ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
Cправа № 910/9721/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"): Мучинського І. Д.,
Міністерства оборони України: Цицюри В. І.,
Служби безпеки України: Яновського А. В.,
Антитерористичного центру при Службі безпеки України: Тельніка О. О.,
Генерального штабу Збройних Сил України: Хланя В. М.,
Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": Фрейдун О. М.,
Офісу Генерального прокурора: Ющенко М. А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022
у складі колегії суддів: Кравчука Г. А. - головуючого, Хрипуна О. О., Чорногуза М. Г.
у справі за позовом Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"
до
1. Міністерства оборони України
2. Військової частини НОМЕР_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
1. Державної казначейської служби України
2. Служби безпеки України
3. Антитерористичного центру при Службі безпеки України
4. Генерального штабу Збройних сил України
5. Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
за участю Офісу Генерального прокурора
про відшкодування шкоди у сумі 21 411 037,02 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
1. У 2015 році на польових складах озброєння ЗСУ сталася пожежа з подальшою детонацією та вибухом боєприпасів внаслідок чого було пошкоджено майно Підприємства, яке звернулося з позовом до Міноборони та Військової частини про відшкодування шкоди, завданої вибухом боєприпасів.
2. Суд першої інстанції встановивши, що на час настання надзвичайної ситуації володільцем боєприпасів було Міноборони, стягнув з нього на користь Підприємства заподіяну шкоду його майну та відмовив у задоволенні позову до Військової частини з огляду на відсутність доказів перебування боєприпасів у володінні останньої.
3. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині заявлених вимог до Міноборони та відмовив у позові Підприємства в цій частині, оскільки воно не довело, що Міноборони є суб`єктом відповідальності за шкоду завдану його майну.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:
- які умови та підстави для стягнення шкоди за статтею 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)?
- ким має бути відшкодована шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки - детонацією та вибухом боєприпасів на військових складах у разі відсутності доказів їх передачі у володіння військової частини?
5. Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для покладення на Міноборони обов`язку з відшкодування шкоди майну Підприємства, заподіяною детонацію та вибухом боєприпасів, виходячи з такого.
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідачів
6. У липні 2018 року Дочірнє підприємство "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач 1) про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.11.2018 № 1-5-645) 21 411 037,02 грн.
7. За клопотанням позивача від 04.08.2020 № 1-5-624 Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.08.2020 залучив до участі у справі № 910/9721/18 в якості співвідповідача військову частину НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1, відповідача 2).
8. Позовні вимоги ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" мотивовані заподіянням його майну шкоди в результаті детонації та вибуху боєприпасів на польових складах озброєння Збройних Сил України Міноборони України.
9. Відповідач 1 щодо позову заперечує зазначаючи, що Міноборони України відповідно до визначених законодавством України завдань не має у своїй структурі (у складі своїх підрозділів) будь-яких складів боєприпасів. Склади боєприпасів у м. Сватове Луганської області не були організаційно-штатною одиницею Збройних Сил України, зазначені склади створені на підставі завдання, визначеного розпорядженням першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької і Луганської областей), посадовими особами сектору "А", а не посадовими особами Міноборони України і Збройних Сил України. Тому Міноборони України не є належним відповідачем у справі.
10. Відповідач 2 вважає заявлені позивачем до нього вимоги безпідставними, оскільки на в/ч НОМЕР_1 розпорядчим актом не покладався обов`язок щодо створення, організації функціонування, забезпечення охорони польового складу боєприпасів у м. Сватове, а її окремі військовослужбовці були лише відряджені до Луганської області для участі в антитерористичній операції.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
11. Розпорядженням першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) були створені польові склади ракетно-артилерійського озброєння по АДРЕСА_1.
12. Після вилучення озброєння з військових частин, за якими воно було закріплене, та розгортання польових складів це військове майно не було передане на баланс (оперативне управління) військовому формуванню (військовій частині) зі статусом юридичної особи, яка б могла самостійно нести юридичну відповідальність за нього. Облік, прийом, зберігання та видача боєприпасів здійснювалися військовослужбовцями Збройних Сил України, відрядженими з місць постійної служби до військових формувань, які також не мали статусу юридичної особи.
13. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема організаційно-розпорядчі документи або первинні фінансово-господарські документи, які можуть свідчити про закріплення об`єднаних польових складів ракетно-артилерійського озброєння у населеному пункті Сватове та зберігання боєприпасів на праві оперативного управління за в/ч НОМЕР_1.
14. 29.10.2015 близько 19 год 30 хв на території об`єднаних польових складів ракетно-артилерійського озброєння Збройних Сил України Міністерства оборони України по АДРЕСА_1 сталася надзвичайна ситуація - пожежа з детонацією та вибухами боєприпасів, які зберігалися на території складу.
