ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа №140/11660/20
адміністративне провадження № К/9901/20165/21 ; К/9901/19106/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Смоковича М.І., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції
касаційні скарги Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (головуючий суддя - Лозовський О.А.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді: Шевчук С.М., Шинкар Т.І.)
у справі №140/11660/20
за позовом ОСОБА_1
до Волинської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до прокуратури Волинської області ( ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року відповідача прокуратуру Волинської області замінено на її правонаступника Волинську обласну прокуратуру (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915); далі - відповідач 1), Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора (далі - третя особа), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 09 червня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурорами атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" щодо ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 липня 2020 року №298к "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення прокуратури Волинської області або іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з Прокуратури Волинської області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржуваному наказі підставою для звільнення її із займаної посади стало посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", тобто у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією установи, скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, проте, вказане не відповідає фактичним обставинам, оскільки ані на момент проходження атестації, ані на момент звільнення наказ Генерального прокурора про ліквідацію/реорганізацію прокуратури Волинської області та її структурних підрозділів не видавався. Відтак, на думку позивачки, спірний наказ не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру", КЗпП України та Конституції України, не містить конкретної підстави звільнення.
Правова невизначеність підстав звільнення позивачки із займаної посади призводить до фактичного порушення прав позивачки, оскільки її не було належним чином повідомлено про дійсні підстави для звільнення.
Позивачка звертає увагу, що станом на день її звільнення Генеральним прокурором не видавався наказ про ліквідацію Прокуратури Волинської області та вказаний орган не перебуває в стані припинення, що свідчить про ненастання події, з якою пов`язана можливість застосування положень пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII.
Крім того, позивачка вказує про те, що два етапи іспитів складались в один день. Ураховуючи те, що в перерві між іспитами довелось перебувати на вулиці при температурі +31°С стан здоров`я останньої погіршився, що вплинуло на концентрацію уваги під час проходження ІІ етапу та на його кінцевий результат.
Після проходження атестації та приїзду до місця проживання позивачка звернулася до лікувального закладу для надання медичної допомоги, а наступного дня звернулась з заявою до Третьої кадрової комісії з проханням дозволити повторно пройти тестування на загальні здібності та навички.
ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 05 червня 220 року по 19 червня 2020 року, з 22 червня 2020 року по 05 липня 2020 року, з 06 липня 2020 року по 17 липня 2020 року, з 21 липня 2020 року по 24 липня 2020 року.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 09 червня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" щодо ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Волинської області від 27 липня 2020 року №298к "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновлено ОСОБА_1 з 28 липня 2020 року у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області;
- стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 72 858 (сімдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 75 копійок.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи встановлено, що автоматизований інструмент вимірювання психологічних та інших характеристик особистості "PSYMETRICS" не передбачає можливості ознайомлення з результатами відповідей та запитаннями, що були сформовані під час тестування, їх друку, завантаження чи збереження в електронному форматі. Такі обставини пояснюють факт ненадання відповідачем в обґрунтування своєї позиції зазначених відомостей.
Доказів зворотного матеріали справи не містять, відповідно нівелюється можливість ознайомлення з запитаннями, що формулювались респонденту під час тестування, та результатами відповідей на них, а також можливість їх завантаження та збереження в електронному форматі.
Пунктом 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора № 233 від 17 жовтня 2019 року, встановлено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Однак рішення Третьої кадрової комісії № 13 від 09 червня 2020 року таким вимогам не відповідає, в рішенні кадрової комісії вказано лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, однак відсутні аргументи комісії щодо виставлення саме такої кількості балів та не вказано, з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення.
Оскільки судом встановлено протиправність рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 09 червня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички з використанням комп`ютерної техніки" щодо ОСОБА_1, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу прокурора Волинської області від 27 липня 2020 року №298к "Про звільнення ОСОБА_1", як похідної позовної вимоги.
Позивачку звільнено із займаної посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури області на підставі сукупних вимог пункту 3, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та статті 11 Закону України "Про прокуратуру" саме у зв`язку з прийняттям рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації.
