ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 905/1060/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Стратієнко Л. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий - Хачатрян В. С., судді Россолов В. В., Шутенко І. А.)
у справі № 905/1060/21
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", 2) Компанії "Barlenko LTD", 3) Компанії "Metinvest B.V."
про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (відповідач 1), Компанії "Barlenko LTD" (відповідач 2), Компанії "Metinvest B.V." (відповідач 3) з вимогами про:
- визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності 392300 штук акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" від 05.05.2018;
- застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 відшкодування за не отримані дивіденди, нараховані за результатами роботи ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" за 2017 рік у розмірі 5 992 197,77 грн;
- стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 збитків, спричинених у зв`язку з неотриманням справедливої компенсації за акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 65 384 624,63 грн.
2. Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про зменшення судового збору до 20 119,48 грн., що дорівнює 5% від річного доходу позивача за попередній рік. В обґрунтування якого позивачем зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів за 2020 рік річний дохід за 2020 становить 402 389,34 грн. В той же час, розмір судового збору в цій справі, на думку позивача, становить 1072922,34 грн.
3. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору. Позовну заяву залишено без руху, встановлено строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання документів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 776 650,52 грн.
4. Зазначена ухвала мотивована тим, що особа, яка заявляє клопотання про зменшення судового збору, має навести доводи і надати переконливі докази на підтвердження того, що з урахуванням майнового стану цієї особи неможливо або суттєво ускладнено сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. При цьому, на підтвердження доходів за 2020 рік в розмірі 402 389,34 грн, позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків. Будь-яких інших документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєву ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі надано не було.
5. Разом з цим, місцевий господарський суд встановив, що позивач в позові зазначає, що станом на 18.05.2018 він володів простими акціями Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" в кількості 39 2300 шт.
6. 18.05.2018 з рахунку в цінних паперах ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "Barlenko LTD" на підставі заявленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод". В подальшому позивач звернувся до банку із заявою про видачу готівки з рахунку ескроу у розмірі 5 884 500 грн та 24.05.2018 отримав зазначені кошти.
7. З доданої до позовної заяви виписки з особового рахунку позивача вбачається, що ним 24.05.2018 було отримано 280 000 грн готівкою. Грошові кошти в розмірі 5 604 657 грн були перераховані на його депозитний рахунок.
8. Так, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи можливість позивача вільно розпоряджатися грошовими коштами в загальному розмірі 5 884 500 грн, які були перераховані на його банківський рахунок одним з відповідачів внаслідок придбання акцій за безвідкличною вимогою (у зв`язку з чим, на думку позивача, йому було спричинено збитки на суму 65 384 624,63 грн, стягнення яких зокрема є предметом позову), приймаючи до уваги наявність у позивача інших джерел отримання доходу (виходячи з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків), суд дійшов висновку про недоведеність обставин які свідчать про неможливість сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі та якими позивач обґрунтовує заяву про зменшення розміру судового збору майже в 40 разів від суми, яка б мали бути сплачена до Державного бюджету України за розгляд цієї справи.
9. Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що виходячи з приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору може бути зменшений зокрема у разі, якщо такий розмір перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. В той же час, законодавством не передбачено, що за наявності вказаної обставини, розмір судового збору зменшується саме до 5% відсотків від річного доходу позивача. Позивачем в заяві про зменшення розміру судового збору, окрім наведеного, також не обґрунтовано чим саме обумовлене необхідність зменшення розміру судового збору саме до 5% від його річного доходу за 2020 рік.
10. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про зменшення розміру судового збору.
11. В подальшому, 23.06.2021 до місцевого господарського суду позивачем було подано клопотання, в якому представник позивача просив відстрочити Сімонову Юрію Юрійовичу сплату судового збору у розмірі 776 650,52 грн до ухвалення судового рішення у справі № 905/1060/21.