15. За фактом надзвичайної події, яка сталася на об`єднаних польових складах озброєння 29.10.2015 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22015130000000551 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 258 (терористичний акт, що призвів до загибелі людини) Кримінального кодексу України (далі - КК України) та частиною третьою статті 426 (бездіяльність військової влади) КК України.
16. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015130000000551 ще не завершено, причини та обставини пожежі на польових складах боєприпасів не встановлені.
17. Унаслідок вибухів було пошкоджено належне позивачу майно, а саме будівлі та споруди, розташовані на виробничих базах по АДРЕСА_1, та автомобілі ГАЗ 3110 д. н. НОМЕР_2, ГАЗ 3302 д. н. НОМЕР_3, ВАЗ 2131 д. н. НОМЕР_4, ДЄ 21 ГАЗ 5321 д. н. НОМЕР_5, КРАЗ 256Б д. н. НОМЕР_6, КРАЗ 256Б1 р. н. НОМЕР_7 .
18. Факт пошкодження майна підтверджується поясненнями представника позивача, актом огляду територій та майна від 03.11.2015, складеним заступником начальника управління економічного розвитку Сватівської райдержадміністрації, головним інспектором Сватіського МВ ГУ ДСНС України в Луганській області, начальником філії "Сватівський райавтодор", головним експертом ДП "Укрдержбуд-експертиза", головним інженером ДП "Луганський облавтодор", майором цивільно-військового співробітництва сектору "А" та директором підприємства позивача, доданими до висновків за результатами проведення будівельно-технічних досліджень від 28.02.2018 № 1972 та від 31.10.2018 № 3558-3561 фототаблицями.
19. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.02.2018 № 1972, висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.10.2018 № 3558-3561 вартість робіт з відновлення будівель та споруд по АДРЕСА_1 Луганської області становить 20 679 414,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
20. 10.02.2021 Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 910/9721/18, яким позов ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Міноборони України задовольнив частково. Стягнув з Міноборони України на користь ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 20 679 411,00 грн майнової шкоди, 18 213,12 грн витрат з оплати експертизи та 310 191,21 грн витрат з оплати судового збору. В іншій частині позову до Міноборони України відмовив. У позові ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до в/ч НОМЕР_1 відмовив.
21. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Міноборони України залучившись до проведення антитерористичної операції із застосуванням наявних засобів озброєння, здійснюючи діяльність з розміщення та утримання польових складів у м. Сватовому Луганської області зберегло за собою та здійснювало оперативний контроль (управління) над боєприпасами на складах, оскільки вилучене з місць постійного зберігання військове майно не було закріплене за іншою юридичною особою, спроможною нести самостійну юридичну відповідальність.
22. З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд визнав доведеним та стягнув з Міноборони України розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок знищення та пошкодження належного йому нерухомого майна в сумі 20 679 411,00 грн, оскільки відповідач 1 будучи володільцем джерела підвищеної небезпеки на час настання надзвичайної ситуації не забезпечив збереження та утримання ракетно-артилерійських боєприпасів, що створило небезпеку як для нього так і інших осіб.
23. Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову до Міноборони України в частині відшкодування шкоди, завданої транспортним засобам, оргтехніці, меблям та іншому побутовому майну позивача, оскільки ним не надано доказів, які б підтверджували розмір шкоди завданої його транспортним засобам та доказів знищення оргтехніки, меблів та іншого побутового майна у будівлях та спорудах (виробничих базах) по АДРЕСА_1, саме під час надзвичайної ситуації на польових складах.
24. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до в/ч НОМЕР_1 з огляду на недоведеність факту перебування польових складів як джерела підвищеної небезпеки у володінні відповідача 2.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
25. Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі № 910/9721/18 скасував в частині задоволення позову ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Міноборони України про стягнення 20 679 411,00 грн майнової шкоди, 18 213,12 грн витрат по оплаті експертизи та 310 191,21 витрат по сплаті судового збору. В цій частині ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив повністю. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 залишив без змін. Стягнув з ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Міноборони України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 481 748,30 грн.
26. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту перебування польових складів та боєприпасів як джерела підвищеної небезпеки у володінні відповідача 2 і відповідно відсутності підстав для покладення на нього відповідальності за завдану цим джерелом шкоду.
27. Водночас суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення шкоди з відповідача 1, оскільки позивач документально не довів, що Міноборони України є суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану майну ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
28. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач у порушення статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не довів, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема організаційно-розпорядчі документи або первинні фінансово-господарські документи, які можуть свідчити, що Міноборони України станом на 29.10.2015 володіло на відповідній правовій підставі (правовому титулі) об`єднаним польовим складом ракетно-артилерійського озброєння в м. Сватове та боєприпасами, які зберігалися на цьому складі і які в результаті пожежі спричинили шкоду позивачу.
