Постанова
Іменем України
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 293/535/20-ц
провадження № 61-8611св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 19 листопада 2000 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року.
До укладення шлюбу дядько відповідача ОСОБА_3 подарував йому або передав в користування земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку, яка надалі була приватизована відповідачем.
На зазначеній земельній ділянці вже знаходився будинок, в якому вони після реєстрації шлюбу почали проживати та закінчувати ремонт за спільні кошти.
У 2004 році коли у будинку їхніми спільними зусиллями та коштами було закінчено ремонт та введено його в експлуатацію, ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірний будинок на своє ім`я. Отже, право власності на будинок виникло в момент, коли вона перебувала з відповідачем у шлюбі вже чотири роки.
Поблизу їхнього будинку, на земельній ділянці також знаходяться нежилі допоміжні споруди: гараж, літня кухня, баня, сарай, вбиральня, душ, криниця та огорожа, які на момент побудови не потребували державної реєстрації. Вона як особа, яка має передбачене законодавством право на 1/2 частини домоволодіння та 1/2 частини земельної ділянки бажає реалізувати своє право володіння та користування згаданим майном. Проте, у зв`язку з неприязними стосунками, які існують між нею та відповідачем, спільне користування цим майном є неможливим.
Посилаючись на викладене, позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будинок на АДРЕСА_1 з нежилими допоміжними спорудами, а також земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 1825655100:03:005:0077, що знаходиться за тією ж адресою. Визнати за кожним із них право власності на 1/2 частинибудинку та 1/2 частини земельної ділянки.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2022 року у складі суді ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок на АДРЕСА_1, з нежилими допоміжними спорудами, а також земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 1825655100:03:005:0077, що знаходиться за адресою: на АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за кожним) право власності на 1/2 частини житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем належність спірного майна до його особистої приватної власності, зокрема завершення будівництва до укладення шлюбу з позивачем, не доведено, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, не спростована. Позивач є співвласником спірного майна, оскільки воно перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя та підлягає поділу.
Суд вказав, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що її внесок у добудову, ремонт чи переобладнання будинку у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з відповідачем на момент здійснення певних робіт з благоустрою спірного об`єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц, від 30 серпня 2021 року у справі № 355/1060/16.
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що будівництво будинку та реєстрація права власності на будинок - різні за своєю суттю поняття і, згідно з практикою Верховного Суду має значення саме факт та період часу, коли будинок було збудовано, а не коли було здійснено реєстрацію права власності на нього.
Самий лише факт оформлення права власності на новозабудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
Рішенням Виконавчого комітету селищної Ради народних депутатів від 26 вересня 1991 року № 54 ОСОБА_3 виділено земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 для будівництва нового індивідуального житлового будинку, надвірних будівель і споруд.
21 січня 1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений та нотаріально посвідчений договір, за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив незакінчений будівництвом жилий будинок на АДРЕСА_1 . Незакінчений будівництвом жилий будинок мав ступінь готовності 12 % та розташований на земельній ділянці, площею 1000, 0 кв. м.
22 січня 1992 року ОСОБА_2 за кредитним договором отримав від Ощадбанку 25 000 рублів на будівництво житлового будинку.
На підставі рішення сесії Черняхівської селищної ради від 08 липня 2006 року на замовлення ОСОБА_2 в 2017 році ФОП ОСОБА_5 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1200 га та ведення особистого селянського господарства, площею 0,1000, га ОСОБА_2 на території АДРЕСА_2" та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 1825655100:03:005:0077.
Речове право на земельну ділянку зареєстровано на ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 травня 2018 року за № 26477239.