Постанова
Іменем України
28 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 552/2979/20
провадження № 61-1128св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2020 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк" або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 24 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк"), правонаступником якого є АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 331 к-ф на суму 75 000,00 дол. США для придбання квартири строком до 23 грудня 2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,9 % річних. Кредитні зобов`язання забезпечені іпотечним договором № 331 к-ф, без оформлення заставної, на квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, його правонаступниками згідно з рішенням суду від 01 листопада 2018 року у справі № 554/6510/16-ц є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У зв`язку з неналежним виконанням кредитного зобов`язання позичальником на підставі статті 1282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Банк просив стягнути з відповідачів, як правонаступників позичальника, у межах вартості успадкованого майна заборгованість, що станом 05 червня 2020 року становить 1 254 914,21 грн, та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 41 888,67 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 05 червня 2020 року еквівалентно 1 129 540,55 грн; заборгованості з пені - 125 373,66 грн, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог АБ "Укргазбанк" відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними доказами розмір заявленої до стягнення заборгованості.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги щодо стягнення пені заявлені позивачем поза межами позовної давності, визначеної у частині другій статті 258 ЦК України.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням суду від 01 грудня 2014 року у справі № 552/6422/14-ц, що набуло законної сили, із позичальника на користь Банку вже стягнуто відсотки за користування кредитним коштами та пеню за порушення виконання зобов`язання, яка утворилась станом на 30 жовтня 2014 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу АБ "Укргазбанк" задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто на користь АБ "Укргазбанк" із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як правонаступників позичальника ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах вартості успадкованого майна, заборгованість за кредитним договором від 24 листопада 2007 року № 331 К-Ф, яка утворилася станом на 05 червня 2020 року, у розмірі 1 236 791,37 грн та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 31 429,31 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05 червня 2020 року еквівалентно 847 500,77 грн; заборгованість за процентами в розмірі 9 787,28 дол. США, що за курсом НБУ станом на 05 червня 2020 року еквівалентно 263 916,94 грн, заборгованості за пенею в розмірі 125 373,66 грн, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АБ "Укргазбанк" судові витрати по оплаті судового збору по 15 372,69 грн з кожного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив зі того, що суд першої інстанції не виконав процесуальний обов`язок, а саме не зазначив у оскаржуваному судовому рішенні правові аргументи на спростування наданого Банком розрахунку заборгованості; не навів у рішенні свій розрахунок; фактично ухилився від вирішення спору по суті; зробив суперечливі висновки, визнаючи недоведеною суму заборгованості, включно з її складовими, та одночасно відмовивши у стягненні пені за пропуском позовної давності.
Також апеляційний суд зазначив, що оскільки заборгованість за пенею нарахована станом на 04 червня 2017 року, включена до претензії кредитора до спадкоємців ОСОБА_6 та із дотриманням встановленого статтею 1281 ЦК України преклюзивного строку пред`явлена спадкоємцям позичальника до виконання, то помилковим є висновок суду першої інстанції, що вимоги щодо складової заборгованості - пені станом на 04 червня 2017 року заявлені поза межами річного строку позовної давності, визначеного частиною другою статті 258 ЦК України.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором за період від дня укладення кредитного договору до дня смерті позичальника містить дані щодо суми заборгованості за кредитом, суми нарахованих та сплачених процентів та дату їх сплати, і нарахування у розрахунку, відповідають положенням кредитного договору, то розрахунок є належним та достатнім доказом заборгованості ОСОБА_6, який не спростований відповідачами.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_6 належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором і нього виникла заборгованість, тому вона підлягає стягненню на користь Банку із його правонаступників, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, одержане ними у спадщину.
Також визначаючи суму заборгованості, що утворилася за кредитним договором від 24 листопада 2007 року № 331 к-ф станом на день смерті позичальника, апеляційний суд також врахував чинне рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 грудня 2014 року у справі № 552/6422/14-ц про стягнення із позичальника на користь банку 672,08 дол. США заборгованості за процентами за період станом на 30 жовтня 2014 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи
У січні 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення на користь Банку із відповідачів заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- не звернув увагу на те, що до позовної заяви Банку не додано довіреності чи інших документів, які б підтверджували повноваження особи, яка підписала позовну заяву від імені позивача;
- не врахував, що кредитор знав про відкриття спадщини та наявність спадкоємців ще 06 червня 2018 року, однак всупереч вимогам статті 1281 ЦК України пред`явив претензію до спадкоємців лише 30 жовтня 2019 року, тобто через 1 рік і 4 місяці;
- безпідставно не розглянув чи відхилив клопотання ОСОБА_3 про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що позов поданий неуповноваженою особою;
- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц, № 522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 204/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц та № 713/221/18;
- не надав належної оцінки тому, що оскільки 09 березня 2017 року відбулась зміна строку виконання зобов`язання, а позов до спадкоємців подано 26 червня 2020 року, то до позовних вимог Банку підлягає застосуванню позовна давність.
Також у касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 1281 ЦК України у правовідносинах, подібних до тих, що склалися між сторонами.
Крім того, до касаційної скарги представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 додав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року та клопотання про зменшення розміру судового збору.