29. Крім того, апеляційний господарський суд зауважив, що матеріали справи не містять також і доказів протиправних діянь Міноборони України - прийняття незаконних рішень, вчинення незаконних дій або бездіяльності щодо організації об`єднаних польових складів ракетно-артилерійського озброєння у населеному пункті Сватове та зберігання боєприпасів, які в результаті пожежі спричинили шкоду майну.
30. Також суд апеляційної інстанції із посиланням на приписи статей 74, 86 ГПК України не прийняв до уваги вирок Сватівського районного суду Луганської області від 28.10.2016 у справі № 426/13206/16-к, оскільки він не містить беззаперечного висновку про те, що пожежа на об`єднаних полових складах виникла внаслідок саме неправомірних дій майора ОСОБА_1, який виконував обов`язки начальника польового складу боєприпасів.
31. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена обставина виключає цивільно-правову відповідальність Міноборони України перед позивачем на підставі статей 1173, 1174, 1187 ЦК України.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
32. 19.08.2022 ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9721/18, в якій оскаржене судове рішення апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 10.02.2021.
Рух касаційної скарги
33. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9721/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.08.2022.
34. 05.09.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу залишив без руху та надав скаржнику строк на усунення її недоліків.
35. Ухвалою від 19.09.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/9721/18 за касаційною скаргою позивача; призначив розгляд касаційної скарги у закритому судовому засіданні на 13.10.2022; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.10.2022; задовольнив клопотання позивача та зупинив виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9721/18 в частині стягнення з позивача на користь Міноборони України витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 481 748,30 грн до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
36. 03.10.2022 до Верховного Суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/9721/18, розглянувши які встановлено відсутність документів, що містять інформацію зі ступенем секретності "Таємно".
37. Ухвалою від 07.10.2022 Верховний Суд постановив здійснити розгляд справи за касаційною скаргою позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у відкритому судовому засіданні у раніше визначену дату та час - 13.10.2022 (14 год 00 хв).
38. 13.10.2022 судове засідання у справі № 910/9721/18 не відбулось, оскільки відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 11.10.2022 № 57 рекомендовано суддям Верховного Суду у період з 12.10.2022 до 14.10.2022 утриматись від розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників процесу та здійснювати свої повноваження дистанційно.
39. Ухвалою від 17.10.2022 Верховний Суд призначив розгляд справи за касаційною скаргою позивача на 27.10.2022.
40. 21.10.2022 до Верховного Суду від Генерального штабу Збройних Сил України надійшло клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні у задоволенні якого суд на підставі службової записки начальника відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду від 26.10.2022 № 2873/0/22-22 ухвалою від 27.10.2022 відмовив.
41. 27.10.2022 Верховний Суд відклав розгляд справи за касаційною скаргою позивача до 10.11.2022, а ухвалою від 10.11.2022 - до 17.11.2022.
42. У судове засідання 17.11.2022 з`явилися представники позивача, відповідача 1, Служби безпеки України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України, Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - АТ "ДАК "Автомобільні дороги України") та Офісу Генерального прокурора, які надали пояснення у справі.
Розгляд клопотань
43. 04.10.2022 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Генерального штабу Збройних Сил України від 04.10.2022 б/н про зупинення провадження у справі № 910/9721/18 до припинення або скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022.
44. 05.10.2022 до Верховного Суду від Міноборони України надійшов відзив на касаційну скаргу позивача від 04.10.2022 б/н, в якому відповідач 1 просить суд закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.
45. 11.10.2022 до Верховного Суду (через систему "Електронний суд") від АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшли:
- клопотання від 11.10.2022 б/н про зупинення провадження у справі № 910/9721/18 до припинення/скасування воєнного стану в Україні та/або деокупації міста Сєвєродонецьк (місцезнаходження ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", всієї документації, статутних документів тощо);
- клопотання від 11.10.2022 б/н про передачу справи № 910/9721/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
46. Крім того, 11.10.2022 до Верховного Суду від в/ч НОМЕР_1 надійшло клопотання від 05.10.2022 № 501/26/328 про зупинення провадження у справі № 910/9721/18 до припинення або скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.
47. 13.10.2022 до Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про передачу справи № 910/9721/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
48. 10.11.2022 до Верховного Суду від ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшло клопотання про зупинення провадження по справі на час деокупації території Луганської області чи зміни обставин щодо належної та реальної можливості участі позивача у розгляді справи.
