Постанова суду № 201/11390/17 від 23.11.2022 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 201/11390/17

провадження № 61-12448св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Наталія Володимирівна, ОСОБА_6, товарна біржа "Запорізький торгівельний майданчик",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М.,

Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Наталія Володимирівна, ОСОБА_6, товарна біржа "Запорізький торгівельний майданчик", про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., ОСОБА_6, товарна біржа "Запорізький торгівельний майданчик", про витребування майна з чужого незаконного володіннята скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Позов мотивовано тим, що за час перебування у шлюбі з 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність: квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2013 року; квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого

2013 року; квартиру

АДРЕСА_3, право власності на яку було зареєстровано за

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири

від 25 квітня 2013 року; квартиру

АДРЕСА_4, право власності на яку було зареєстровано за

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частці за кожним на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 травня 2006 року.

Крім того, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу

від 11 травня 2006 року, належала квартира

АДРЕСА_5, 1/2 частку якої 22 червня 2006 року ним було подаровано ОСОБА_4, а тому із 22 червня 2006 року співвласниками цієї квартири були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У грудні 2016 року позивачам стало відомо зі слів невідомих людей про придбання ними з торгів вищезазначених квартир, у той час як вони жодних дій із відчуження свого майна не вчиняли.

Згодом їм стало відомо, що рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року за ОСОБА_3 визнано право власності на належні їм квартири. Про існування зазначеного судового спору позивачі нічого не знали. Крім того, позивачам стало відомо, що на підставі вказаного судового рішення невідомою особою від імені ОСОБА_3 належне їм нерухоме майно було продано незнайомому для них ОСОБА_6, який, у свою чергу, 22 липня

2016 року вніс зазначені об`єкти нерухомості до статутного капіталу

ТОВ "КМ-77", внаслідок чого право власності на належні їм квартири було зареєстровано за цим товариством. Станом на 06 січня 2017 року юридичну особу ТОВ "КМ-77", єдиним засновником та керівником якої був ОСОБА_6, припинено. Проте 14 грудня 2016 року право власності на належні позивачам квартири перейшло до ОСОБА_5 . Щодо цих подій розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 42016040000001126 стосовно двох обвинувачених, у тому числі ОСОБА_6, здійснюється розгляд кримінального провадження у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, у ньому позивачам надано статус потерпілих.

Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 18 квітня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення цього ж суду від 21 червня 2016 року за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 21 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права власності.

Ураховуючи викладене, позивачі просили витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 та повернути їм: квартиру

АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру

АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_5, скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що торги, на підставі яких ОСОБА_5 набув право власності на нерухоме майно, в установленому законом порядку не визнані недійсними, а тому відсутні підстави для витребування цього майна із його володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ним.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року залучено в якості правонаступника ОСОБА_2, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи позов, суди попередніх інстанцій у порушення вимог закону не розглянули спір із підстав заявлених позивачами вимог (на підставі частини першої статті 388 ЦК України, оскільки квартири вибули з власності позивачів на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 21 червня 2016 року, яке в подальшому було скасоване рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року, тобто відчуження спірних квартир відбулося поза їх волею), не дослідили доказів, наданих ними на підтвердження своїх вимог, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Крім того, висновок судів про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 388 ЦК України, яка гарантує захист права власності добросовісного набувача на майно, придбане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, є помилковим, оскільки виконання судових рішень регулюється Законом України "Про виконавче провадження", а постанова господарського суду про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, яке підлягає виконанню в порядку, передбаченому цим законом, оскільки в цьому випадку реалізація майна відбулася на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції при новому розгляді справи

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2021 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки мають можливість відшкодувати шкоду, завдану їм через позбавлення права власності на спірне майно поза їх волею за рахунок винних у цьому осіб у порядку частини першої статті 1166 ЦК України.