28 січня 2022 року ОСОБА_7 як особа, яка не брала участі у справі, але вважала, що її права порушені, із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Право на касаційне оскарження ОСОБА_8 обґрунтовувала тим, що оскаржуваною постановою апеляційного суду порушено її права як особи, яка проживає у заставній квартирі, яка є її єдиним житлом.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- не врахував, що в період з 2016 по 2019 рік ОСОБА_3 перебував на навчанні за межами України, а тому в період навчального року не міг отримати претензій Банку від приватного нотаріуса Сокирченка Т. О.;
- не звернув увагу на те, що з моменту зміни строку виконання зобов`язання за кредитом до моменту звернення Банку до суду з позовом до спадкоємців минуло 3 роки 2 місяці 8 днів, а отже пропущено позовну давність, визначну статтею 257 ЦК України;
- не врахував, що Банк пропустив і позовну давність визначену статтею 1281 ЦК України, оскільки претензії спадкоємцям померлого ОСОБА_6 були направлені через 2 року і 4 місяці після його смерті та через 1 рік і 2 місяці після того, як Банк дізнався про склад спадкоємців;
- не встановив обсяг спадкового майна та його вартість, а тому не визначив межі відповідальності кожного із спадкоємців за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України;
- помилково зазначив у оскаржуваному судовому рішенні, що вимога Банку була направлена спадкоємцям не у жовтні 2019 року, а у жовтні 2017 року;
- не звернув увагу на те, що до позовної заяви Банку не додано довіреності чи інших документів, які б підтверджували повноваження особи, яка підписала позовну заяву від імені Банку;
- не врахував, що у довіреності Корнієнко Н., яка представляла інтереси Банку суді першої та апеляційної інстанцій, був відсутній його підпис, наявність якого є умовою чинності вказаної довіреності;
- безпідставно відхилив клопотання заявника про залишення позову без розгляду;
- застосував норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 05 квітня 2018 року у справі № 910/9256/17; від 23 жовтня 2019 року у справі № 910/23070/17; від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц; від 27 липня 2018 року у справі № 910/9224/17.
Водночас, у касаційній скарзі заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини третьої статті 528 ЦК України у правовідносинах, подібних до тих, що склалися між сторонами.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_4 подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року.
На момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 від інших учасників справи не надходили.
Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки касаційні скарги ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 містять доводи щодо оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 рокулише в частині часткового задоволення позовних вимог Банку, то Верховний Суд переглядає оскаржувану постанову апеляційного суду лише у цій частині.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційні скарги ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року задоволено, у задоволенні клопотання цього заявника про зменшення розміру судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків. Зокрема, заявнику запропоновано надати докази на підтвердження майнового стану або доплатити судовий збір у розмірі 34 152,57 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року задоволено, касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху для усунення недоліків. Зокрема, заявнику запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 37 647,42 грн.
01 квітня 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій повторно просила зменшити розмір судового збору, що підлягає сплаті.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року заяву ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги задоволено. Зменшено ОСОБА_3 розмір судового збору за подання касаційної скарги до 5 102,01 грн. Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема для надання квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 607,26 грн.
02 травня 2022 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду клопотання, в якому просила зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року продовжено ОСОБА_4 строк на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема для надання доказів на підтвердження неможливості сплати заявником судового збору у повному розмірі.
16 травня 2022 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_5 електронною поштою подано до Верховного Суду квитанцію про доплату судового збору у розмірі 1 607,26 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 552/2979/20 із Київського районного суду м. Полтави; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
03 червня 2022 року ОСОБА_4 електронною поштою подала до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків, до якого додала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року зменшено розмір судового збору, що підлягає сплаті ОСОБА_4 за подання касаційної скарги до 3 690,00 грн; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргоюОСОБА_4 на підставі пункту 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
08 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у справі в частині стягнення судових витрат, в якому посилається на положення статті 436 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року заяву ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залишено без задоволення.
13 жовтня 2022 року матеріали справи № 552/2979/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 підлягає закриттю, а касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24грудня 2007 року між ВАТ АТ "Укргазбанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 331 к-ф, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 75 000,00 дол. США строком із 24 грудня 2007 року до 23 грудня 2027 року або по день, визначений в пунктом 3.3.11 цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,9% річних, на придбання чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 .
24 грудня 2007 року між ВАТ АТ "Укргазбанк" та ОСОБА_6 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 331 к-ф без оформлення заставної, яким забезпечено всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 331 к-ф (а також будь-якими додатковими угодами до нього), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний не пізніше 23 грудня 2027 року повернути кредит у розмірі 75 000,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,9 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами.
Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - чотирикімнатна квартира АДРЕСА_3, та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А. В. 24 грудня 2007 року за реєстровим № 5671. Право власності на предмет іпотеки іпотекодавець набуває після реєстрації права власності в Комунального підприємстві "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" та ця квартира буде предметом іпотеки цього договору.
У серпні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 331 к-ф недійсним (справа № 554/6510/16-ц).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, актовий запис № 574.
Згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2018 року у справі № 554/6510/16-ц, що набрало законної сили 11 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 (правонаступників позивача ОСОБА_6 ) до АБ "Укргазбанк" про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, вбачається, що до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Сокириченко Т. П. із заявами про прийняття спадщини звернулися: 22 серпня 2017 року - ОСОБА_3, 14 листопада 2017 року - ОСОБА_2, 22 листопада 2017 року - ОСОБА_1