ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 року
м. Київ
справа №380/3573/20
адміністративне провадження № К/9901/24781/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, прийняте у складі судді Клименко О.М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Довгополова О.М., (головуючий), Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС України, у якому просив:
1.1. визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та скасувати наказ Львівської митниці ДФС України №123-0 від 13.04.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1", заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС;
1.2. поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС;
1.3. стягнути з Галицької митниці ДМС України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ є незаконним, прийнятим з порушенням норм права, оскільки під час прийняття такого Львівська митниця ДФС застосувала законодавство України про працю, яке не могло застосовуватись в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" від 02.10.2019 №858 та наказу ДФС України "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25.11.2019 №30-рг. Позивач звертає увагу на те, що з урахуванням дати початку реорганізації Львівської митниці ДФС (28.11.2019), її строків (три місяці), визначених пунктом 4 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг, чинних як станом на 28.11.2019 так і на 28.12.2019 норм Закону України "Про державну службу" та Кодексу Законів про працю України, процедура вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації, отже, на думку позивача, Львівською митницею ДФС, Галицькою митницею Держмитслужби було порушено вимоги ч.ч.1,3 ст. 49-2 КЗпП України. Крім цього, позивач також зазначає, що весь період, починаючи з моменту реорганізації, вручення повідомлення про наступне вивільнення, винесення наказу про його звільнення, у Галицькій митниці Держмитслужбі були наявні вакантні посади, але такі вакантні посади запропоновані йому не були. Також зазначено, що в процесі реорганізації митниці шляхом приєднання Львівської митниці ДФС до Галицької митниці Держмитслужби скорочення штатної чисельності працівників не відбулось.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС №123-0 від 13.04.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1".
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС з 15.04.2020 року.
3.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2020 по 11.02.2021 року в сумі 107019 грн 06 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
3.4. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
3.5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС з 15.04.2020 року та виплати стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10650 грн 00 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", які по своїй юридичній природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу "правової визначеності", адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення. Також суд першої інстанції зазначає, що у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади і жодних перешкод у зайнятті таких відповідачем не наведено, тому необґрунтовано надано перевагу звільненню позивача перед переведенням, при тому, що частину працівників Львівської митниці ДФС переведено до Галицької митниці Держмитслужби. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність трудових відносин позивача із Галицькою митницею Держмитслужби, більше того, саме Львівською митницею ДФС допущено порушення під час звільнення позивача, що слугувало наслідком скасування оскаржуваного наказу. Тому саме з Львівської митниці ДФС слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, а не з Галицької митниці Держмитслужби, як помилково вважає позивач.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року і прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. Як на підставу оскарження судових рішень Галицька митниця Держмитслужби у касаційній скарзі послалася на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон №440-IX).
6.1. Скаржник зазначає, частиною 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", в редакції Закону України від 14.01.2020 року, визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Таким чином, вищенаведеною нормою не надано "можливість" як зазначає суд апеляційної інстанції, а надано "право". При цьому, дане право є дискреційним. Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а також про наявність в позивача переважного права на залишення на роботі не відповідає приписам зазначених норм права, оскільки пропозиція вакантної посади в державному органі є правом (про, що свідчить дана норма - "може пропонувати"), а не обов`язком суб`єкта призначення або керівника державної служби. Тому жодного порушення під час звільнення ОСОБА_1 допущено не було.
6.2. На переконання скаржника, якщо детально проаналізувавши наказ від 13.04.2020 №123-о, можна зробити висновок, що такий виданий відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства, яка і встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі. Принцип при звільненні позивача порушений не був, оскільки в даному наказі про звільнення позивача пунктом 1 зазначена підстава для його видання, а саме: "Попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020", в якому чітко зазначено причини та підстави звільнення, а саме: "У зв`язку із реорганізацією Львівської митниці ДФС". Таким чином, отримавши попередження про наступне вивільнення та в подальшому наказ про звільнення, жодного стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення у позивача не було.
7. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
7.1. Крім того, 16 вересня 2022 року скаржником до Верховного Суду подано заяву про поворот виконання судового рішення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. ОСОБА_1 проходив публічну службу в митних органах з 2008 року, зокрема на посаді заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС з 16.11.2015 року.
9. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
10. Наказом Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 № 666 "Про попередження про наступне вивільнення", наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС серед іншого письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" згідно списку, що додається, в який був включений позивач.
11. Наказом Львівської митниці ДФС від 07.02.2020 №03 скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 "Про попередження про наступне вивільнення" як такий, що не реалізований.
12. Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 "Про попередження про наступне вивільнення" наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України згідно списку, що додається. До такого списку включено позивача.
13. Попередженням про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року ОСОБА_1, заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС, попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу", пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
14. У попередженні про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року позивача одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.
15. Наказом Львівської митниці ДФС №123-0 від 13.04.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1", позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС з 15 квітня 2020 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, із змінами, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
16. Підставою прийняття спірного наказу зазначено попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.
17. Вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним, позивач звернулася цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
20. Дія Закону №889-VIII поширюється на державних службовців, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; інших державних органів (пункти 2, 8 частини другої статті 3 цього Закону).
21. Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
22. Частиною п`ятою статті 22 Закону №889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
23. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
24. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
25. Приписами частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.
26. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
27. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає КЗпП України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
VI. Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
30. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №440-IX.
31. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
32. Предметом спору в цій справі є правомірність наказу Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №123-о, яким позивача звільнено 15 квітня 2020 року з посади заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста "Грушів" Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.