Посилаючись на Науково-консультативний висновок експертів у галузі права щодо застосування окремих положень статті 388 ЦК України, суд зробив висновок про те, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини другої статті 388 ЦК України, якою передбачено, що майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване. Принцип, закріплений цивільним законодавством, передбачає абсолютний захист інтересів добросовісного набувача, який набув майно в поряду, встановленому для виконання судових рішень.

На думку суду першої інстанції, реалізація майна та придбання майна ОСОБА_5 здійснювалося в ході ліквідаційної процедури підприємства-банкрута ТОВ "КМ-77" на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто відчуження майна відбулося саме на виконання рішення суду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_5, яке виникло на підставі свідоцтва, виданого 14 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу

Гузєєвою І. В. за реєстровим номером 229, квартиру АДРЕСА_2 та повернуто вказану квартиру правонаступнику ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора - запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2, вчинений за № 18094152 від 14 грудня 2016 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою І. В. свідоцтва від 14 грудня 2016 року за реєстровим номером 229.

Гузєєвою І. В. за реєстровим номером 233, квартиру АДРЕСА_4 та повернуто квартиру ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора - запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4, який вчинений за № 18093390 від 14 грудня 2016 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою І. В. свідоцтва від 14 грудня 2016 року за реєстровим номером 233.

Гузєєвою І. В. за реєстровим номером 230, квартиру

АДРЕСА_6 та повернуто квартиру ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора - запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру

АДРЕСА_6, вчинений за № 18094617 вiд 14 грудня 2016 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою І. В. свідоцтва від 14 грудня 2016 року

за реєстровим номером 230.

Гузєєвою І. В. за реєстровим номером 232, квартиру АДРЕСА_1 та повернуто квартиру ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора - запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, вчинений за № 18095343 вiд 14 грудня 2016 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою І. В. свідоцтва від 14 грудня 2016 року за реєстровим номером 232.

Гузєєвою І. В. за реєстровим номером 234, квартиру АДРЕСА_3 та повернуто квартиру правонаступнику ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора - запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3, вчинений за № 18095704 від 14 грудня

2016 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою І. В. свідоцтва від 14 грудня 2016 року за реєстровим номером 234.

Гузєєвою Т. В. за реєстровим номером 231, квартиру

АДРЕСА_5 та повернуто квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

АДРЕСА_5, який вчинений за № 18095025 від 14 грудня 2016 року на підставі посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гузєєвою Т. В. свідоцтва від 14 грудня 2016 року за реєстровим номером 231.

Аналізуючи обставини вибуття спірного майна із володіння позивачів, досліджуючи підстави позову, суд апеляційної інстанції вважав, що об`єкти нерухомого майна вибули з власності позивачів на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року, яке в подальшому було скасоване рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року, тобто відчуження спірних квартир відбулося поза волею їх власників. При цьому апеляційний суд посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц.

Оскільки спірні об`єкти нерухомості вибули з володіння власників поза їх волею, апеляційний суд зробив висновок про те, що пред`явлення позову про витребування цього майна на підставі частини першої статті статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону.

Крім того, рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, а тому, на думку апеляційного суду, позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності також підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_5 засобами поштового подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

28 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла справа

№ 201/11390/17.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статті 372 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи, зокрема, за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки визнані поважними. Апеляційний суд у цьому випадку безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, хоча причини (перебування на лікарняному у зв`язку з побутовою травмою руки) є поважними, що свідчить про порушення права на доступ до правосуддя та принципу змагальності. Апеляційний суд також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відвід.

Апеляційним судом порушено норми матеріального права, зокрема, положення статті 388 ЦК України, не враховано, що ОСОБА_5 є особою, яка придбала майно на публічних торгах, а тому в силу закону має імунітет від витребування майна.

Судом не надано належної оцінки доказам у справі, зокрема, Науково-консультативному висновку, відповідно до якого наукова рада Харківського Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого під головуванням професора Гусарова К. В. вважала, що продаж майна боржника під час процедури банкрутства, який здійснюється ліквідатором на підставі постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, за своїм характером є процедурою, яка відбувається на виконання відповідного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті спору суперечать правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним в ухвалі від 01 вересня 2010 року (провадження № 6-5368св20), постанові від 26 червня 2013 року (провадження № 6-58цс13), постановах Верховного Суду від 29 вересня

2020 року у справі № 638/5388/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі

№ 201/15400/16-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 201/12925/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року представником позивачів ОСОБА_1,

ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись при цьому на безпідставність доводів скарги, які не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Апеляційним судом правомірно враховано те, що ця справа вже перебувала на розгляді Верховного Суду, яким встановлено, що спірне майно, яке є предметом розгляду справи, вибуло з власності позивачів поза їх волею. Зокрема, судове рішення, на підставі якого майно вибуло із власності позивачів, скасовано, а тому всі дії з передачі спірних квартир відбувалися за правочинами, укладеними за результатами прийняття скасованого рішення. Первісне вибуття спірного майна відбулося не в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а останній правочин (продаж майна на аукціоні) є нікчемним, оскільки у продавців у всій ланці перепродажу було відсутнє право на відчуження спірного майна.

Постанови Верховного Суду, на які в касаційній скарзі посилається

ОСОБА_5, не є релевантними, прийняті у справах з іншими правовідносинами, а тому їх висновки не підлягають застосуванню у контексті розгляду цієї справи.

Крім того, Науково-консультативний висновок, на який посилається ОСОБА_5, не є доказом у розумінні закону, а має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу квартири

від 10 вересня 2013 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. (т. 1 а. с. 21-22).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2013 року ОСОБА_2 придбав квартиру

АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. (т. 1 а. с. 23).

Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 25 квітня 2013 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_3 . Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А. О. (т. 1 а. с. 24-25).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 січня 2013 року

ОСОБА_1 придбала квартиру третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок із вбудованими нежитловими приміщеннями)

АДРЕСА_4 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л. В. (т. 1 а. с. 26).

За договором купівлі-продажу від 04 травня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали квартиру АДРЕСА_6 . Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прийдаком Ю. М. (т. 1 а. с. 27).

Згідно із договором купівлі-продажу від 11 травня 2006 року

ОСОБА_3 купив квартиру

АДРЕСА_5 . Договір було посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. (т. 1

а. с. 28).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 частку цієї квартири на підставі договору дарування від 22 червня 2006 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Карпухіною Л. Ф. (т. 1 а. с. 29).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року у справі № 201/8000/16 було скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності за нововиявленими обставинами. У задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено (т. 1 а. с. 37-45).

Висновками експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 11-12 квітня 2017 року № 29/1.1-230 та

№ 29/1.1-231 установлено, що підпис від імені ОСОБА_9 у зустрічному позові про визнання права власності та в заяві про розгляд цивільної справи без участі позивача ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою

(т. 1 а. с. 205-220).

Із протоколу проведення ТБ "Запорізький торгівельний майданчик" аукціону з продажу майна встановлено, що 02 грудня 2016 року цією організацією було проведено аукціон із продажу квартири АДРЕСА_3 ; квартири АДРЕСА_4 ; квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_5 ; квартири АДРЕСА_6 ; квартири АДРЕСА_2 . Об`єкт продажу продано учаснику під реєстраційним номером 1 за суму

2 490 800,00 грн. Переможцем торгів визнано ОСОБА_5,

ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_7 . У протоколі зазначено, що 02 грудня 2016 року для участі в аукціоні з продажу майна, що належить ТОВ "КМ-77" (ЄДРПОУ - 24906395, м. Запоріжжя,

вул. Сталеварів, буд. 38), зареєстровано два учасника: ОСОБА_5, ОСОБА_10 . Учасники були повідомлені, що об`єкт продажу належить ТОВ "КМ-77" (ЄДРПОУ 24906395, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 38), яке знаходиться у стадії ліквідації згідно із постановою Господарського суду Запорізької області від 24 жовтня 2016 року у справі № 908/2594/16 (т. 1 а. с. 137-140). Як убачається із свідоцтв, зареєстрованих у реєстрі за № 229-234 від 14 грудня 2016 року, виданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гузєєвою І. В., право власності на указані квартири оформлено за ОСОБА_5 та здійснено державну реєстрацію такого права (т. 1 а. с. 141-158).

