ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 200/2330/21-а
адміністративне провадження № К/9901/43810/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/2330/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, ухвалене суддею Черниковою А.О.
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач) з позовом, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка відповідно до статті 52 КАС України з 11.09.2020 є правонаступником прокуратури Донецької області, щодо не нарахування та невиплати позивачу з 26.03.2020 до 04.09.2020 заробітної плати (посадового окладу, надбавок за таємність та вислугу років, оплати відпусток та компенсації відпусток) відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII);
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати позивачу недоотриману заробітну плату (посадовий оклад, надбавки за таємність та вислугу років, оплату відпусток та компенсацію відпусток) за період з 26.03.2020 до 04.09.2020 відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VII в сумі 211269,44 грн;
1.3. стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати (посадовий оклад, надбавки за таємність та вислугу років, оплату відпусток та компенсацію відпусток) за період з 26.03.2020 до 04.09.2020 відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VII в сумі 211269,44 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.11.2019 по 04.09.2020 він працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності прокуратури області. Зауважує, що в період роботи його посадовий оклад нараховувався не в розмірі, встановленому статтею 81 Закону № 1697-VII, а у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України". В подальшому, окреме положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недотриманої заробітної плати.
2.1. Позивач уважає, що при розрахунку мають враховуватись приписи статті 81 Закону № 1697-VII, згідно якої посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становив 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, на думку позивача, з 26.03.2020 по 04.09.2020 (дня звільнення з органів прокуратури) відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VII відповідач повинен здійснити нарахування та виплату заробітної плати в сумі 211269, 44 грн.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 .
4. Позивач з 27.11.2019 по 04.09.2020 працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності прокуратури області.
5. Наказом Прокуратури Донецької області № 871-к від 03.09.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 04.09.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII.
6. Згідно довідки Донецької обласної прокуратури від 17.03.2021 № 21-85-405 посадовий оклад позивача за період березень - вересень 2020 року складав 5 730,00 грн та листа Донецької обласної прокуратури від 24.02.2021 № 27-2226116-222116-21 посадовий оклад позивача за період з жовтня 2017 року по вересень 2020 року складав 5 730,00 грн.
7. Заробітна плата позивача за період роботи з 26.03.2020 по 04.09.2020 виплачувалась з урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505).
8. Позивач вважає, що його заробітна плата за період з 26.03.2020 по 04.09.2020 (день звільнення) повинна була обраховуватись, виходячи із окладу, передбаченого статтею 81 Закону № 1697-VII, а саме виходячи із 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
10. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати заробітної плати у належному розмірі, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Кабінетом Міністрів України покладені на нього пунктом 13 розділу ХІІІ Закону №1697-VII обов`язки не були виконані, зміни до Постанови № 505 не внесені, а Законами України про Державний бюджет України на 2015-2020 роки видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачалися, відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача. Відтак, за висновком судів, правових підстав для виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України у додатках до Постанови № 505, у відповідача не було.
9.1. Суди попередніх інстанцій зауважили, що Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, який набрав чинності 25.09.2019 (далі - Закон № 113-ІХ), запроваджено реформування системи органів прокуратури, частиною першою статті 7 якого слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні". Отже, за висновком судів з 25.09.2019 положення статті 81 Закону № 1697-VII встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.
9.2. Суди попередніх інстанцій підкреслили, що відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, які неконституційними не визнавалися, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови КМ України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. На той час це була Постанова № 505.
9.3. Також суди попередніх інстанцій зауважили, що позивача з моменту набрання чинності Законом №113-IX по день звільнення з посади прокурора не переведено в результаті успішного проходження ним атестації до обласної прокуратури, тому оплата його праці правомірно здійснювалась відповідачем згідно із Постановою №505.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їх рух у касаційній інстанції
10. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 01.12.2021, у якій скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що предметом спору у цій справі, в основу позовних вимог у якій покладено Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, є бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону № 1697-VII за період з 26.03.2020 по 04.09.2020, при цьому відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.
11.2. Касатор зауважує, що визнання неконституційними окремих положень в одному законодавчому акті повинно мати наслідок визнання аналогічних продубльованих норм в інших законодавчих актах, як таких, що не відповідають Конституції України і не підлягають застосуванню. Отже, на його переконання, положення Постанови № 505, якими обмежено розмір посадового окладу прокурора та які продубльовані у Законі № 113-ІХ, не підлягає застосуванню, а у цьому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2021 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21.07.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
14. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2021 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відповідачем отримано 31.12.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення0102935579128.
14.1. Однак відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що згідно статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
17. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Спір у цій справі виник у зв`язку із бездіяльністю органу прокуратури, щодо неналежного розрахунку з позивачем (невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII, за період з 26.03.2020 до 04.09.2020), з якою позивач пов`язує завдання йому матеріальної шкоди.
19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
20. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.
21. Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
21.1. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII).
21.2. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 81 Закону № 1697-VII).
21.3. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3 (частина четверта статті 81 Закону № 1697-VII).