12. В обґрунтування клопотання представником позивача зазначено, що в ухвалі від 14.06.2021 суд не врахував певну специфіку справ, пов`язаних із процедурою примусового викупу акцій відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", про яку зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/137/18. Крім того представник позивача зазначив, що в пункті 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання, позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому з урахуванням зазначених витрат, які має нести позивач для відновлення своїх порушених прав власності, обмеження до правосуддя буде повторним порушенням прав постраждалої особи без дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересам позивача щодо можливості звернення до суду, з другого.
13. Враховуючи, що позивач має сплатити судовий збір у розмірі 796 770 грн, розмір якого вдвічі перевищує загальний розмір доходу за минулий рік, у зв`язку з відсутністю у нього вільних грошових коштів, а також можливого порушення позивачем договірних зобов`язань внаслідок розірвання депозитного договору, представник позивача, на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" просив відстрочити сплату судового збору у розмірі 776 650,52 грн до ухвалення судового рішення у справі № 905/1060/21.
14. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
15. У зазначеній ухвалі місцевий господарський суд встановив, що будь-яких доказів до клопотання про відстрочення сплати судового збору додано не було. При цьому, суд зауважив, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.06.2021 була надана оцінка доказам, які на думку позивача доводять неможливість сплати судового збору в розмірі передбаченого Законом України "Про судовий збір".
16. Так, суд першої інстанції зазначив, що станом на 18.05.2018 позивач, як вказано ним у позовній заяві, володів простими акціями ПрАТ "Авдієвський коксохімічний завод" в кількості 392300 шт. 18.05.2018 з рахунку в цінних паперах ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "Barlenko LTD" на підставі заявленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". А в подальшому, позивач звернувся до банку із заявою про видачу готівки з рахунку ескроу у розмірі 5 884 500 грн та 24.05.2018 отримав зазначені кошти. З доданої до позовної заяви виписки з особового рахунку позивача вбачається, що ним 24.05.2018 було отримано 280 000 грн готівкою. Грошові кошти в розмірі 5 604 657 грн були перераховані на його депозитний рахунок.
17. Враховуючи можливість позивача вільно розпоряджатися грошовими коштами в загальному розмірі 5 884 500 грн, які були перераховані на його банківський рахунок одним з відповідачів внаслідок придбання акцій за безвідкличною вимогою, приймаючи до уваги наявність у позивача інших джерел отримання доходу (виходячи з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків), місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність обставин які свідчать про неможливість сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.
18. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо відсутності у нього "вільних грошових коштів" для сплати судового збору, оскільки законодавством не передбачено здійснення оплати судового збору у разі наявності саме "вільних грошових коштів".
19. Також суд зазначив, що не можуть бути підставою для обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору і порушення позивачем договірних зобов`язань внаслідок розірвання депозитного договору з метою сплати судового збору. При цьому, жодних доказів на підтвердження можливого застосування до нього негативних наслідків за дострокове розірвання депозитного договору до суду надано було.
20. Крім того, за висновками місцевого господарського суду, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду після спливу строку дії депозитного договору, отримання відсотків за розміщення депозиту та сплати судового збору до Державного бюджету України у встановленому законом розмірі.
21. Місцевий господарський суд зауважив, що визначений законодавством розмір судового збору в цій справі в розмірі 796 770 грн, з урахуванням наведених вище аргументів щодо майнового стану позивача (зокрема отримання від одного з відповідачів 5 884 500 грн та подальше розміщення переважної частини з цих коштів на депозитному рахунку позивача), не може вважатись перешкодою для звернення позивача за судовим захистом та, виходячи з заявлених вимог позивача (ціна позову 71 376 822,40 грн), є адекватним та розумним. Встановлення законодавством України необхідності сплати судового збору у відсотковому відношенні до ціни позову є справедливою умовою, оскільки зумовлює більш відповідально визначати майнові вимоги позивачем.
22. Суд першої інстанції також зазначив, що не заслуговують на увагу посилання заявника на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки виходячи зі змісту наведеної норми, судовий збір не справляється за подання позову відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. В той же час, предметом позову в цій справі не є відшкодування шкоди, заподіяної позивачу будь-яким з перелічених вище органів державної влади або місцевого самоврядування.
23. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
24. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
25. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
26. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021. Справу № 905/1060/21 передано до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.
27. Вказана постанова мотивована тим, що у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду. Перешкоди у доступі до правосуддя можливі як у зв`язку з особливостями національного процесуального законодавства держави, так і через обмеження, передбачені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення, про що свідчить практика ЄСПЛ у випадках, коли констатується порушення Конвенції.
28. Так суд апеляційної інстанції зазначив, що з тексту статті 6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. З огляду на обставини у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивача фактично обмежили у доступі до правосуддя.
29. Апеляційний господарський суд зазначив, що з огляду на обставини справи, а саме предмет позовних вимог, приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові по справі №908/137/18, позивач у спірних правовідносинах є слабшою стороною і захист ним своїх прав та інтересів супроводжується необхідністю понесення значних витрат.
30. Звертаючись до суду з клопотанням про зменшення сплати судового збору, позивач вказав, що він є фізичною особою, а також надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків на підтвердження доходів за 2020 рік в розмірі 402 389,34 грн. Вказане, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції підтверджує те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу.
31. При цьому, апеляційний господарський суд відхилив висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав будь-яких документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєве ускладнення сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
32. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що не вбачає яким чином можна ще довести розмір річного доходу, окрім як відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків. Саме відомості та довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків у розрізі норм процесуального законодавства є належним і допустимим доказом.
33. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 18.05.2018 року позивач володів простими акціями ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" в кількості 392 300 шт. 18.05.2018 року з рахунку в цінних паперах ці акції були списані та переведені на рахунок в цінних паперах Компанії "Barlenko LTD" на підставі заявленої публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод". В подальшому позивач звернувся до банку із заявою про видачу готівки з рахунку ескроу у розмірі 5 884 500,00 грн. та 24.05.2018 року отримав зазначені кошти.
34. При цьому, за висновками апеляційного господарського суду, суд першої інстанції опосередковано дійшов висновку, що у позивача наявні кошти і він спроможний сплатити судовий збір, зазначивши, що дійсно за рахунок таких коштів, сплатити судовий збір можливо.
35. Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що відповідні кошти - отримані з рахунку ескроу 24.05.2018 у розмірі 5 884 500,00 грн є певною мірою спірним майном у даній справі. На думку колегії суддів відповідні кошти по-перше, можуть зберігатися на рахунку ескроу до певного моменту (виконання обома сторонами зобов`язання); по-друге, кошти перераховані у зв`язку з примусовим викупом акцій. Правочин (процедура) по примусовому викупу акцій є предметом оскарження у даній справі. Отже, за результатом розгляду справи гіпотетично може статися така ситуація, як необхідність повернення сторін у первісне становище, яке існувало до моменту оскаржуваного правочину, що зумовить вирішення питання повернення таких коштів.
36. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наразі у цій справі висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору чи відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з чим здійснено повернення позовної заяви, виглядали занадто формалізовано та не відповідали самій меті розгляду на предмет прийнятності, у зв`язку з чим застосовані засоби не є пропорційними меті. Фактично наразі, оцінивши всі обставини справи: предмет позову, становище позивача та його дії направленні на реалізацію ним своїх прав, можна зробити висновок, що приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції обмежив позивача у доступі до правосуддя.
37. З огляду на наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права.
38. Відтак, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції та статтею 129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 року підлягає скасуванню, а справа № 905/1060/21 з урахуванням положень частини третьої статті 271 Господарського процесуального кодексу України підлягає переданню до суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
39. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021.
40. Так, відповідач 1 зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" не надав належної оцінки доказам скрутного матеріального положення позивача, зосередившись на оцінці доказів перевищення розміру судового збору 5% річного доходу позивача. При цьому, наведена стаття Закону не містить такої умови для зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати, як оскарження процедури примусового викупу акцій одним із колишніх акціонерів.
41. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища. При цьому такими доказами можуть бути витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно, виписки з банківських рахунків, які підтверджують відсутність майна та коштів для сплати судового збору.