ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/12229/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 - не з`явився,
відповідача - Антимонопольного комітету України - Бабченко Ю.Ю. у порядку самопредставництва (витяг з ЄДР),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.)
у справі № 910/12229/21
за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)
про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про: скасування рішення Комітету, яке викладене у листі від 25.05.2021 № 128-26.13/08-7847 про залишення без розгляду колективної заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем групою компаній "Київоблгаз", в частині ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача розглянути відповідну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом з іншими фізичними особами звернулися до Комітету із спільною заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вказана заява залишена Комітетом без руху; заявнику ( ОСОБА_1 ) надано строк для надання Комітету запитуваної інформації. Позивач у визначений строк надав відповідачу запитувану інформацію та пояснення, однак оскаржуваним рішенням заява залишена без розгляду з посиланням на те, що інші заявники не надали запитувані документи. Позивач вважає, що рішення Комітету суперечить Правилам розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є незаконним та порушує право заявника, який надав у повному обсязі інформацію до заяви, на захист прав та інтересів в Комітеті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі № 910/12229/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комітету про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що з огляду на обставини справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку, що спірне рішення Комітету, оформлене листом від 25.05.2021 за вих. №128-26.13/08-7847 прийнято у межах повноважень Комітету, у порядку та спосіб, встановлений законом, а викладені у рішенні обставини відповідають фактичним обставинам справи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/12229/21 скасовано. Прийнято нове рішення яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення Антимонопольного комітету України, викладене у формі листа від 25.05.2021 № 128-26.13/08-7847, про залишення без розгляду колективної заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем, в тому числі групою компаній "Київоблгаз", в частині ОСОБА_1 (реєстрац. номер заяви в Комітеті № 14-01/43-АМ від 19.02.2021). Зобов`язано Антимонопольиий комітет України відповідно до вимог "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994 № 5, вирішити питання щодо можливості прийняття заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем, в тому числі групою компаній "Київоблгаз", в частині ОСОБА_1 (реєстрац. номер заяви в Комітеті № 14-01/43-АМ від 19.02.2021). В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтовуючи судове рішення суд апеляційної інстанції зазначив про те, що Правила розгляду заяв і справ не оперують таким поняттям як "колективна заява", і не містять обов`язку усунення недоліків усіма підписантами спільної (колективно) заяви, водночас колегія суддів зазначає, що Комітет неправомірно залишив без розгляду заяву позивача лише на тій підставі, що недоліки не усунуто іншими особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Комітет, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №910/12229/21 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2021 яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) Комітет зазначає про неврахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 36, 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 18 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 стосовно правомірності відмови Комітету розглядати колективну заяву в частині порушення прав ОСОБА_1, з причин ненадання запитуваних Комітетом документів та інформації іншими підписантами колективної заяви.
Доводи інших учасників справи
Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Позивач разом із іншими фізичними особами звернулися до Антимонопольного комітету України із заявою (реєстр. номер АМКУ - 14-01/43-АМ від 19.02.2021) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" у вигляді неправомірного нарахування об`ємів використаного ними природного газу понад обсяги, визначені персональним лічильником, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Листом Комітету від 18.03.2021 за вих. №128-26.13/08-4167 "Про залишення заяви без руху" Комітет повідомив позивача про необхідність надання необхідної інформації, пояснень та копій документів, необхідних для подальшого розгляду заяви, встановлення строку для подання відповідних документів та надання інформації, роз`яснено заявнику, що у разі невиконання вимог, зазначених у цьому листі, у встановлений строк заява може бути залишена без розгляду на підставі пункту 19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У відповідь на вказаний лист позивач надав запитувану інформацію та копії документів.
Рішенням Комітету, яке оформлено у формі листа від 25.05.2021 за вих. №128-26.13/08-7847 "Про розгляд заяви", Комітетом відповідно до пункту 19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994 №5 (далі - Правила), враховуючи неусунення недоліків усіма заявниками, спільну заяву залишено без розгляду.
Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено, що листом Комітету від 18.03.2021 за вих. №128-26.13/08-4167 "Про залишення заяви без руху" Комітет повідомив позивача про необхідність надання необхідної інформації, пояснень та копій документів, необхідних для подальшого розгляду заяви, а саме: надати інформацію чи звертався позивач до постачальника природного газу та-або оператора ГРМ з питань, зазначених у заяві, та надати копії таких звернень; надати інформацію чи здійснювалося у січні-лютому 2021 року нарахування об`ємів невикористаного позивачем природного газу понад обсяги, визначені персональним лічильником; надання пояснень щодо фотокопій особистого кабінету щодо змісту даних в документі, їх джерел та зв`язку вказаного документу з обставинами, викладеними у заяві; надати копії повідомлень про сплату за розподіл (доставку) та спожитий природний газ протягом 2019 року - грудня 2020 року, які надійшли від постачальника природного газу та оператора ГРМ; надати копії документів,,які підтверджують оплату спожитих протягом вересня 2019 - грудня 2020 років обсягів природного газу; надати інформацію щодо звернень до інших державних органів або суду з питань зазначених у заяві, та відповідей у них.