Проте, норми Закону № 113-IX не передбачають здійснення ліквідації чи реорганізації обласних прокуратур, як і не визначають скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури. Так само, положення про ліквідацію чи реорганізацію обласних прокуратур, скорочення кількості її прокурорів, не передбачені на рівні будь-якого іншого нормативно-правового акту, прийнятого у зв`язку з набранням чинності Законом № 113-IX.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фактично мала місце лише зміна назви юридичної особи прокуратури Волинської області на Волинську обласну прокуратуру, і така зміна була здійснена після звільнення позивачки з посади, у зв`язку з прийняттям наказів Генерального прокурора: від 03 вересня 2020 року №410, яким перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань обласні прокуратури, в тому числі - юридичну особу "Прокуратура Волинської області" у "Волинська обласна прокуратура"; від 08 вересня 2020 року №414, яким визначено, що днем початку роботи обласних прокуратур є 11 вересня 2020 року.
Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного в межах розгляду даної справи наказу відповідача відсутні обставини ліквідації чи реорганізації прокуратури Волинської області або скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, з огляду на що відсутня нормативна підстава наказу від 27 липня 2020 року №298к, передбачена п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
Водночас, оскільки оскаржуване рішення кадрової комісії є протиправним, воно не може бути належною підставою для звільнення прокурора у розумінні пп. 2 п. 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ.
Також суд дійшов висновку, що оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №1697-VII не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення, тому з метою ефективного відновлення порушених прав позивачки до спірних правовідносин підлягають застосуванню окремі положення Кодексу законів про працю України, а позивачка підлягає поновленню у Волинськиій обласній прокуратурі на рівнозначній посаді, яку вона обіймала до звільнення.
Суд першої інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 72 858, 75 грн (971,45 грн (середньоденний заробіток) грн Х 75 (робочих днів вимушеного прогулу), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення з 28 липня 2020 року у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області скасовано та прийнято в цій частині постанову, відповідно до якої поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області з 28 липня 2020 року.
У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року по справі №140/11660/20 залишено без змін.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні питання відновлення порушених прав позивачки шляхом поновлення на посаді підлягають врахуванню положення абзацу першого пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, згідно якого прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих та військових прокуратур можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку позивачка підлягає поновленню на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області з 28 липня 2020 року, дати, наступної за днем звільнення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Волинська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали касаційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Волинська обласна прокуратура в обґрунтування своєї касаційної скарги вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
Скаржник зазначає, що проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур здійснювалося Офісом Генерального прокурора за технічної та організаційної підтримки Міжнародної організації права розвитку (IDLO), проекту Європейського Союзу "PRAVO-JUSTICE" (у співпраці із ТОВ "Сайметрікс-Україна") та інших міжнародних партнерів.
Зокрема, у лютому 2020 року було укладено Меморандум про взаєморозуміння між Офісом Генерального прокурора та Проектом Європейського Союзу "Право-Justice", що діє відповідно до рамкової угоди між Урядом України та Європейською Комісією Європейського Союзу та Угоди про фінансування Програми підтримки реформ з розвитку верховенства права в Україні ENI/2016/039-835.
Помилковими та такими, що не відповідають закону, є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність рішення кадрової комісії у зв`язку з тим, що інструментом "PSYMETRICS" не передбачено можливостей ознайомлення з результатами відповідей та запитаннями, що були сформовані під час тестування, їх друку, завантаження чи збереження в електронному форматі.
Кожен тест інструменту "PSYMETRICS" оснащений адаптивним механізмом подачі запитань. Кожне наступне запитання подається респонденту із банку запитань автоматично із врахуванням індексу складності попереднього запитання та правильності або неправильності відповіді на нього. Таким чином, кожен респондент має індивідуальний і неповторний варіант запитань (кожен тест містить ЗО питань). Відповідно, відтворити порядок запитань та відповідей того чи іншого респондента неможливо технічно, а сама система тестування не передбачає збереження пройдених тестів. В системі зберігаються виключно результати за кожним тестом, які видаляються через три тижні.
Під час тестування на екран комп`ютера висвітлювався загальний результат такого іспиту, який членами робочої групи внесено до відомості про результати тестування на загальні здібності та навички і засвідчено підписом позивача.
Також скаржник зазначає, що рішення кадрової комісії носить не рекомендаційний характер для суб`єкта звільнення, а є беззаперечною та остаточною підставою для видання, в даному випадку прокурором області, наказу про звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, згідно з положеннями Закону №113-IX.
