ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №559/2272/17
провадження № К/9901/6246/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (головуючий суддя Гінда О.М., судді Заверуха О.Б., Ніколін В.В.)
у справі № 559/2272/17
за позовом ОСОБА_1
до Дубенської міської ради Рівненської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області в особі відділу у Дубенському районі та ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Демидівського районного суду Рівненської області з позовом до Дубенської міської ради Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Відділ у Дубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 25 вересня 2015 року за № 4310 "Про внесення змін і доповнень в додаток до рішення міської ради від 30 березня 2015 року № 3906 "Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році" в частині, що стосуються включення до переліку земельних ділянок, які підлягали продажу в 2015 році земельну ділянку площею 0,0045 га, яка розташована в проїзді за адресою: АДРЕСА_1, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси позивача; виключити зі змісту рішення Дубенської міської ради Рівненської області від 25 вересня 2015 року "Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році" пункт 34, про включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0045 га.
2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що спірна земельна ділянка, яка розташована в проїзді на АДРЕСА_1, входить до мережі автомобільних доріг і є об`єктом загального користування мешканців міста, через що на підставі приписів статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про автомобільні дороги" не може передаватися у приватну власність.
3. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2019 року позов задоволено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року скасовано рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2019 року у справі №559/2272/17 та ухвалено нове судове рішення, яким в позові відмовлено.
5. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року і залишити в силі рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2019 року.
6. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 березня 2015 року відповідачем прийнято рішення № 3906 "Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році", яким затверджено перелік земельних ділянок в м. Дубно, що підлягають продажу в 2015 році (згідно з додатком) (пункт 1); включення в затверджений перелік земельних ділянок дає право зацікавленим землекористувачам на виготовлення землевпорядної документації (проектів землеустрою) (пункт 2).
8. 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до міського голови Антонюка В.М. із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу площею 0,0045 га для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_1 .
9. Згідно з рішенням Дубенської міської ради Рівненської області від 25 вересня 2015 року №4310 "Про внесення змін і доповнень в додаток до рішення міської ради від 30.03.2015 № 3906 "Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році" доповнено додаток рішення № 3906, зокрема, пунктом 34, який стосується земельної ділянки площею 0,0045 га по АДРЕСА_1, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.
10. На підставі рішення від 25 вересня 2015 року № 4310, ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність шляхом викупу.
11. ОСОБА_1 не погоджується з рішенням відповідача № 4310 в частині включення до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2015 році, зокрема, спірної земельної ділянки, яка на думку позивача, є фактично проїздом і місцем загального користування, у зв`язку з чим оскаржив його до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що земельна ділянка площею 0,0045 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є частиною проїзду та земельною ділянкою загального користування, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
13. Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, вважав, що матеріалами справи не підтверджено, що спірна ділянка є саме проїздом. При цьому вважав, що надана топографічна-геодезична зйомка не свідчить, що спірна земельна ділянка є частиною проїзду, оскільки такі твердження спростовуються Витягами з топографічного плану м. Дубно з зазначенням будівель на АДРЕСА_1, які долучені до матеріалів справи.
14. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не означає позитивного рішення про надання її у власність саме цій особі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
15. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо безоплатного передання у власність земельної ділянки, зокрема частину 6 статті 118 ЗК України, а також не застосував приписи статті 136 ЗК України.
16. Заявник стверджує, що під час судових засідань встановлювався не факт наявності проїзду на земельній ділянці, яка виділялась для продажу відповідно до спірного рішення міської ради. Натомість скаржник зазначає, що суд першої інстанції оцінював докази того, що частину земельної ділянки загального користування, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади, планувалося включити до продажу, що прямо суперечить пункту "а" частини 3 статті 83 ЗК України, яка визначає, що не можуть передаватися у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
17. Позивач вважає, що при ухваленні згаданого вище рішення міською радою було також порушено вимоги пункту 4 статті 1, пункту г статті 13, статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", які визначають, що до об`єктів вулично-дорожньої мережі належать проїзди, які є об`єктами території загального користування та встановлені обмеження у їх користуванні.
18. Під час ухвалення оскарженої постанови Восьмий апеляційний адміністративний суд, порушивши, на думку заявника, положення статті 308 КАС України, вийшов за межі вимог апеляційної скарги, ніяк не обґрунтувавши такі дії та не пославшись на жодну з норм процесуального права. По суті в оскарженій постанові Восьмий апеляційний адміністративний суд, на переконання скаржника, безпідставно та необґрунтовано самостійно сформував фактично ті вимоги ОСОБА_2, що ним не заявлялись та яких не було в тексті апеляційної скарги, а також розглянув їх та задовольнив.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що суд розглянув справу у межах апеляційного розгляду, передбачених статтею 308 КАС України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
21. Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
22. Так, відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
23. Згідно частини 2 статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
24. Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.