ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа №320/5953/20
адміністративне провадження № К/9901/42589/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 320/5953/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України,
про визнання протиправним та скасування пункту 65 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Боженко Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Божко Л.А., суддів Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд із позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач, скаржник), третя особа Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 65 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №37 від 22 березня 2019 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності з 3 грудня 2018 року внаслідок мінно-вибухової травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини;
зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу, згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, позов задоволено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на позивача не розповсюджується дія положень пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 8 Порядку № 975, оскільки у 2016 році йому первинно було встановлено групу інвалідності та виплачено у зв`язку з цим допомогу в сумі 240000,00 грн. Поміж іншим, суди вказали, що відповідачем безпідставно встановлено відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а також те, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року № 21-446а14, від 10 березня 2015 року № 21-563а14, від 21 квітня 2015 року № 21-135а15 та Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
5. На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 16 Закону №2011-XII у зв`язку із цим суди дійшли помилкових висновків про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності.
6. Скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи помилково не враховано правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 4 березня 2020 року у справі № 240/5765/18 та від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19, зокрема про те, що дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. Касаційна скарга надійшла до суду 18 листопада 2021 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №320/5953/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано надати відзив на касаційну скаргу.
9. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 01 грудня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
10. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 в період з 11 листопада 2014 року по 28 січня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, внаслідок чого 9 січня 2015 року позивачем було отримано вибухову травму.
12. 25 серпня 2015 року позивача було звільнено з військової служби.
13. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданої обласною МСЕК від 14 липня 2015 року, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 становить 15 відсотків, внаслідок травми, пов`язаної виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.
14. Згідно з Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 4118 від 4 жовтня 2016 року було встановлено причинний зв`язок захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 "травма, захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини".
15. З 28 грудня 2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, захворюванням, пов`язаними із захистом Вітчизни, згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 072763 від 26 січня 2017 року на підставі чого виплачена допомога в сумі 240 000 гривень.
16. Матеріалами справи підтверджується також і той факт, що згідно з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії позивачу з 3 грудня 2018 року було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 738963.
17. З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги позивач звернувся до Міністерства оборони України з відповідним пакетом документів згідно із Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 975, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення II групи інвалідності.
18. 24 квітня 2019 року листом № 7/11187/7 Дніпропетровського обласного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України позивача повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
19. До цього листа додано виписку з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 березня 2019 року №37, згідно якої, розглянувши подані документи, відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги солдату ОСОБА_1, якого 25 серпня 2015 року звільнено з військової служби та 14 липня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, що сталося 9 січня 2015 року, а 28 грудня 2016 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, а 3 грудня 2018 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини.
20. Посилаючись на абзац 2 пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975, допомога у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 240000 гривень.
21. Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятними з огляду на наступне.
27. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
28. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ
31. Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога, ОГД), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
32. Приписами частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
33. Згідно із пунктом б частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
34. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ, який вперше запроваджений з 1 січня 2014 року шляхом доповнення Закону № 2011-ХІІ статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 4 липня 2012 року №5040-VI).
35. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком № 975.
36. Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
37. Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (далі також - МСЕК).
38. З огляду на це, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.