ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 815/1566/18
касаційне провадження № К/9901/6703/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліки Одещини"
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Єфіменко К.С.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Потапчук В.О.; судді - Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.)
у справі № 815/1566/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліки Одещини"
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліки Одещини" (далі - ТОВ "Ліки Одещини"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2017 року № 0046901415, від 12 грудня 2017 року № 0046891415, від 12 грудня 2017 року № 0046881415.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "Ліки Одещини" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на тому, що ним в 2014 та 2015 роках належним чином скориговано суми обліку по рахункам 28, 702, 90 й правильно відображено розмір собівартості реалізованого товару, який указано в деклараціях з податку на прибуток підприємства, однак цьому судові інстанції не надали будь-якої оцінки.
Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ліки Одещини".
10 травня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ліки Одещини" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 березня 2014 року по 31 березня 2017 року, валютного - за період з 26 березня 2014 року по 31 березня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26 березня 2014 року по 31 березня 2017 року, наслідки якої оформлено актом від 21 листопада 2017 року № 000718/15-32-14-15/39149032.
Перевіркою встановлено недотримання позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 22, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на здійснення реалізації товарів, які не оприбутковано в обліку, а також надмірне списання товарів до собівартості реалізованого товару. Зокрема, виявлено неправомірне перенесення інформації з регістрів бухгалтерського обліку до фінансової звітності (фінансовий звіт за формою 2-м), в результаті чого порушено норми пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, та, відповідно, неправильно визначено показники податкової звітності.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 12 грудня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0046901415, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 343727,00 грн; № 0046891415, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 166297,00 грн за основним платежем та 824,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0046881415, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 176727,00 грн за основним платежем та 44182,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що встановлені під час проведення перевірки невідповідності бухгалтерського обліку підприємства позивача за охоплені контрольним заходом податкові періоди свідчать про здійснення реалізації товарів, які не були оприбутковані в обліку, або надмірне списання товарів до собівартості реалізованого товару.
При цьому суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги доводи ТОВ "Ліки Одещини" про те, що вказані невідповідності в бухгалтерському обліку були усунуті ним шляхом коригування на підставі відповідних бухгалтерських довідок, які надавалися, як для здійснення контрольного заходу, так і разом із запереченням проти висновків акта перевірки від 21 листопада 2017 року № 000718/15-32-14-15/39149032, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення платника податків від відповідальності.
На переконання Верховного Суду, наведений висновок судових інстанцій є передчасним з огляду на таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.