Щодо клопотань про зупинення провадження у справі
49. Клопотання про зупинення провадження у справі № 910/9721/18 мотивовані із посиланням на приписи пункту 3 частини першої статті 228 ГПК України, зокрема:
- Генерального штабу Збройних Сил України, в/ч НОМЕР_1 - перебуванням їх як сторони у справі у складі Збройних Сил України;
- АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" - перебуванням їх представників на військовій службі, а єдиного юриста Компанії, який працює дистанційно - на лікарняному, переведенням в/ч НОМЕР_1 на воєнний стан та участю її у бойових діях, перебуванням позивача фактично в окупації та відсутністю у нього можливості захистити свої права, законні інтереси належними засобами доказування, віднесенням позивача до державного підприємства.
50. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
51. Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Тобто на відміну від відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження. Тому провадження у справі потрібно зупиняти за наявності беззаперечних підстав для цього.
52. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду такої справи.
53. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).
54. ЄСПЛ зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
55. Однак, заявниками належним чином необґрунтованого та не підтверджено наявність підстав для зупинення провадження у справі за наведених ними обґрунтувань у поданих до суду клопотаннях, оскільки не надано доказів того, що всі їх працівники, які згідно з функціональними обов`язками здійснюють представництво та самопредставництво їх в судах, проходять військову службу, що унеможливлює належне представництво заявників в суді. Водночас, наявні матеріали та обставини справи дозволяють надати ґрунтовну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами спору та здійснити касаційний перегляд справи за касаційною скаргою позивача на оскаржене судове рішення апеляційного господарського суду у цій справі. Окрім того, реєстрація та перебування наразі позивача на окупованій території (м. Сєвєродонецьк Луганська область), як свідчать матеріали справи, не обмежило його реалізації права на участь у розгляді цієї справи.
56. До того ж, тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями частин першої - третьої статті 56 ГПК України із застосуванням філологічного та логічного способів їх інтерпретації свідчить, що закріплена законодавцем у статті 227 цього Кодексу норма щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан стосується та може бути застосована фактично щодо фізичних осіб, оскільки інститут представництва юридичної особи в суді надає можливість її участі в судовому процесі через уповноваженого представника.
57. З огляду на наведене, клопотання Генерального штабу Збройних Сил України, в/ч НОМЕР_1, АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про зупинення провадження у справі № 910/9721/18 задоволенню судом не підлягають.
Щодо клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
58. Клопотання АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" мотивовані із посиланням на приписи частин третьої, п`ятої статті 302 ГПК України:
- вирішенням питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постановах від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 22.03.2018 у справі № 910/23120/16, від 16.09.2020 у справі № 426/20347/18;
- вирішенням питання щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц;
- уточненням питання щодо застосування положень статті 1187 ЦК України, Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про правовий режим майна у збройних Силах України", Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Закону України "Про боротьбу з тероризмом".
59. Розглянувши наведені клопотання заявників, проаналізувавши норми процесуального законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
60. Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
61. ЄСПЛ дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
62. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), беруться до уваги такі чинники: 1) існування "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) наявність у національному законодавстві механізмів подолання таких розбіжностей; 3) фактичне запровадження механізмів подолання розбіжностей і, якщо так, то 4) ефективність таких механізмів (висновок викладений в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 30.06.2020 у справі № 908/2155/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15, від 14.09.2021 у справі № 757/7499/17-ц, від 22.02.2022 у справі № 663/3629/19).
63. Однак заявниками у поданими ними до суду клопотаннях, за винятком посилання на норми статей 8, 129 Конституції України, статей 11, 302 ГПК України та практику ЄСПЛ, належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від правових позицій Верховного Суду, наведених скаржником у касаційній скарзі, а аргументи щодо наявності висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц, який сформовано судом касаційної інстанції щодо застосування статті 1187 ЦК України на наявність якого зважав суд у постановах, які зазначив скаржник, жодним чином не свідчать про застосування судами в одних і тих самих правовідносинах різного підходу до відповідальності за заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки.
64. Окрім того, клопотання заявників, не містить викладення правової проблеми, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, обґрунтування, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.
65. Суд зазначає, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
66. Проте АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не зазначили кількісних та якісних критеріїв, які свідчили б про снування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах.
67. Ураховуючи наведене, клопотання АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню судом не підлягають.
Щодо клопотання про закриття провадження у справі
68. Клопотання Міноборони України про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, мотивоване з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України тим, що висновки у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі.
69. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
70. Тлумачення наведеної норми свідчить, що на підставі цієї норми може бути закрите касаційне провадження у разі наведення скаржником висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах за умови відкриття такого провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
71. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
72. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
73. У справі, що розглядається скаржник в якості підстави касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, які ухвалою Верховного Суду від 31.08.2022 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі.