Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 2011/4057/2012
провадження № 61-11977св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова Вадима В`ячеславовича,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа - Інспекція державного
архітектурно-будівельного контролю міста Харкова, про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що у 2011 році ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2011 року придбав нежитлову будівлю літ. "А-1" на АДРЕСА_1 загальною площею 138,4 кв. м, в якій у подальшому провів реконструкцію
з прибудовою торгового павільйону загальною площею 136,5 кв. м.
На замовлення позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Градостройпроект" (далі -
ТОВ "ПБК "Градостройпроект") надало технічний висновок, відповідно до якого торговий павільйон загальною площею 136,5 кв. м нежитлової будівлі
літ. "А-1" на АДРЕСА_1 побудований
з додержанням чинних будівельних норм та правил; будівельні конструкції прибудови мають достатню несучу здатність; допускається експлуатувати прибудови без проведення додаткових заходів.
Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (далі - КП "Харківське МБТІ")
07 грудня 2011 року виготовило новий технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. "А-1" на АДРЕСА_1, в якому зазначено, що було самовільно побудовано нежитлові приміщення нежитлової будівлі (громадська будівля) літ. "А-1", що складаються
з приміщень: № 9 - санвузла площею 2,1 кв. м, № 10 - санвузла площею
2 кв. м, № 11 - зали площею 81,3 кв. м, № 12 - кухні площею 33,7 кв. м,
№ 13 - підсобної площею 17,4 кв. м, загальною площею - 136,5 кв. м.
Вказував, що реконструкцію та прибудову до набутої за договором
купівлі-продажу нежитлової будівлі проведено без отримання дозволу на початок будівельних робіт, тому зазначене нерухоме майно неможливо ввести до експлуатації у позасудовому порядку.
На підстав викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право власності на новостворене нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення нежитлової будівлі (громадська будівля) літ. "А-1", що складаються з приміщень № 9 - санвузла площею
2,1 кв. м, № 10 - санвузла площею 2 кв. м, № 11 - зали площею 81,3 кв. м,
№ 12 - кухні площею 33,7 кв. м, № 13 - підсобної площею 17,4 кв. м, загальною площею - 136,5 кв. м, яке знаходяться на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 березня
2012 року (в складі судді Лазюка С. В.) позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на новостворене нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення нежитлової будівлі (громадська будівля) літ. "А-1", що складаються з приміщень № 9 - санвузла площею
2,1 кв. м, № 10 - санвузла площею 2 кв. м, № 11 - зали площею 81,3 кв. м,
№ 12 - кухні площею 33,7 кв. м, № 13 - підсобної площею 17,4 кв. м, загальною площею - 136,5 кв. м, та знаходяться на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будівництво торговельного павільйону завершено, він експлуатується з грудня
2011 року, а відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на новостворений торговельний павільйон відповідності до
статті 16 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця (далі - ФОП)
ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого
Корольова В. В. задоволено.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 березня
2012 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 600 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Судом першої інстанції при визнанні права власності не враховано, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, спірний об`єкт не прийнятий в експлуатацію.
Особа, яка не брала участь у справі (ФОП ОСОБА_2 ), є власником спірних нежитлових будівель (громадська будівля) загальною
площею 136,5 кв. м, що знаходяться на
АДРЕСА_1 . Оскільки правочин, за яким позивач набув право власності на спірне нерухоме майно визнано недійсним, то такий правочин
є недійсним з моменту його укладення та не породжує жодних правових наслідків. Спірне нерухоме майно є предметом іпотеки. Визнавши права власності на це майно за позивачем, суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо прав інших осіб, без їх залучення до справи.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 328, частини першої статті 331 ЦК України, які спірні правовідносини не регулюють та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки тим обставинам, що спірне нерухоме майно фактично є об`єктом самочинного будівництва та визнання права власності на нього можливе лише за умови введення його
в експлуатацію в установленому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
16 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року та витребував матеріали справи.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень
позивач посилається і на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17,
від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року
у справі № 521/2816/15-ц, Верховного Суду, від 15 вересня 2021 року
у справі № 1507/268/2012, від 27 січня 2021 року у справі № 2-2018-06,
від 03 вересня 2020 року у справі № 2-1959/09. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач набув право власності на нежитлову будівлю площею 138,4 кв. м на
АДРЕСА_1 за результатом проведених 05 жовтня 2011 року прилюдних торгів, про що був укладений відповідний договір купівлі-продажу.
ОСОБА_1 як новий власник зазначеного майна за власний кошт провів реконструкцію торгівельного павільйону, проте не міг ввести його
в експлуатацію, тому звернувся з позовом, який правильно задоволений судом першої інстанції у цій справі.
Апеляційний суд безпідставно поновив ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В. В. строк на оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 березня
2012 року. ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В. В. не подала до суду доказів щодо неможливості подати апеляційну скаргу раніше та без пропуску строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим ухвалою від 30 січня 2018 року у справі № 5023/6452/11 Господарський суд Харківської області незаконно та необґрунтовано
визнав недійсним договір купівлі-продажу від 24 жовтня 2011 року щодо вказаної нерухомості та позбавив ОСОБА_1 права власності на реконструйовану останнім будівлю, визнавши право власності на це майно за ФОП ОСОБА_2 . Отже, в основу оскаржуваної постанови апеляційного суду в цій справі покладено незаконну та необґрунтовану ухвалу Господарського суду Харківської області від 30 січня 2018 року
у справі № 5023/6452/11.
Апеляційний суд розглянув справу 16 червня 2021 року за відсутності сторін, зокрема, ОСОБА_1 . Не повідомивши належним чином про дату, час
і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції обмежив позивача
у можливості реалізувати процесуальні права та порушив принципи рівності сторін і змагальності.
Позиції інших учасників
Харківська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду. У зв`язку з цим просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вказувала, що доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта та вводу його
в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до матеріалів справи не долучено. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а є лише власником будівельних матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі цього будівництва. Внаслідок самочинного будівництва порушено права та інтереси Харківської міської рад як власника земельної ділянки, на якій спірне майно розташоване.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з договором іпотеки від 17 січня 2008 року, який укладено між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та ОСОБА_2, остання передала в іпотеку банку нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 138,4 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 17 січня 2008 року.
Постановою Господарського суду Харківської області від 18 серпня
2011 року у справі № 5023/6452/11 визнано ФОП ОСОБА_2 банкрутом. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого П`янова С. В .
У подальшому у межах справи про банкрутство № 5023/6452/11 ліквідатором ФОП ОСОБА_2 арбітражним керуючим П`яновим С. В., предмет іпотеки реалізовано на прилюдних торгах.
Згідно з протоколом від 05 жовтня 2011 року переможцем торгів став ОСОБА_1, запропонувавши ціну в розмірі 240 000 грн. 24 жовтня
2011 року ліквідатор ФОП ОСОБА_2 - П`янов С. В., та переможець відкритих торгів ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого останній придбав нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 138,4 кв. м, на АДРЕСА_1, в якій він згодом провів реконструкцію з прибудовою торгового павільйону, загальною площею 136,5 кв. м.
ТОВ "ПБК "Градостройпроект" на замовлення ОСОБА_1 виготовило технічний висновок про технічний стан несучих та огороджуючи конструкцій торгового павільйону, загальною площею 136,5 кв. м, нежитлової будівлі
літ. "А-1" на АДРЕСА_1 .
Згідно з вказаним технічним висновком торговий павільйон, загальною площею 136,5 кв. м, нежитлової будівлі літ. "А-1" на АДРЕСА_1 побудований з додержанням чинних будівельних норм та правил. Будівельні конструкції прибудови мають достатню несучу здатність. Допускається експлуатувати прибудови без проведення додаткових заходів.
КП "Харківське МБТІ" 07 грудня 2011 року виготовило новий технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. "А-1", яка розташована на
АДРЕСА_1, в якому зазначено, що самовільно побудовано нежитлові приміщення нежитлової будівлі (громадська будівля) літ. "А-1", які складаються з приміщень: № 9 - санвузла площею 2,1 кв. м, № 10 - санвузла площею 2 кв. м, № 11 - зали площею 81,3 кв. м, № 12 - кухні площею 33,7 кв. м, № 13 - підсобної площею 17,4 кв. м, загальною площею - 136,5 кв. м.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 серпня 2013 року
у справі № 5023/6452/11 усунуто арбітражного керуючого П`янова С. В.
від виконання обов`язків ліквідатора та призначено ліквідатором
ФОП ОСОБА_2 арбітражного керуючого Косиневського М. А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 червня
2019 року у справі № 5023/6452/11 припинено обов`язки ліквідатора арбітражного керуючого Косиневського М. А., призначено ліквідатором
ФОП ОСОБА_2 арбітражного керуючого Корольова В. В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2018 року
у справі № 5023/6452/11, яка набрала законної сили, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - нежитлової будівлі
літ. "А-1", загальною площею 138,4 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1, оформлені протоколом від 05 жовтня
2011 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї нежитлової будівлі, укладений 24 жовтня 2011 року ФОП ОСОБА_2 в особі арбітражного керуючого П`янова С. В. та ОСОБА_1, зобов`язано останнього повернути майно, що було предметом вказаного договору купівлі-продажу, до ліквідаційної маси зазначеного ФОП, а арбітражного керуючого зобов`язано повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які були сплачені за придбання майна, у розмірі 240 000 грн. Визнано право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 138,4 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1, за банкрутом ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Щодо заяви про заміну третьої особи правонаступником
Харківська міська рада під час касаційного провадження заявила клопотання про заміну третьої особи - Інспекції державного
архітектурно-будівельного контролю міста Харкова, правонаступником - Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.
На підтвердження вказаного клопотання Харківська міська рада надала, зокрема, копію рішення від 23 вересня 2015 року № 1981/15 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради шостого скликання", положення про відповідну Інспекцією, копію акта
приймання-передавання документів від 08 квітня 2016 року.
Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залучити до участі у справі процесуального правонаступника третьої особи.
Щодо заяви про визнання касаційної скарги обґрунтованою
ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого
Корольова В. В. звернулася до суду із заявою про визнання касаційної скарги.
Вказувала, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду
від 20 грудня 2021 року у справі № 5023/6452/11 (922/315/21) затверджено мирову угоду, за умовами якої, зокрема, ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В. В. зобов`язується визнати касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у цій справі. Враховуючи викладене, просила врахувати визнання касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2020 року у справі № 205/8198/17 виклав правову позицію про те, що "при вирішенні питання щодо прийнятності заяви про визнання касаційної скарги обґрунтованою, Верховний Суд враховує загальні принципи підходу вирішення питання про визнання відповідачем позову, які полягають в тому, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову
і продовжує судовий розгляд (частина четверта стаття 206 ЦПК України). Тлумачення вказаних принципів, у взаємному зв?язку зі статями 2, 5,