Також у листі Комітетом додатково зазначено, що заявники можуть також надати іншу додаткову інформацію, яка сприятиме більш повному з`ясуванню питань, порушених у заяві; та роз`яснено заявникам, що у разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява може бути залишена без розгляду на підставі пункту 19 Правил.
У відповідь на вказаний лист позивач надав запитувану інформацію.
Рішенням Комітету, яке оформлено листом від 25.05.2021 за вих. №128-26.13/08-7847 "Про розгляд заяви", Комітетом відповідно до пункту 19 Правил, враховуючи неусунення недоліків усіма заявниками, спільну заяву залишено без розгляду.
Водночас, у оскаржуваному рішенні яке оформлено листом від 25.05.2021 за вих. №128-26.13/08-7847 "Про розгляд заяви" Комітет в абзаці 4 визнав: "Заявником ОСОБА_1 листом від 26.03.2021 б/н (вх.. №14-08/4245 від 29.03.2021) усунуто недоліки та надано додаткову інформацію."
В свою чергу, зі змісту листа Комітету від 18.03.2021за вих. №128-26.13/08-4167, який направлявся позивачу, не вбачається ні факту, що наявні недоліки в листах інших підписантів, та немає повідомлення, що невиконання вимог Комітету іншими особами матиме негативні наслідки для позивача.
Тобто комітет, сам у своєму листі від 18.03.2021 повідомив заявника, що йому треба усунути недоліки заяви, а згодом у листі від 25.05.2021 визнав, що вимоги Комітету позивачем виконано, однак дійшов до висновку, що заява має бути залишена без розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування Рішення АМК, яке оформлене листом від 25.05.2021 за вих. №128-26.13/08-7847 "Про розгляд заяви" в частині, яка стосується позивача.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на неврахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 27.01.2022 у справі №910/5264/21 щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 36, 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пунктів 18 Правил стосовно вирішення питання правомірності відмови Комітету розглядати колективну заяву в частині порушення прав ОСОБА_1, з причин ненадання запитуваних Комітетом документів та інформації іншими підписантами колективної заяви, що призвело до неправильних висновків та відмови у задоволенні позовних вимог скаржника (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Слід зазначити, що за змістовним критерієм постанова Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №910/5264/21 є подібною зі справою 910/12229/21 стосовно застосування Комітетом Правил.
Предметом розгляду у справі №№910/5264/21 є вимоги про скасування рішення Комітету, яке викладене у листі про залишення без розгляду колективної заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем.
При вирішенні спору у справі № 910/5264/21 суди керувалися Правилами та приписами статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Зокрема Верховний Суд дійшов висновку про те, що приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Правилами не передбачено можливості виділення частини з колективної (спільної) заяви, яка подана до Комітету групою заявників або виділ окремих обставин стосовно одного із заявників. З огляду на викладене, не вбачається, що Комітетом у здійсненні останнім своїх дискреційних повноважень при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції та реалізації вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" невірно застосовані норми права, які б давали можливість та були підставою для визнання недійсним прийнятого ним рішення.
У даній справі доводи Комітету, які послідовні упродовж розгляду даної справи зводяться до того, що Правилами та приписами статей 36,37,38 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено розгляд колективної заяви в частині порушення прав одного з підписантів заяви, з причин ненадання запитуваних Комітетом документів та інформації іншими підписантами колективної заяви.
Отже, правовідносини у справах №910/12229/21 та №910/5264/21 є подібними за змістовним критерієм, а саме за їх характером та нормами права, що їх регулюють, що є підставою для перегляду судових рішень у справі.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 910/12229/21 зазначив про те, що відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти розпорядження про об`єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду. Пунктом 25 Правил передбачено, що органи Комітету, які розпочали або розглядають справу, можуть прийняти розпорядження про об`єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду, а тому ухвалив постанову, зокрема, про зобов`язання Комітету відповідно до вимог Правил, вирішити питання щодо можливості прийняття заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем, в тому числі групою компаній "Київоблгаз", в частині ОСОБА_1
Водночас скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2021 суд апеляційної інстанції не врахував таке.
За принципом належного урядування влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб. З принципу "правової держави" витікає вимога законності та узгодженості діяльності її органів. Саме тому на рівні Основного закону закріплено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
З позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень державним органам обсяг, яких не має чітко визначених меж було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.
Саме тому Закон має чітко визначати межі дискреційних повноважень будь-яких державних органів та порядок їх здійснення (пункт 67 рішення у справі "Котій проти України" (Kotiy v. Ukraine) від 5 березня 2015 року, заява № 28718/09; пункт 60 рішення у справі "Зосимов проти України" (Zosymov v. Ukraine) від 7 липня 2016 року, заява № 4322/06).