ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 420/3422/21
адміністративне провадження № К/990/4702/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (суддя - Черноліхов С.В.), постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року (головуючий суддя-Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У березні 2021 року Військова академія (м. Одеса) (далі - позивач, Військова академія, Академія) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1, курсант), в якому просила стягнути із відповідача на користь Академії витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 787 767,12 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із розірванням контракту із ОСОБА_1, у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати витрати на утримання під час навчання відповідно до статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 26 липня 2016 року між Міністерством оборони України та молодшим сержантом ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - Контракт).
4. Згідно із абзацом 6 пункту 1 Контракту курсант узяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
5. З 26 липня 2016 року курсанта ОСОБА_1 було зараховано на перший курс Військової академії денної форми навчання.
6. 16 лютого 2021 року на підставі наказу начальника Військової академії № 33 курсанта молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано з навчання у Академії за академічну неуспішність та згідно з наказом № 12-РС від 16 лютого 2021 року відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" (у зв`язку з систематичним невиконання умов контракту), з 16 лютого 2021 року виключено із списків особового складу академії.
7. Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Військовій академії, від 16 лютого 2021 року № 1/55/280 вони складають:
- по грошовому забезпеченню - 622212,61 грн;
- по продовольчому забезпеченню - 99285,60 грн;
- по речовому забезпеченню - 22224,06 грн;
- по медичному забезпеченню - 11138,93грн;
- по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн.;
8. Із вказаним розрахунком позивач ознайомлений 18 лютого 2021 року.
9. Внаслідок не здійснення курсантом добровільної сплати витрат, Академія звернулась до суду за для стягнення коштів.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9.1. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.
9.2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 164554,51 грн.
9.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10. Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, у частині відшкодування сум грошового забезпечення у розмірі 622212,61 грн, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. При цьому, суди вказала на наявність підстав для стягнення витрат із відповідача на суму 164554,51 грн. (щодо продовольчого забезпечення - 99285,60 грн; речового забезпечення - 22224,06 грн; медичного забезпечення - 11138,93 грн; щодо оплати комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн).
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
11. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
13. У касаційній скарзі відповідач вказав, що судами попередніх інстанції застосовано статтю 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", статті 44 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII "Про освіту", постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року №975 "Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти" стосовно права ветерана війни-учаника бойових дій, на повну або часткову оплату навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15103/2020, від 09 квітня 2020 року у справі №620/1708/19, від 30 квітня 2020 року у справі №420/4102/19, від 09 грудня 2021 року у справі №560/688/19.
14. Також ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано пункт 5 частини п`ятої статті 46 КАС України без урахування висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17.
15. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 338 КАС України.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними. Визначає Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII).
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1934-XII Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
19. Згідно із частиною третьою статті 16 Закону № 1934-XII соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.
20. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
21. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
22. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
23. Частинами першою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним із видів військової служби є навчання курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
24. Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
25. Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
26. Відповідно до підпункту "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
27. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
28. Статтею 4 Закону № 3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
29. Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
30. Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону № 3551-XII держава забезпечує учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.
31. Частиною 15 статті 44 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон № 1556-VII) визначено, що держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти), помер внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції під час її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та під час здійснення зазначених заходів, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.