Позивачка, отримавши 17 червня 2021 року ухвалу про відкриття касаційного провадження, подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Позивачка вказує, що під час розгляду справи, встановлено, що автоматизований інструмент вимірювання психологічних та інших характеристик особистості " PSYMETRICS " не передбачає можливості ознайомлення з результатами відповідей та запитаннями, що були сформовані під час тестування, їх друку, завантаження чи збереження в електронному форматі. Такі обставини пояснюють факт ненадання відповідачем в обґрунтування своєї позиції зазначених відомостей.
Доказів зворотного матеріали справи не містять, відповідно нівелюється можливість ознайомлення з запитаннями, що формулювались респонденту під час тестування, та результатами відповідей на них, а також можливість їх завантаження та збереження в електронному форматі.
На думку позивачки, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку, що відповідачем не було доведено у судовому порядку обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення №13 від 09 червня 2020 року, а тому наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування й наказу.
Посилання відповідача на те, що лише після завершення процедури атестації та, за умови успішного проходження, у ОСОБА_1 виникне право на переведення у Волинську обласну прокуратуру, на думку позивачки, не заслуговують на увагу, адже стосується переведення працівника згідно вимог пп. 2 п. 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, однак процедура поновлення на посаді звільненого працівника врегульована нормами трудового законодавства.
Чинним законодавством не передбачено процедур проходження повторної атестації працівників, поновлених на посаді за рішенням суду.
Третя кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур та Офіс Генерального прокурора, отримавши 16 червня 2021 року ухвалу про відкриття касаційного провадження, відзиви на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Офіс Генерального прокурора в обґрунтування своєї касаційної скарги вказує, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні п. п. 10,19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", п. 9 розд. І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог ст. ст. 246, 322 КАС України.
Так, при винесені рішення судом першої та апеляційної інстанцій не врахований відповідний висновок постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Водночас, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок № 221, та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування пп. 2 пункту 19 як визначеної Законом № 113-ІХ підстави для звільнення прокурорів.
Також скаржник зазначає, що позивачка подала заяву встановленого зразка та форми про переведення на посаду в обласній прокуратурі та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. У подальшому, позивачкою, під час проходження тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки, отримано 92 бали із необхідних 93 прохідних.
У зв`язку із цим, Третьою кадровою комісією прийнято рішення від 09 червня 2020 року №13 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" та не допущено позивачку до проходження наступного етапу атестації, що, в свою чергу, стало підставою для прийняття прокурором Волинської області наказу від 27 липня 2020 року №298к про звільнення ОСОБА_1 .
Зважаючи на викладене, на думку Офісу Генерального прокурора, Третя кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 113-ІХ, з дотриманням принципів пропорційності та законності.
На думку скаржника, рішення судів попередніх інстанцій суперечать вимогам Закону №113-ІХ, Кодексу законів про працю України, КАС України та ряду нормативно-правових документів Кабінету Міністрів України та Офісу Генерального прокурора.
Позивачка, Волинська обласна прокуратура, Третя кадрова кмісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, отримавши ухвалу про відкриття касаційного провадження відповідно, 06 вересня 2021 року, 12 липня 2021 року, відзиви на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Волинської обласної прокуратури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, а також підпункту а) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а також підпункту а) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 29 листопада 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 15 листопада 2011 року працювала в органах прокуратури України.
Зокрема, з 29 грудня 2018 року працювала на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
07 жовтня 2019 року позивачкою подано заяву Генеральному прокурору України про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію на підставі вказаного вище Порядку.
Наказом Генерального прокурора №105 від 21 лютого 2020 року встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.
За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрала 74 балів та була допущена до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
За результатом проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап) Третьою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 13 від 09 червня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, згідно якого, враховуючи, що позивачка за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до етапу проходження співбесіди.
На підставі рішення № 13 від 09 червня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації, наказом Прокуратури Волинської області від 27 липня 2020 року №298-к, керуючись ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", п. 3 пп.2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивачку звільнено з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 27 липня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 09 червня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації та наказом прокуратури Волинської області від 27 липня 2020 року № 298-к про звільнення з посади, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Пунктами 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.