14. Разом з тим, на думку відповідача, статтею 117 КЗпП України не встановлена відповідальність власника або уповноваженого ним органу у вигляді виплати середнього заробітку у разі, коли спірним є питання не розміру виплати, а самого права особи на певні виплати при звільненні, а тому вина відповідача у невиплаті компенсації за невикористану додаткову відпустку у день звільнення позивачу відсутня.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 для розгляду справи №340/134/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
16. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2022 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
18. ОСОБА_1 у період з 04.02.2015 по 21.05.2019 проходив військову службу в Збройних Силах України.