Як установлено судом із відкритих джерел Єдиного реєстру судових рішень, у провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/2594/16 про банкрутство ТОВ "КМ-77". Згідно із постановою Господарського суду Запорізької області від 24 жовтня

2016 року у справі № 908/2594/16 визнано банкрутом ТОВ "КМ-77", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії. Ліквідатором банкрута 23 грудня 2016 року подано до господарського суду звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів, документи на підтвердження проведення ліквідаційної процедури. На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 24 жовтня 2016 року оприлюднено повідомлення № 36643 про визнання боржника ТОВ "КМ-77" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Протягом встановленого законом строку до суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника звернулося ТОВ "ЛЕГІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ". Грошові вимоги зазначеного підприємства визнані ухвалою суду від 28 листопада 2016 року у розмірі 990 800,00 грн та 2 756,00 грн судового збору. Ліквідатором подано суду на затвердження реєстр вимог кредиторів, до якого включено:

1) ТОВ "ЛЕГІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ" із вимогами до боржника в розмірі 990 800,00 грн із четвертою чергою задоволення та 2 756,00 грн судового збору з першою чергою задоволення; 2) ТОВ "СХІДГЕОФІЗИКА" з вимогами до боржника в розмірі 1 900 319,00 грн з шостою чергою задоволення. Ліквідатором визнані і включені до реєстру з шостою чергою погашення вимоги ТОВ "СХІДГЕОФІЗИКА", перед яким у боржника наявна заборгованість за даними бухгалтерського обліку, та яке не зверталося до суду з відповідною заявою. Зазначений кредитор не є конкурсним, а його вимоги погашаються в шосту чергу. У ході проведення інвентаризації майна боржника встановлена наявність нерухомого майна боржника, яке було оцінено та реалізовано з прилюдних торгів на загальну суму 2 490 800,00 грн. За рахунок вказаних грошових коштів було сплачено 20 000,00 грн винагороду організатору проведення аукціону, 120,00 грн комісії банку, повністю погашені вимоги першої та четвертої черг. Частково погашені вимоги шостої черги, а саме: грошові вимоги кредитора

ТОВ "ЛЕГІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ" у розмірі 993 556,00 грн погашені в повному обсязі, грошові вимоги ТОВ "СХІДГЕОФІЗИКА" погашені частково у сумі

1 477 124,00 грн. Грошові вимоги у розмірі 423 195,00 грн залишилися непогашеними у зв`язку із відсутністю майна та грошових коштів у підприємства-банкрута.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28 грудня 2016 року у справі № 908/2594/16 про банкрутство ТОВ "КМ-77" затверджено звіт ліквідатора, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута ТОВ "КМ-77", ЄДРПОУ - 24906395, м. Запоріжжя, ліквідовано, провадження у справі припинено, вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, визнано вважати погашеними, зобов`язано ліквідатора передати до архіву фінансово-господарську документацію банкрута.

Також встановлено, що Бабушкінським районним судом

м. Дніпропетровська розглядається обвинувальний акт від 31 травня

2017 року у кримінальному провадженні № 42016040000001126

від 27 грудня 2016 відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_11 за частиною четвертою статті 190, частинами третьою-четвертою статті 358 КК України, відповідно до якого ці особи причетні до вибуття спірного майна з володіння позивачів проти їх волі (т. 3 а. с. 3-37).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

................

Перейти до повного тексту