ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/85/20
адміністративне провадження № К/9901/33656/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в місті Києві, Ліквідаційної комісії ГУМВС в Донецькій області, Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 (головуючий суддя - Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2020 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Єгорова Н.М., Степанюк А.Г.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області, Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДЗЕ НПУ від 05.12.2019 №411 о/с у частині звільнення ОСОБА_1, виплати компенсації за невикористану відпустку, виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції;
- зобов`язати відповідачів поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Департаменту захисту економіки середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- визнати бездіяльність відповідачів протиправною та зобов`язати виплатити ОСОБА_1 компенсацію за весь період служби у вихідні дні, святкові дні, у нічний та надурочний час;
- стягнути з відповідачів кошти за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час обчислення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції йому не було запропоновано переміщення на рівнозначну посаду або на посаду, нижчу ніж та, на якій він перебував, у структурному підрозділі, який виконує функції і повноваження ДЗЕ НПУ або в інших структурних підрозділах Національної поліції України, що, на його думку, є порушенням переважного права на залишення на службі поліції при реорганізації, передбаченого пунктом 6 статті 68 Закону України "Про національне поліцію".
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2020, адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в особі Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 20 026,99 грн.
Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України, в особі Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 09.12.2019 по день фактичної виплати заборгованості зі сплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним наказу про звільнення позивача та зобов`язання щодо його поновлення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Оскільки відповідачем під час вирішення питання щодо звільнення позивача зі служби оцінка його кваліфікації та досягнень у службовій діяльності, з`ясування можливості подальшого проходження служби у поліції, з урахуванням його особистих якостей, досвіду роботи, не здійснювалися, і доказів неможливості переведення позивача в Національній поліції України на іншу роботу відповідачем не надано, суди дійшли висновку про протиправність дій Департаменту захисту економіки Національної поліції України, які полягали у тому, що позивачу не було запропоновано рівнозначну посаду, а у разі її відсутності - іншу посаду відповідно до його кваліфікації та досвіду роботи.
5. Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що підставою для прийняття Департаментом захисту економіки Національної поліції України спірного наказу від 05.12.2019 №411 о/с про звільнення ОСОБА_1, виплату компенсації за невикористану відпустку, виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції, слугував рапорт ОСОБА_1 від 29.11.2019, зі змісту якого вбачається, що у зв`язку з ліквідацією ДЗЕ НПУ згідно з постановою Кабінету Міністрів України 02.09.2019 №841 "Про ліквідацію територіального органу Національної поліції" позивач просить звільнити його зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 02.12.2019.
6. Суди встановили, що рапорт ОСОБА_1 містив усі необхідні реквізити, був належним чином розглянутий Департаментом захисту економіки, та за результатами його розгляду було прийнято рішення про звільнення позивача з посади оперуповноваженого відділу протидії злочинам у галузях економіки, житлово-комунальному господарстві та сфері інфраструктури управління захисту економіки у м. Києві з 09.12.2019. Оскільки жодних доказів на підтвердження того, що вказаний рапорт був написаний позивачем під тиском посадової особи Департаменту захисту економіки Національної поліції України, зокрема заяв про це до Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, або інших правоохоронних органів, позивачем не надано, судами не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05.12.2019 №411 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 .
7. Також, суд першої інстанції відхилив посилання Департаменту захисту економіки Національної поліції України про те, що грошова компенсація при звільненні поліцейського виплачується лише за невикористану в році звільнення відпустку та правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки, відсутні, оскільки відпустка за попередні роки має зберігатися за особою.
8. За розрахунками суду першої інстанції, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, Департамент захисту економіки Національної поліції України мав виплатити ОСОБА_1 при звільненні одноразову грошову допомогу та компенсацію за невикористані у 2015 - 2019 роках відпустки у розмірі 107 944, 07 грн. Оскільки Департаментом при звільненні позивача із займаної посади було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані у відпустки не в повному обсязі (87 917,08 грн), суди дійшли висновку, що з Департаменту захисту економіки Національної поліції України підлягає стягненню на користь позивача грошова компенсація у розмірі 20 026,99 грн.
9. Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів компенсації за невикористані відпустки за 2011 - 2014 роки, суди зазначили, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що у позивача є невикористані дні основних щорічних та додаткових відпусток за вказаний період, а тому відмовили у задоволенні позовних вимог у цій частині.
10. Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 09.12.2019 по день фактичної виплати заборгованості зі сплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки. При цьому, судом вказано, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути встановлений відповідачем самостійно станом на день фактичної виплати заборгованості, з урахуванням положень Закону України "Про національну поліцію", Кодексу законів про працю України", Положення №114, Порядку №260 та Порядку №100.
11. Щодо позовних вимог про виплату компенсації за весь період служби у вихідні дні, святкові дні, у нічний та надурочний час, суди попередніх інстанцій вказали, що компенсація за весь період служби у вихідні дні, святкові дні, у нічний та надурочний час не підлягає виплаті у грошовому еквіваленті, оскільки на законодавчому рівні встановлено її компенсацію шляхом надання відповідного часу для відпочинку протягом двох наступних місяців, та залишили позовні вимоги у цій частині без задоволення.
12. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що порушення прав позивача з боку Ліквідаційної комісії ГУМВС України в місті Києві, Ліквідаційної комісії ГУМВС в Донецькій області, Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ не відбулося, а тому відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
13. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, у грудні 2020 року Ліквідаційною комісією Департаменту захисту економіки Національної поліції України подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2020. У касаційний скарзі відповідач-1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
14. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №825/1038/16, від 31.03.2020 у справі №808/2122/18, від 06.02.2020 у справі №520/692/19, від 06.02.2020 у справі №818/1276/17, від 07.08.2019 у справі №820/5122/17, згідно з якими у випадку якщо позивачу при звільненні виплачено компенсацію за невикористану відпустку в році звільнення, то дії відповідачів при виплаті відповідних компенсацій правомірні і відповідають чинному нормативному регулюванню.
15. Відповідач-1 посилається на п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, та вказує, що виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустки поліцейським, які звільняються з поліції.
16. На думку скаржника, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Департаменту щодо невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку не підлягає задоволенню, а тому враховуючи, що позовна вимога щодо стягнення з Ліквідаційної комісії Департаменту на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є похідною вимогою від вищезазначеної вимоги, і вона теж не підлягає задоволенню.
17. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
18. Позивач зазначає, що у Наказі №260 від 06.04.2016 не врегульовано питання про надання невикористаних відпусток у попередніх роках, у тому числі компенсації за невикористані відпустки, а тому у цьому питанні необхідно керуватися нормами трудового законодавства.
19. Крім того, позивач у своєму відзиві просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
20. Так, позивач вказує, що суди не дослідили обставини, на які він посилався, а саме той факт, що рапорт від 29.11.2019 про звільнення був написаний ним під тиском посадової особи Департаменту захисту економіки Національної поліції України, що підтверджується зокрема заявами про це до Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ.
21. Також позивач зазначає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що у новоствореному Департаменті стратегічних розробок Національної поліції України, куди перепризначили працівників Департаменту захисту економіки Національної поліції України, на момент його звільнення були наявні вільні вакансії.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
22. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 для розгляду справи №640/85/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
24. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 відмовлено Ліквідаційній комісії Департаменту захисту Департаменту захисту економіки Національної поліції України у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2020.